Сполучені Штати та Ізраїль завдали координованих ударів по військових та промислових цілях в Ірані. Історія «сірої війни» перетворюється на відкриту.
Президент США Дональд Трамп назвав операцію превентивною.
«Під час спеціальної операції у грудні ми завдали ударів по ядерній програмі режиму у Фордо та Ісфахані. Після тієї атаки ми не відступили і не дозволили їм продовжувати прагнення до створення ядерної зброї. Ми намагалися домовитися. Але вони продовжували діяти зі злими намірами».
За його словами, Іран роками підтримував проксі-структури — від Лівану до Ємену — і США «масштабну терористичну діяльність більше не терпітимуть».
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу був ще жорсткішим.
«Операція триватиме стільки, скільки буде необхідно. Уже 47 років режим в Ірані погрожує смертю Ізраїлю та Америці. Разом зі Сполученими Штатами ми безкомпромісно боротимемося із цим терористичним режимом».
Офіційний Тель-Авів назвав операцію «Рев лева», Вашингтон — «Епічна лють». Але за гучними назвами — цілком конкретні удари по військових і урядових об’єктах. Повідомляється про атаки на близько 30 цілей, вибухи біля урядового комплексу в Тегерані, знищення ключових фігур військових структур.
Роки санкцій, диверсій і кібератак створили атмосферу війни, яку ніхто формально не оголошував. Вірус Stuxnet, ліквідації науковців, перехоплення ланцюгів постачання — усе це було прологом.
Депутат польського Сейму Радослав Фогель аналізує ситуацію на Близькому Сході.
«Події свідчать, що останній раунд переговорів не завершився успіхом. Дональд Трамп вирішив дуже чітко продемонструвати своє невдоволення. Ізраїль сприймає іранську ядерну програму як екзистенційну загрозу».
За його словами, попередні роки були етапом стримування — диверсій, точкових ліквідацій, кібератак. Тепер — нова фаза: від спецоперацій до відкритої сили.
Коли перші вибухи розірвали небо над Тегераном, питання було не в тому, чи відповість Іран, а як саме. Відповідь прийшла швидко — десятками ракет по Ізраїлю та ударами по американських базах у регіоні.
Атаки торкнулися інфраструктури в Перській затоці, зокрема, об’єктів у Бахрейні та ОАЕ. Повітряний простір закривали, у Дубаї почалася евакуація.
Голова комісії з міжнародних справ Сенату Польщі Гжегож Схетина ставить ключове питання.
«Чи це один етап, чи це насправді війна? Чи це буде повномасштабна війна? Чи відбудеться повернення до столу переговорів? І це питання залишається відкритим».
Його оцінка стримана: багато залежить від провалу женевських переговорів, які велися за участі американських та іранських представників. Якщо дипломатія вичерпана — військова логіка бере гору.
Іран має наміри перекрити Ормузьку протоку: нерв світової економіки. Будь-який рух у цьому районі — це не лише військовий жест, а й економічний шок. Через цю артерію проходить значна частина світового експорту нафти. Достатньо напруження, щоб глобальні ринки почали лихоманити.
Представниця польських «Нових лівих» у Сеймі Анна Марія Жуковська бачить у подіях ширший вимір.
«Це найбільша концентрація американських військ. Це показує, що Сполучені Штати мають амбіції відтворити такий світовий порядок, у якому саме вони є однією з держав над державами».
Світ, у якому США «відступають», схоже, знову стає світом, де вони демонструють силу. Поза геополітикою — долі людей. За даними польського МЗС, в Ірані перебувають п’ятеро громадян Польщі, в Лівані — сорок, в Ізраїлі — двісті.
Депутатка Олександра Лео закликає готуватися до будь-якого розвитку подій.
«Підвищений стан готовності зберігається. Ми готові до різних сценаріїв. Зараз ще занадто рано визначати, в якому напрямку розвиватиметься цей конфлікт. Безумовно, переговори завжди кращі, ніж повномасштабна війна».
Тим часом із заявою виступив і Реза Пехлеві, син останнього шаха Ірану. Його слова — сигнал внутрішній опозиції та силовикам: режим можна змінити.
«Ви присягли захищати Іран й іранський народ, а не ісламську республіку… Доєднуйтесь до народу та допоможіть нам у стабільній і безпечній трансформації».
Питання тепер не лише в тому, чи переросте ізраїльсько-іранське протистояння у повномасштабну війну. Питання в тому, чи світ остаточно перейшов у фазу, де великі держави дедалі частіше вирішують суперечки ракетами, а не переговорами. Глобальний порядок, який тримався на страху перед великою війною, схоже, більше не працює.
Лариса Задорожна