Втома від війни, що триває так довго, біль через втрату близьких, але й вдячність українській армії. Такі настрої супроводжують українців, котрі мешкають у Білостоці, у четверту річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну:
«Це такий день, який змінив наше життя. Мій син загинув у цій війні. Справедливий мир настане не так швидко, бо зараз можливий мир на таких умовах, які для нас неприйнятні», — говорить жінка.
«У перший день війни я саме йшла на роботу й тоді почула вибухи. Одразу вирішила повернутися додому, забрати дітей і виїхати. Навіть не віриться, що минуло вже чотири роки. Лише смуток і жаль», — додає інша співрозмовниця.
«Кожен із нас розуміє, що якби Україна не була за воротами Польщі, ніхто б про нас не почув. Як, наприклад, про Сирію. Скільки воєн триває у світі, але зараз ми чуємо саме про Україну, і це важливо, тому що ми є своєрідним бар’єром між країнами Європейського Союзу і НАТО та нашим східним світом», — наголошує ще одна мешканка Білостока. Інша натомість додає: «Коли ми спілкуємося з людьми в Україні, з військовими, ситуація в них дуже складна, і справді потреби надзвичайно великі».
За даними ООН, нині за межами України перебуває майже 6 мільйонів біженців із цієї країни, з них майже мільйон у Польщі.
IAR/Д.Н.