«Із приблизно 10 тисяч німецьких співробітників аушвіцького концтабору, у судах Західної Німеччини після війни відповідали, здається, 42 особи. Необхідно усвідомити ці числа», – каже історик, професор Боґдан Мусял в інтерв’ю Польському пресовому агентству (PAP) на тему німецьких злочинів періоду Другої світової війни. Як додає, «в Німеччині взагалі не згадується, що винних з Аушвіца після війни захищала західнонімецька держава».
«У Німеччині це вже в певному сенсі політичний ритуал, що 27 січня святкують день визволення Аушвіца», – наголошує професор Боґдан Мусял. За його словами, «Аушвіц – це ікона геноциду євреїв. Подібно, зрештою, як на всьому Заході». Проте, як вважає професор: «Ми, поляки, знаємо, що це частина правди про Аушвіц, але Захід цієї другої частини правди не знає або знає дуже слабко. Вони не знають, що Аушвіц заснували німці для поляків, щоб їх там закривати, інтернувати, що за наказом Гітлера це було місце знищення польської інтелігенції. Але, звісно, масштаб німецьких злочинів в Аушвіці проти євреїв та поляків є різним. Приблизно 90 відсотків жертв – це євреї, отже такий підхід не повинен дивувати».
Кажучи про те, що винних з Аушвіца після війни захищала західнонімецька держава, професор Боґдан Мусял додав: «Не було так, як вони зараз стверджують, що держава підвела в переслідуванні злочинців. Це неправда, позаяк німецька держава ніколи не хотіла переслідувати воєнних злочинців». Історик навів конкретні числа «Із приблизно 10 тисяч німецьких співробітників аушвіцького концтабору, у судах Західної Німеччини після війни відповідали, здається, 42 особи. Необхідно усвідомити ці числа. Крім того, засуджували найчастіше малозначущих злочинців. Слід нагадати, більшість із цієї команди пережила війну, тому що не була на фронті. Великого ризику тут не існувало – бути катом в Аушвіці. Більшість з них після війни оселилися в Західній Німеччині і мала державний захист. На основі правової системи, тогочасної конституції. Дуже рідко бувало, що хтось відповідав у суді».
«Із цих 42 осіб, яких судили, – з-поміж, нагадую, 10 тисяч винних, – 9 отримало довічне ув’язнення. Я підозрюю, що якби Рудольфа Гесса судив німецький суд, його звільнили б або присудили б невелике покарання, адже він лише виконував накази», – каже професор Мусял, і додає: «німці прийняли таке тлумачення, чинне до 2011 або 2012 року, – щоб засудити військового злочинця, необхідно було довести не тільки те, що він убив, а й те, що він робив це не за наказом, а сам, так би мовити, для власного задоволення. А свідків не було, бо вони загинули в газових камерах».
Щодо Рудольфа Гесса, який відповідав у польському суді у Варшаві, історик не сумнівається, що «з юридичної та історичної точки зору цей процес був на дуже високому рівні. Те, чого досягли польські судді та польські слідчі, незрівнянне із тим, що зроблено на знаменитому франкфуртському процесі (процес німецького персоналу табору Аушвіц – PAP)», – наголошує професор Мусял.
На думку історика, недостатнім є розуміння, що знаннями про події в Аушвіці ми «завдячуємо практично полякам». «Польські суди, Пілєцький, підпілля, Ян Шен, який був неймовірним слідчим суддею. Поляки повинні зосередитися на цьому. Показати, з одного боку, як німці ставилися до своїх злочинців, а з другого – внесок поляків у висвітлення всіх цих злочинів». За словами науковця, такої свідомості немає. «Західна оповідь значною мірою базується на звітах євреїв, які пережили Голокост. Вони, зрозуміло, показують лише фрагмент подій. А те, чого досягли поляки від 1942 року, неймовірне як з історичної, так і з юридичної точки зору».
Що з росіянами та їхнім ставленням до Аушвіца? Як вважає професор, «факт, що Червона армія звільнила Аушвіц, використовує їхня історична пропаганда. З точки зору Росії, це чудова нагода. У певному сенсі між Ізраїлем та Росією утворюється певний союз в історичній політиці щодо Аушвіца, – відзначає професор Мусял. За словами історика, «для євреїв, які перебували в концтаборі, Червона армія – визволитель. І незалежно від їхнього ставлення, вони були, просто, вдячні за те, що їм врятували життя».
«Це також впливає на історичну політику Ізраїлю. Путінська Росія дуже охоче, наступально це використовує», – каже професор Боґдан Мусял і наголошує – «ми повинні усвідомлювати, що ті, хто перебував у німецьких концтаборах, завдячують своїм життям Червоній армії. Ми повинні це визнати (...). Зрештою, і для поляків, хоча вони й були антикомуністами, – це, однак, також було звільнення».
PAP/Н.Б.