Якби референдум про незалежність України відбувався сьогодні, за її проголошення проголосували б 82% українців. Про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології. Дослідники зафіксували фундаментальні зрушення у свідомості українців щодо ставлення до власної держави. На 35-й рік української незалежності соціологи та політологи відзначають утвердження громадянської нації та геополітичного вектора розвитку України.
Опитування громадської думки в Україні свідчать про зростання патріотизму та віри в майбутнє держави. Ця тенденція особливо переконливо спостерігається після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Оцінки громадян щодо перспектив розвитку держави і суспільства суттєво змінилися. Соціологи відзначають остаточний вибір західного вектора розвитку України та зміну ролі суспільних інститутів. Директор Інституту соціології НАН України Євген Головаха вказав на глибоку трансформацію очікувань та геополітичного вибору українців.
«На тлі втрат, які були в економіці, в інфраструктурі, психологічних втрат, людських втрат, сталися дивовижні позитивні зміни в структурі людських очікувань, оцінок. Ще 2021 року тільки 19% людей позитивно оцінювали перспективу українського суспільства. Насамперед остаточно визначився геополітичний вектор розвитку», — зазначив Євген Головаха.
Експерти Київського міжнародного інституту соціології виявили зростання рівня самоідентифікації українців. Ще 2024 року 89% респондентів вважали себе насамперед громадянами України. Ця тенденція триває й досі. Одночасно суттєво зросла готовність населення до довготривалого спротиву російській збройній агресії на тлі консолідації суспільства та переосмислення воєнних загроз. Євген Головаха пояснив, як війна прискорила внутрішні суспільні процеси та змінила уявлення про перемогу.
«В теоріях війни показано, що є певні напрямки, за якими стається пришвидшений розвиток. Ми маємо певні результати, згідно з якими, коли б цієї війни не було, ми могли б ще багато десятиліть йти саме по цьому шляху. Перемога для України — це збереження незалежності і державності».
Водночас з порядку денного не зникає проблема збереження демографічного потенціалу України та повернення вимушених воєнних біженців з країн Європи. Дедалі більше українських науковців виступають за розробку системних державних програм з інтеграції громадян після війни. Але актуальною є й проблема асиміляції та суспільної стійкості українців. Євген Головаха закликав тут взяти до уваги досвід результатів інших збройних конфліктів в Європі та необхідність збереження суспільної згуртованості.
«4-5 років Балканської війни спричинилися до того, що з Європи повернулися близько 30% тих, хто виїхав. Має бути чітка державна програма повернення, щоб люди бачили свою перспективу. Що потрібно для того, щоб ми трималися і не здавалися? По-перше, це так звана категорія стійкості», — вважає науковець.
Соціологічні дані підтверджують суттєву трансформацію ставлення суспільства до інститутів влади. Більшість українців розділяють критику окремих урядових рішень та необхідність збереження державної керованості під час війни. Баланс між критикою лідерів та високим рівнем довіри до цілої системи — так схарактеризував ситуацію політолог Володимир Фесенко.
«Це стало свідченням того, що йдеться не про штучну державу, як стверджує Путін, а про державу, яка вміє себе захищати. Багато хто вважає, що саме в перші місяці повномасштабного вторгнення відбулося друге народження української нації. Безумовно, українці розділяють критичне ставлення до влади і захист своєї країни», — стверджує політолог.
Соціологічні дослідження свідчать про глибоку зміну ціннісних орієнтирів українського суспільства. Попри виснажливу війну та економічні проблеми, українці демонструють високий рівень згуртованості. Збереження суверенітету та власної держави залишається безумовним пріоритетом для абсолютної більшості громадян.
Олександр Савицький