Минулого тижня лідери країн Європейського Союзу підтримали так званий економічний «план Маршалла», або, як його теж назвали, «план Моравєцького» для Білорусі, а також санкції проти 40 осіб білоруського режиму. Програма підтримки включає партнерство у довгострокових інвестиціях в інфраструктуру, розмови про введення безвізового руху для білорусів, стабілізаційний пакет для економіки Білорусі, а також зміцнення енергетичної безпеки цієї країни.
Заступник директора Центру східних студій (OSW) Войцєх Кононьчук звертає увагу, що запропонований Польщею план на нинішньому етапі поки не може стати альтернативою для фінансової підтримки з боку Росії, позаяк він призначений не для лукашенківської, а саме для демократичної Білорусі, яка виникне після усунення Лукашенки від влади:
«Суть у тому, щоб показати економічну альтернативу білоруському суспільству. З іншого боку, дуже вираженим адресатом цієї євросоюзної пропозиції є теж білоруська еліта влади, яка нині вважає, що вона приречена на економічну, кредитну, фінансову співпрацю з Росією. А отже важливо показати, що коли відбудеться зміна влади і демократизація політичної системи, нова Білорусь не буде залежати тільки від доброї волі Росії, бо і Європейський Союз може їй дуже допомогти».
На переконання Войцєха Кононьчука, інтереси Євросоюзу та Росії щодо Білорусі можна узгодити. Експерт нагадує, що ще до виборів президент Аляксандр Лукашенка шукав фінансової підтримки з боку західних установ:
«Однак ці гроші теж мали свою ціну. Лукашенка міг отримати кошти, наприклад, з Європейського валютного фонду, але за згоду проведення певних економічних реформ. Але Лукашенка відмовлявся і добивався „легших” грошей від Росії. Проте у сьогоднішній ситуації у нього перекриті канали підтримки з інших, ніж російські, джерел. Його можливості маневрів у відносинах з Москвою нині дуже невеликі».
У попередні роки Білорусь отримувала також кошти від Китаю, але китайські кредити є «важкими», - говорить Кононьчук, позаяк умовою одержання позики від Піднебесної є використання китайських продуктів, технологій та навіть робочої сили. А це не та допомога, якої сьогодні очікує Лукашенка, - каже експерт. Водночас Росія вже пообіцяла Білорусі кредит на суму 1,5 млрд доларів. За словами аналітика, значна частина московської позики має бути призначена на рефінансування російського боргу Білорусі і наразі невідомо, коли ці гроші отримає Мінськ:
«Ми не знаємо, коли Білорусь отримає наступний фінансовий транш з Росії. Є обіцянка і ми можемо здогадуватися, що це станеться, коли Лукашенка виконає певні політичні вимоги Росії. Економічна ситуація Білорусі погіршується і прогнози досить песимістичні. Все залежить від того, у якому стані вона буде, коли Лукашенка перестане бути президентом. Тільки тоді можна буде визначити потреби білоруської економіки і на що саме мають бути витрачені ці кошти. Білоруська економіка є дуже своєрідною, частково керованою централізовано, на зразок нерадянської моделі. Їй потрібні далекосяжні реформи, а Лукашенка опирався цьому. За підрахунками незалежних білоруських економістів, це фінансування має скласти щонайменше 3-5 млрд доларів. Європейський Союз й раніше перераховував Білорусі кошти на різні проєкти, але тут можна говорити тільки про 100-150 млн євро за попередні 5 років».
Кремль став головною гарантією влади Аляксандра Лукашенки, який все більше залежить від російської підтримки, вважає Войцєх Кононьчук і зазначає, що Росія дуже добре розуміє складну ситуацію, у якій опинився режим Лукашенки, його відносини із Заходом заморожені, і нині від початку лукашенківської влади у відносинах із західним світом найглибша криза. Тому єдиним реальним джерелом кредитування для Мінська може бути сьогодні тільки Росія, а це ще більше штовхатиме Білорусь в обійми Москви. При цьому, на погляд експерта, найбільш невигідними як для режиму Лукашенки, так і для Росії, є суспільні протести.
На думку Войцєха Кононьчука, Лукашенка може втратити владу у Білорусі протягом вже декількох місяців, але все залежатиме тільки від рішучості білоруських протестів:
«Лукашенка не в змозі повернути попередню популярність. Він втратив легітимність керувати країною. Хоча нині все більше проявів того, що Білорусь перетворюється у квазіполіцейську державу. Попри те, що авторитарний режим був і раніше сильним, масштаби репресій та заходів з боку силового апарату проти громадянського суспільства є безпрецедентними. Режим Лукашенки також здійснює інформаційну блокаду Білорусі, перешкоджає або забороняє роботу іноземних журналістів у країні, переслідує незалежні білоруські ЗМІ. Репресії стають дедалі сильнішими і їх застосовуватимуть до наступних професійних та соціальних груп».
Експерт вважає, що таких масових протестів у Білорусі, як у попередні тижні, не було би, якби не дуже жорстокі репресії з боку влади до протестувальників у декілька перших днів після завершення виборів:
«Масове насильство, тисячі затриманих, сотні жорстоко побитих, декілька загиблих. Така хвиля насильства держави проти беззахисних громадян вивела ще більше людей на вулиці. Режим Лукашенки зробив з цього висновки. Окремі затримання продовжуються, але більше немає відкритого і масового побиття людей, як на самому початку цих протестів. На додаток, режим Лукашенки забув теж про те, що цілком змінився простір медіа: кожен має смартфон із камерою і може документувати це насильство. Режим намагається пацифікувати суспільство, але робить це, розмовно кажучи, „у білих рукавичках”, тобто не так відкрито, хоча репресії постійно тривають».
Також Войцєх Кононьчук вважає, що введені Європейським Союзом санкції проти 40 білоруських чиновників, які представляють режим Лукашенки, - це абсолютний мінімум, що міг зробити Брюссель. Як нагадує він, 10 років тому євросоюзні санкції ввели проти 200 білоруських чиновників та самого Лукашенки:
«Білоруська криза парадоксально „не на руку» більшості держав ЄС. Багато західних держав помилково боїться можливого військового втручання Росії у ситуацію у Білорусі, як це сталося у Криму та на сході України, що ще більше може розширити цей конфлікт і поглибити політичну проблему для Євросоюзу. Цей російський чинник дуже часто неправильно читають на Заході. На мою думку, нині немає загрози безпосереднього військового втручання Росії, бо для росіян – це невигідний сценарій, позаяк вони хочуть підтримувати цю політику іншими інструментами. Незважаючи на це, багато західних держав помилково вважає, що така загроза існує. Тому є така досить слабка реакція ЄС. Я вважаю помилкою, що Лукашенку не внесли у список осіб, яким заборонений в’їзд до ЄС».
Водночас професор Пшемислав Журавський вель Ґраєвський, політолог з Лудзького університету, погоджується, що фінансова підтримка з польського «плану Маршалла» на розвиток інфраструктури та економіки Білорусі буде можливою тільки за умови ефективної співпраці з білоруською державою, тобто, на його думку, не раніше повалення диктатура Лукашенки.
Також, як наголошує Журавський вель Ґраєвський, слід не забувати, що Росія має три рівні інтересів у Білорусі:
«У Білорусі Росія має державний інтерес, що вимагає зменшення витрат на зіткнення довкола Білорусі з білорусами, бо це загрожує перетворенням досі дружнього у недружній до Росії народ, а Росія позиціонує себе нині головним поплічником диктатора. Зауважу, що у середині вересня Лукашенка відправив до школи у Москві свого сина, іншим словами, дав Путіну заручника і сьогодні він повністю під його владою. Всі ті легенди, що Лукашенка може бути якимось прикриттям для незалежності Білорусі походять з попередньої епохи і це не варто сприймати серйозно. Другим є імперським вимір російських інтересів у Білорусі, продовження її імперського простору на декілька сотень кілометрів контролю на захід, що вимагає безумовного збереження контролю над Білоруссю. І немає ціни, яку Росія не заплатить, якщо хоче реалізовувати цей імперський інтерес. Хоча він при цьому суперечить державному інтересу, бо Росія не має ресурсів, аби розпочати чергову авантюру. Росія має теж інтереси клану силовиків з Путіним на чолі, котрі керують Росією. А йому потрібно, аби росіяни не мали досвіду білорусів, які можуть у результаті вуличного бунту повалити президента. Тобто, хоча Лукашенка, який є дуже непопулярним у Білорусі, збільшує витрати Росії на контроль над Білоруссю, а імперський інтерес навіть вимагав би його усунення, інтереси силовиків з Кремля вимагають його підтримки, щоб не давати білоруського прикладу самими росіянам».
Пшемислав Журавський вель Ґраєвський вважає, що Кремль грає у досить складну гру і він підтримуватиме Лукашенку ще певний час. Потім його усунуть, хоча росіяни зроблять це так, щоб не показати, що саме вулиця його усунула. «Він зникне якось інакше, адже, як відомо, Кремль має різні способи позування від зайвих та невигідних осіб», - зауважує політолог.
PR24/Т.А.