У зв’язку з ситуацією, що триває в усьому світі й, зокрема, у Польщі, до Вашої уваги медичний коментар. Пан доктор Міхал Сутковський з Колегії родинних лікарів Польщі.
Пане докторе, як ми знаємо, особливо старші особи, ті, хто вже потерпає від якихось хронічних захворювань, піддані небезпеці ускладнень під час можливого зараження і хвороби під назвою COVID-19. Але як собі давати раду в цій ситуації? Бо відомо, що ми маємо ізолюватися від інших, радше бути вдома, але чи можна взагалі виходити з дому, та вже не до магазину, але, наприклад, на прогулянку до парку, займатися якоюсь фізичною активністю? Чи радше ні?
– Відповідь дуже проста: можна. Можна індивідуально, можна для 2-3 осіб, але не можна у великих групах та перебувати поруч із великими масами людей. Я вже не кажу про 50 і більше осіб, бо такі зібрання заборонені також і законодавчо. Але передусім це має вимір і сенс медичний. Такі дуже відповідальні дії, пов’язані з усіма рішеннями Міністерства здоров’я, Головної санітарної інспекції, всієї держави, спрямовані на самоізоляцію як літніх людей, так і не лише їх, – вони є діями слушними і важливими. Вони, однак, зовсім не обмежують такої простої активності, що громадському здоров’ю не загрожує. А така проста активність – це, власне, піші прогулянки, пробіжки, якісь види спорту в парку або в лісі.
– Одним словом, активність – так, але індивідуальна, а не, скажімо, міжсусідська.
– Саме так. Напевно міжсусідська солідарність. Солідарність з літніми людьми, відчуття спільноти. Я вже декілька тижнів спостерігаю зростання піклування поляків про літніх людей. Візьміть таку особу на пішу прогулянку до парку, власне. Побудьмо з нею. Це надзвичайно важливо з такого фізичного боку – посилення, гартування імунітету, але й з психо-суспільного, що цілком зрозуміле.
– Пане докторе, сьогодні у Польщі вже дуже багато людей, котрі перебувають на карантині, і відомо, що їх число дуже динамічно зростатиме хоч би з огляду на те, що зараз дуже багато людей буде повертатися до Польщі. І всі, хто сьогодні повертається, потрапляють до 14-денної ізоляції. Як таким людям можна допомогти, але так, щоби не створювати загрози ані для них, ані для себе?
– Саме так, допомагаймо безпечно. А безпечно – це за правилами гігієни. Якщо ми такій людині купимо основні продукти або допоможемо в якійсь справі в державних установах, якщо вона вже повинна це зробити. У такому контакті, якщо ми просто відкриємо двері і залишимо продукти, то напевно не заразимося. Тим більше, не забуваймо, що карантин стосується здорових осіб, що лише могли би захворіти. А отже, коли ми самі здорові, ми можемо такій людині допомогти роблячи, власне, покупки, дзвонячи до неї та підтримуючи телефонний зв’язок. Це такі прості родинно-сусідські рішення на випадок карантину.
– Ви кажете про те, що можна зробити покупки, занести їх, що наближення до відкритих дверей людини на карантині не становить небезпеки. Відомо також, що особи, котрі сьогодні перебувають у ізоляції, мають тварин. Отже, треба допомогти їм хоч би вивести собаку на прогулянку або потримати його в себе. А вже відомо, що пси цього вірусу не розповсюджують (це варто підкреслити, аби ніхто не мав сумніву). Проте ми маємо взяти в руки сам поводок. Отже, які заходи безпеки в таких випадках ми маємо застосовувати? Чи, наприклад, варто використовувати одноразові рукавички?
– Ні, необов’язково. Гігієнічні запобіжні засоби? Це можуть бути рукавички. Але пам’ятаймо, що завжди після такої прогулянки ми мусимо правильно мити руки. І це основне правило. Головним джерелом інфекції є, однак, хвора людина, що кашляє, чихає, і з якою ми маємо щонайменше 15-хвилинний контакт на відстані 1,5 метра і менше. Це 90 з чимось відсотків заражень. Решта – це брудні руки. Наші руки, що потенційно є переносниками цього та будь-якого іншого патогену, і якими ми торкнемося свого рота, носа, очей. Натомість контакт із пацієнтом, що кашляє, тобто має симптоми, є найчастішим шляхом (розповсюдження інфекції – ред.). І так заражається весь світ.
– Пане докторе, відомо, що зараз, принаймні на автозаправних станціях Orlen, має з’явитися рідина для дезінфекції рук. Першу партію дуже швидко розкупили і ми чекаємо на наступну. Але яку пораду Ви можете дати тим, хто вже цю рідину має? Де вона має знаходитися? У ванній, куди маємо йти відразу після входу до хати і там знезаражувати руки? Чи, може, ліпше, аби вона була перед дверима чи в автівці тощо?
– У автомобілі, безперечно, можуть бути такі підручні (засоби для дезінфекції – ред.) і ними також ми можемо користуватися. Натомість, передусім він має бути у ванній, до якої ми йдемо негайно – підкреслюю: негайно! – після повернення зі, скажімо, прогулянки, від сусіда, що йому якось допомогли, чи просто після повернення з роботи. Чому? Тому що окрім цієї рідини, звісно, потрібна проточна вода, 20-30 секунд намилювання рук, а потім 10 секунд змивання цією водою. Цього цілковито вистачить, аби застосовувати антисептичні принципи. Антисептика стосується голови – слизової оболонки і шкіри. Натомість дезінфекція іншого типу, яку теж так називають, це дещо інакше семантично поняття, що стосується поверхні. Тобто антисептика стосується шкіри, зокрема шкіри рук. Пам’ятайте, що у зв’язку з цим унаслідок дуже суттєвого надмірного використання наша шкіра стає сухою. Тому на ніч напевно варто застосовувати різноманітні зволожуючі креми, аби шкіра не псувалася.
PR1/А.М.