Варшавські повстанці боролися не лише за столицю, а й за Польщу. Про це нагадав голова Світової спілки солдатів Армії крайової Януш Коморовський. 1 серпня у Варшаві відбулися головні заходи, приурочені роковинам початку повстання 1944 року.
Януш Коморовський, який сам був повстанцем, сказав, що учасники боротьби не отримали допомоги, про яку просили, і могли покладатися лише на себе та свою готовність до боротьби.
«Тут, у Варшаві, чудові хлопці і дівчата боролися не лише за своє улюблене місто, а за Польщу. Боролися і гинули в ім’я честі та ідеалів, яких дотримувалася Армія крайова, збройне крило Польської підпільної держави. У боротьбі за своє місто виставили передусім запал, гарячі серця і готовність до найціннішої данини — крові і життя», — відзначив Януш Коморовський.
Основна урочиста церемонія до річниці відбулася о 17:00 при пам’ятнику «Gloria Victis» на кладовищі Військові Повонзки. У цей час, о годині «W», коли 81 рік тому почалося повстання, у Варшаві та багатьох містах пролунали сирени. У цю мить рух на варшавських вулицях традиційно припиняється, багато автомобілів та перехожі зупиняються, щоб вшанувати пам’ять повстанців.
Метою Варшавського повстання було визволити столицю та довести до того, щоб Червону армію, яка наступала зі сходу, зустріли в місті представники незалежного польського уряду та польської армії. Проте на вістку про початок повстання совєтська сторона припинила свій наступ і не надала реальної допомоги Варшаві, яка боролася.
Варшава самотньо протистояла набагато сильнішим німецьким військам протягом 63 днів. Польська столиця капітулювала 2 жовтня 1944 року.
IAR/Н.Б.