«Прзидентство Трамп є великою перемогою російських спецслужб. Якщо ЄС вступить у війну з Росією, Америка знову стане великою. Так це бачить Трамп», — говорить у розмові зі свіжим тижневиком «Newsweek Polska» історик Юрій Фельштинський.
Говорячи про ідеологічну схожість Трампа й Путіна, Фельштинський звертає увагу, що «обидва – противники демократії, але Путін — ворог демократії як такої, а Трамп — ворог ліберальної демократії. Вони походять з різного середовища: один із ФСБ, інший із бізнесу, але у них спільний світогляд. Можна довго розповідати про компрометуючі зв’язки Трампа з Путіним або про те, що Росія йому так чи інакше допомагала. Кремль підтримує його фінансово щонайменше з кінця 2007 року. Можливо також, що російські спецслужби мають компромат на Трампа, вважає співрозмовник «Ньюзвіка». Як наголошує історик, найважливіше при цьому те, «що сьогоднішня Республіканська партія вважає, що ліберальна демократія є набагато більшою загрозою для Америки, ніж Росія».
Юрій Фельштинський підкреслює, що «президентство Трампа — велика перемога ФСБ». «Мені навіть важко уявити, як раділи працівники спецслужб, коли стало зрозуміло, що він буде при владі ще один термін. Сумно і трагічно, що цього разу Трамп став президентом США без допомоги Росії. Це свідчить про те, в якому стані перебуває сьогодні Америка», — зазначає він.
В одній зі своїх книжок Юрій Фельштинський висунув тезу про те, що Трамп є російським агентом, завербованим багато років тому. Водночас, на його думку, сьогодні це не найважливіше питання. «Для людей, які підтримують Трампа, дійсно неважливо, російський шпигун він чи ні. Важливо те, що це допомагає американським ультраконсерваторам виграти цю велику битву проти лібералів. Цілком можливо, що Трамп був завербований росіянами в радянські часи. Те, що Путін справляє на нього майже гіпнотичний вплив, видно при кожній їхній зустрічі. Я думаю, це тому, що Росія допомагала йому фінансово, коли він мав серйозні проблеми».
**
Чи має Польща після скандалу в Білому домі шанс відіграти важливу роль в українському питанні? Цим на шпальтах тижневика «Tygodnik Powszechny» цікавився Збіґнєв Парафіянович.
Як нагадує автор, після сварки у Білому домі та вильоту Володимира Зеленського до Лондона із ним солідаризувалися найважливіші європейські лідери. Проте коли настав час оголосити конкретику, то залишилися здебільшого слова. Прем'єр-міністр Дональд Туск вкотре заявив, що Європа прокинулася і тепер «повинна говорити одним голосом». Однак, відповідаючи на питання про використання 300 мільярдів євро, заморожених у Європі, які належать Росії, на користь України, Дональд Туск визнав, що єдності немає, оскільки деякі побоюються «негативних наслідків таких дій», пише публіцист.
Парафіянович нагадує, що польський прем'єр-міністр у питанні грошей Москви також змушений був визнати, що Польща має помірний вплив на рішення, тому що вона не входить до Єврозони, а саме ця валюта постраждала б від такого рішення.
«Президент Дуда, який був таким активним на початку війни, теж обережний і стриманий. За нашою інформацією, його найближчі радники рекомендують йому не викликати незадоволення Трампа, зберігати дистанцію із Зеленським і публічно закликати його повернутися за стіл переговорів», — пише Парафіянович.
«І уряд, і Офіс президента намагаються триматися рамок, тому повторюють заяви, які не викликають суперечок. Ще до вашингтонського інциденту люди президента сигналізували, що якщо Польща щось зробить для України, то спочатку про це повинен попросити сам Зеленський. Однак він розглядає Варшаву — або радше Ряшів — як пересадкову зупинку. Він не бачить у нас жодної ефективності, і не відчуває, що ми можемо дати йому гроші чи солдатів, щоб гарантувати безпеку після можливого підписання перемир’я», — зазначає журналіст.
За словами автора, сама Польща не може багато чого запропонувати. Вона категорично виключила участь у місії, про що заявив посол України Василь Боднар. Він зазначив, що, в принципі, ніхто в Києві не наполягав і не наполягає на тому, щоб польський контингент взагалі з'явився в Україні. «І якщо так, то принаймні на цьому етапі гри ми повинні усвідомлювати, що у нас буде менше потенціалу. Аж до моменту, коли концепція стабілізаційної місії в Європі зазнає краху, чи буде відкинута, чи, можливо, розмита Росією, наприклад, вимогами, щоб іноземні війська були розміщені лише у містах, віддалених від лінії розмежування (чого хочуть самі європейці), а контингент був би невеликий або взагалі жодного солдата», — пише Парафіянович.
**
Славек Заґурський на порталі «Wirtualna Polska» підкреслює, що «Європа знову боїться Росії. Якщо Путін отримав від Трампа час, то він стане небезпечним».
«Заяви Дональда Трампа про скорочення участі США в НАТО та дружні жести на адресу Путіна відродили побоювання, що Росія, підбадьорена цим, може атакувати інші країни Європи. Питання в тому, чи після трьох років повномасштабної війни в Україні Кремль має такі можливості і коли їх матиме», — запитує автор.
«Серед політиків з країн Європейського Союзу переважає переконання, що політика адміністрації Трампа щодо Росії завдає шкоди європейській безпеці. Оголошене пожвавлення американсько-російських відносин, безсумнівно, зміцнює віру в себе у Путіна, а потенційне припинення вогню в Україні дасть Кремлю час відновити свою армію», — зазначає публіцист.
«Страхи Заходу ще більше підігріваються російською пропагандою, як це було три роки тому. Сьогодні, хоча Росія відкрито не говорить, що Україна — це лише етап, між рядками промов Путіна можна прочитати, що конфлікт з НАТО — ймовірне бачення. Це, перш за все, елемент свідомої політики, яка має на меті постійно викликати страх у західних суспільствах привидом війни та величезних втрат», — зауважує Заґурський.
**
«Деякі оглядачі вважають, нагадуючи про американо-китайські переговори 1970-х років, що адміністрація Трампа і сам президент хочуть застосувати проти Путіна і Росії маневр так званого оберненого Ніксона — перетягнути їх на свій бік і таким чином вирвати з рук "дракона", тобто Китаю. А отже, розчистити шлях для протистояння з КНР. Не вийде! З багатьох причин. Скажу найголовніше: Росія просто не хоче бути в західному світі, вона показала це своїми діями за останні 30 років. Ментально, історично та політично вона не почувається комфортно із Заходом», — говорить професор Каміль Зайончковський, директор Європейського центру Варшавського університету, у розмові з виданням «Tygodnik Przegląd».
«Треба відразу сказати, що будь-які розмови про мир, а точніше про припинення вогню, будуть тривалими. І не буде так, як міг собі думати Трамп — і безперечно думав Путін – що дві великі країни та їхні лідери сядуть за стіл і розділять Україну. Ні, під час цих переговорів і рішень щодо майбутнього України теж має бути Україна та Європейський Союз», — підкреслює експерт.
«Незалежно від того, чи це переговорна тактика, чи радше хаотичні та короткочасні дії, американці роблять три основні помилки в переговорах з Росією. Перш за все, коли я чую від генерала Келлога, що він із старої школи політичного реалізму, де сила і військовий чинник є головною сферою зовнішньої політики, я кажу генералу, що цього недостатньо, щоб зрозуміти Росію, її ставлення та поведінку. Цього недостатньо, щоб зрозуміти, в чому полягає ген російського неоімперіалізму», — каже експерт.
«По-друге, нападом на Україну Москва демонстративно порушила основні принципи права та міжнародних відносин. Розмовляючи таким чином з Путіним, Трамп певним чином сприяє легітимізації цих дій», — пояснює він.
«По-третє, те, що відбувається, особливо останній тиждень, така манера дій американської адміністрації, не кажучи вже про слова/дописи Трампа, підриває єдність Заходу. А це вже дуже небезпечно. Тому що Путін і компанія, або так званий квартет хаосу: Росія, Китай, Північна Корея та Іран хочуть побудувати світ на зовсім інших цінностях, ніж західні. Створити альтернативну і конкурентоспроможну Заходу систему», — наголошує професор.
**
На порталі «Interia.pl» читаємо про критичну реакцію польських опозиціонерів періоду комуністичної Польщі на скандал у Білому домі. «Ми були шоковані нахабною спробою спровокувати Володимира Зеленського, неймовірним приниженням. Ми не могли мовчати», — сказала одна з підписантів Барбара Лабуда.
Документ було опубліковано в соцмережах Леха Валенси. Його підписали понад 30 колишніх антикомуністичних опозиціонерів. «Ми з жахом і відразою переглянули висвітлення вашої розмови з президентом України Володимиром Зеленським. Вважаємо образливими ваші очікування щодо прояву поваги та вдячності за матеріальну допомогу, яку США надають Україні, яка дає відсіч Росії», — починають автори.
«Поведінку Дональда Трампа я б назвав ганебною: проста, примітивна, вульгарна, яка ображає Володимира Зеленського», — перерахував Стефан Несьоловський. «Шантажем, примушуванням українського президента позбутися природних ресурсів, було щось на зразок допиту з комуністичних часів», — додав він.
Подібним тоном висловилася Барбара Лабуда. Колишня опозиціонерка сказала про «нахабну спробу провокації» Володимира Зеленського. «Як можна так поводитися з керівником країни, яка воює, стікає кров’ю і воює за нас? Як можна когось так принижувати, намагатися обікрасти, а натомість нічого не пропонувати», — дивується вона.
«У тексті ми пишемо, що Сполучені Штати взяли обов’язок захищати України. Адже українці, в тому числі на вимогу США, відмовилися від свого ядерного арсеналу, який дістався Росії. Сьогодні у них не було б проблем, якби вони цього не зробили», — зауважила вона у коментарі для порталу «Interia».
Запрошую послухати повну версію огляду у прикріпленому звуковому файлі.
Опрац. Т.А.