Минулої неділі у Мінську пройшов черговий протестний марш. По суті це була традиційна щорічна хода в Куропати, якою громадськість у Білорусі відзначає свято «Дзяди» (поминання померлих предків – ред.), і скорботну дату розстрілу сталінськими нквд-истами в урочищі під Мінськом цвіту білоруської інтелігенції. Однак, якщо в минулі роки акцію в Куропатах дозволяли провести спокійно, цього разу силовики Лукашенки розганяли демонстрантів особливо жорстоко. Незважаючи на це, до місця, де поховані десятки тисяч жертв сталінських репресій, дісталося від п'ятиста до кількох тисяч осіб, котрим вдалося провести у місці страти невеликий мітинг-реквієм.
Понад тиждень тому у Білорусі минув так званий ультиматум, що поставила одна з лідерок білоруської опозиції Святлана Ціханоуська владі – Лукашенка мав оголосити про свою відставку, повністю припинити насильство і терор на вулицях та звільнити усіх політичних в’язнів. Однак, як не важко було передбачати, цього не сталося. По всій країні мав розпочатися загальнонаціональний страйк, проте Білорусь не зупинилася.
Тим не менш спротив триває, незгідні з режимом білоруси продовжують виходити на вулиці підкреслює доктор Лукаш Кулєса з Польського інституту міжнародних справ (PISM):
«Тривають дуже широкі акції протесту як у державних підприємствах, зокрема найбільших, так і у приватних підприємствах, теж в університетах та інших сферах життя. Натомість схоже, що не вдалося зупинити роботу найбільших та найважливіших закладів праці, наприклад тих, що виробляють машини, автомобілі, штучні добрива або ж нафтопереробних заводів. Звісно легко, сидячи у зручному кріслі у Варшаві або в інших західних столицях, говорити, що це була помилка Ціханоуської і вона надто пізно пішла на це, але у кожному разі йдеться про дуже драматичні вибори. Режим дуже чітко та жорстоко дає зрозуміти, що не буде терпіти такого загального страйку. Водночас я вважаю, що слід зосередити увагу на масових демонстраціях, що відбувалися останнім часом. Кожна подібна акція, під час якої, як відомо, з іншого боку є спеціальні сили, ОМОН і люди, котрі фіксують усіх, хто бере участь у протестах, показує велику мужність».
Отже, склалася патова ситуація. Протести поки не можуть привести до змін. З іншого боку – влада погрожує, відправляє на вулиці ОМОН з гумовими кулями, палицями, світлошумовими і сльозогінними гранатами, звільняє людей з роботи, відраховує з університетів студентів. Але при цьому вона теж наразі не в змозі зупинити демонстрацій, що тривають по всій Білорусі вже понад 85 днів. Лукаш Кулєса каже, що інтенсивність протестів, на жаль, буде зменшуватися, позаяк репресії не слабнуть, час минає, і атмосфера стає все менш сприятливою:
«Натомість цей режим у Білорусі вже розпався. Питання тільки у тому, в яких обставинах і коли це станеться. Лукашенка всіма силами намагається затягнути цей процес. У Білорусі почалася так звана конституційна реформа, що є спробою зміщення фокусу протестів, розбиття усього цього процесу на кільканадцять місяців або й декілька років. Приблизно в 2022-2023 році мали би відбутися обіцяні дострокові вибори президента. А між тим можлива спроба поділу опозиції на ту „правильну” і на „терористів, екстремістів”», а також спроба ув’язнення цієї другої групи».
Не менш тривожним залишається питання, чи здатний режим Лукашенка наказати стріляти у протестувальників, як це сталося за режиму Януковича під час Майдану в Україні шість років тому? Тим більше, що за повідомленнями ЗМІ, на вулицях Мінська вже помічали броньовані авто із кулеметами та силовиків з вогнепальною зброєю. Можливо, це наразі лиш спроба більше залякати протестувальників? Експосол Польщі в Україні Ян Пєкло звертає увагу у цьому контексті на залежність нинішнього режиму Лукашенки від наказів з Кремля:
«Я думаю, що насправді не Лукашенка приймає і прийматиме щодо цього рішення. Лукашенка має підтримку Путіна і Кремля. Якби він не відчував цієї підтримки, то поводився би абсолютно інакше. Якщо Путін вирішить піти на повне протистояння, тобто стріляти у людей, то Лукашенка дасть такий наказ. Це дуже проста синергія. Лукашенка не є самостійним політиком».
Експосол Польщі в Україні також звертає увагу на певні відмінності в динаміці протестів у країні над Дніпром та Білорусі, пояснюючи це специфікою обох країн:
«В Україні революції визрівали з часом. Першою була Революція на граніті, потім – Помаранчева революція, а далі – Революція Гідності. А Білорусь була таким собі замороженим комуністичним скансеном з КДБ, структурами і промисловістю совєтського періоду. Натомість Україна була іншою державою. Там було протистояння олігархів, які мали різні політичні цілі, тобто насправді там у владі були олігархічні клани».
Що, втім, мало змінилося і сьогодні…
Доктор Лукаш Кулєса погоджується, що Лукашенка за всю історію своєї довготривалої влади у Білорусі дуже покладався на Росію і погоджувався на втручання і впливи Москви у своїй країні. Але, з іншого боку, він намагався зберегти максимальну свободу для маневру:
«У закордонній політиці він здійснив кілька кроків не за російською лінією. Також в економіці та енергетиці, особливо у попередні роки, він намагався зменшити залежність від Росії. Натомість нині точиться гра „хто кого перехитрить”». Лукашенка хоче використати підтримку Росії і зберегти владу, заграючи на російських побоюваннях кольорової революції. Водночас з боку Росії „любові” до Лукашенки немає. Певні кроки Росії можна зрозуміти як підготовку до чергового етапу вже без Лукашенки. Ця ситуація нагадує двох гангстерів, котрі сидять за столом, але не довіряють один одному, навіть маючи якусь спільну справу».
Доктор Лукаш Кулєса нагадує, що Росія впливає на ситуацію в Білорусі через діяльність різних неурядових організацій, що просувають ідеї «руского міра», а також через Російську православну церкву або місцеві казацькі організації. На його думку, ці різні рухи організацій псевдогромадянського суспільства будуть стежити за тим, аби під час анонсованої конституційної реформи була збережена роль російської мови, а також зв’язок і залежність Білорусі від Росією у союзній державі.
Утім напевно однією з найбільших цінностей білоруських протестів на цю мить є незворотній процес формування громадянського суспільства завдяки солідарності, змозі із самих низів організовуватися на боротьбу за свої права та свободи. Цей процес вже не вдасться відвернути, - каже Лукаш Кулєса:
«Я вважаю, що це громадянське суспільство вже неможливо загнати назад у рамки, встановлені режимом. Це теж означає, що для Європейського Союзу довгострокові дії на підтримку цього громадянського суспільства мають здійснюватися паралельно до актуальних кроків, таких як введення санкцій. Варто теж звернути увагу, що нині триває процес перегляду і перенаправлення ресурсів, що раніше йшли на співпрацю з центральною адміністрацією в Білорусі або транскордонну співпрацю, на співпрацю та підтримку громадянського суспільства».
Також експертка Анна Марія Динер з Польського інституту міжнародних справ погоджується зі своїм колегою, що Лукашенка буде надалі дотримуватися своєї політики. Вона вважає, що Росія виставить Білорусі, особливо нинішній білоруській владі, рахунок, при цьому, як вважає, не зовсім так, що Москва хоче, аби керував Лукашенка. Путін, ймовірно, волів би бачити на цій посаді когось іншого, але наразі конкретної людини немає, вважає експертка.
PR24/Т.А.