Польща вперше після Другої світової війни проводить масштабне розслідування міжнародних злочинів, зокрема, скоєних проти людяності та потенційного геноциду внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Її роль у реагуванні на ці злочини, як через юридичні механізми, так і на політичному рівні, є надзвичайно важливою.
Ключовим інструментом міжнародної співпраці стала Спільна слідча група (JIT) під координацією Eurojust, що дозволяє обмінюватися доказами без тривалих процедур взаємної правової допомоги.
Польські прокурори діють на підставі принципу захисту, розглядаючи злочини в Україні, як загрозу національній безпеці Польщі. Хоча принцип універсальної юрисдикції в польському праві існує, він не має безумовного застосування.
Однією з головних перешкод є відсутність механізму заочного судочинства для тяжких злочинів. За польським правом, підозрюваним можна офіційно визнати лише за особистої присутності особи, а обвинувачення передати до суду лише за її фізичної участі. У разі недосяжності підозрюваного прокурор може отримати ордер на арешт і оголосити міжнародний розшук, але без затримання процес фактично зупиняється. Це унеможливлює швидке просування справ, у яких фігурують високопосадові особи інших держав.
Зокрема, як відзначає професорка політології, дослідниця та викладачка факультету політології та міжнародних досліджень Варшавського університету Агнєшка Бєньшик-Міссала, попри те, що це питання рідко порушують на найвищому рівні польсько-українських контактів, у Польщі сформувався політичний консенсус щодо необхідності розслідування та покарання російських злочинів в Україні.
Експертка нагадала, що міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський неодноразово різко реагував на російську дезінформацію про Україну на засіданнях Радбезу ООН.
Польща підписала угоду, що дозволяє утримувати засуджених Міжнародним кримінальним судом на своїй території, і підтримує розширення юрисдикції МКС щодо злочину агресії. Країна також бере участь у просуванні конвенції про злочини проти людяності, яка має окремо захистити права дітей, у відповідь на випадки насильницького переміщення українських дітей Росією.
Як саме сьогодні формується польська відповідь на ці виклики, що вона може означати для перспектив досягнення справедливості під час війни, — докладніше можна ознайомитися у звіті Центру громадянських свобод, який провів публічну дискусію, присвячену цій темі.
Х. С.