Конституція 3 травня, результат зусиль щодо відновлення внутрішніх відносин у Польщі після Першого поділу (1772), зберегла станову систему в Польщі, але внесла певні зміни. Вплив магнатів на обрання короля, Сенату та уряду країни було зменшено шляхом виключення безземельного дворянства з крайових зборів, оскільки воно було найбільш схильним до впливу та підкупу. У виборчому праві феодальний ценз дворянського походження було замінено буржуазним цензом володіння.
Міщанам було надано право набувати майна та отримувати дворянство. Зберігаючи кріпосне право селян, конституція, однак, позбавила дворянство верховної влади над своїми підданими, поставивши їх «під захист закону та національного уряду». Окремі угоди між селянами та їхніми спадкоємцями щодо обміну панщини на чинш більше не могли бути анульовані самим дворянством.
Положення конституції централізували державу, скасовуючи розмежування між Короною та Литвою, запроваджуючи єдиний уряд, скарбницю та армію. Католицизм визнавався домінуючою релігією з повною терпимістю до інших визнаних державою віросповідань. Конституція запровадила тристоронній поділ влади: законодавчу владу мав здійснювати двопалатний парламент, що складався з Сейму — 204 депутатів від дворянства-власників майна та 24 уповноважених від міст — та Сенату (що складався з єпископів, воєвод, каштелянів та міністрів під головуванням короля), роль якого була значно зменшена.
Депутатські інструкції, конфедерації та право вето були скасовані, а рішення мали прийматися простою більшістю голосів. Термін повноважень Сейму тривав два роки, сесії скликалися за потреби; кожні 25 років мав скликатися Сейм для «внесення змін до конституції».
Виконавча влада належала королю, а також раді, так званій Опіці законів (Straż Praw), що складалася з примаса та п'яти міністрів: поліції, печатки (внутрішніх справ), закордонних справ, війни та скарбниці, яких призначав король. Міністри були відповідальні перед Сеймом за акти, які вони підписували. Король був головою Опіки, мав право призначати єпископів, сенаторів, міністрів, чиновників та офіцерів, а у разі війни — здійснював верховне командування армією.
Вільні вибори були скасовані; після смерті Станіслава Августа Понятовського престол мав бути спадковим; лише у разі зникнення королівської родини шляхта мала обирати нову династію.
Конституція оголосила про реорганізацію судової влади, передбачивши створення постійних земських і міських судів, а також Коронного трибуналу та судів-асесорів для нагляду за ними у другій інстанції.
Спроба впровадити Конституцію була зірвана ще в середині 1792 року. Це було викликано Тарговицькою конфедерацією (створеною лідерами магнатського табору для відновлення попереднього ладу Речі Посполитої та під гаслом захисту свободи, що перебувала під загрозою, від реформ Конституції 3 травня) та вступом російських військ до Польщі.
PAP/С.Ч.