Президент Польщі Кароль Навроцький наголосив, що учасники повстання боролися за незалежність Польщі:
«Варшавське повстання було битвою за Польщу також на тлі збереження незалежності, на тлі Червоної Армії, яка наступала, чергового зла, яке від 1939 року спочатку в союзницькому сенсі, а потім постійно в ментальному сенсі було таке саме зло, як німецьке. Тож повстанці боролися за те, щоби Польща була незалежна від двох тоталітарних систем, так дуже схожих між собою й таких, що мали ту саму мету — знищення Республіки Польща».
Президент додав, що багато людей незаслужено постраждали під час Варшавського повстання, і різанина на Волі є найяскравішим прикладом цього:
«Страждання тих, які не були готові битися в шерегах Армії Крайової та інших організацій незалежності, хоч завжди з великою приязню та солідарністю підходили до партизан, які воювали. Варшавське повстання — це боротьба й страждання. Страждання невинних жертв, убитих жінок, дітей, старих. Тих, які просто мали прагнення пережити страшну німецьку окупацію та Варшавське повстання».
З 5 по 7 серпня 1944 року німці жорстоко вбили на Волі від 30 000 до 65 000 чоловіків, жінок і дітей.
IAR/С.Ч.