Майже 1500 днів українці воюють з росіянами. Чотири роки тому за східним кордоном Польщі розпочалася повномасштабна війна. Тодішній посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький залишився в Києві, тоді як більшість західних дипломатів покинули українську столицю. «Були моменти, коли ми боялися, але не в перші дні війни», — згадував він в ефірі Третього каналу Польського радіо:
«Коли Київ спустів, зокрема й пост національної гвардії, яка охороняла наше посольство, почали розповсюджуватися чутки про якісь диверсійні групи. Крім того, ніхто не знав, як відреагує місто. Ми уявляли, що якісь групи мародерів, деморалізованих осіб можуть кружляти Києвом, то були такі важкі хвилі, але людина може до всього пристосуватися».
Авторка книги «Черв’яків жувати не можна» Тетяна Колесниченко наголосила, що за кілька тижнів до початку війни українці були переконані, що війни не буде:
«Були особи, які припускали, що може статися загострення, адже війна тривала вже від 2014 року. Натомість ніхто не міг уявити, що вона буде в таких масштабах. Навіть ті люди, які цілковито відкидали думку, що може статися хоч щось, то вони й так тихцем купували цю гречану кашу, макарони. Люди десь на такому рівні інстинктивному готувалися до того, що може щось трапитися».
У результаті війни Україна втратила понад 100 000 солдатів і десятки тисяч мирних жителів.