На шпальтах газети «Rzeczpospolita» двоє експертів — шведський економіст і дипломат Андерс Аслунд та польський економіст професор Ян Гаґемеєер — аналізують ситуацію навколо міграційної кризи на польсько-білоруському кордоні.
«Ситуація в Білорусі є зрозумілою. Алєксандр Лукашенка тримає в руках владу тільки і виключно завдяки двом чинникам — він панує над службами безпеки та має фінансового донора Владіміра Путіна», - читаємо. Як пишуть автори статті, економічна ситуація Білорусі погіршується — економічне піднесення останніх десяти років сповільнилося, а закордонний борг збільшився. Тим часом, функціонування режиму та така-сяка економічна рівновага великою мірою залежать від Кремля. «Отже, обставини сприяють Москві, - читаємо. - Досі білоруська економіка користалася російськими субсидіями, і ці субсидії збільшаться з 2 мільярдів доларів (як було досі, і це становило 3,3% білоруського ВВП) до 6 мільярдів доларів (що становить 10% білоруського ВВП). Росія, безперечно, може собі на це дозволити. У Путіна в руках - всі карти».
Автори статті питають, чи санкції, які Захід вводить проти Білорусі, мають сенс: «Соціологічні дослідження показують, що санкції можуть бути неефективними, оскільки негативно впливають на економічну ситуацію країни, а це погіршує суспільні настрої і може тільки зміцнювати режим. Режим може збільшувати контроль над суспільством та переймати закордонні фірми, які почнуть з такої країни виходити». Тому постає запитання — як вводити обмеження, щоби вони вдарили передусім в режим, а не звичайних громадян? «У випадку Білорусі, - пояснюють автори статті, - поділ є чітким. Приватні підприємства, котрі не є пов’язані з режимом Лукашенки ані російськими олігархами, не повинні підпадати під санкції. Значна частина промислової галузі, в тому числі виробництво добрив та пального, - це державні підприємства або концерни, власниками яких є білоруські або російські олігархи, котрі підтримують режим. Натомість послуги — це, передусім, галузь малих приватних підприємств».
На шпальтах видання читаємо, що санкції, які проти Білорусі вводить ЄС, мають чітко визначену ціль ураження — режим Лукашенки. Економічні обмеження стосуються державних підприємств, зокрема, виробників міндобрив. На переконання авторів статті, слід максимально тиснути за допомогою санкцій на оточення Лукшенки, його сім’ю, державні фінансові установи та підприємства. «Слід діяти швидко, - читаємо на шпальтах газети, - замість поступової ескалації обмежень, треба у режим вдарити санкціями настільки потужними, щоби це викликало шок. Крім цього, метою євросоюзних санкцій повинні стати теж інтереси Росії в Білорусі. Ми повинні ці інтереси значно послабити, зупинити розширення контролю Путіна над Білоруссю. За допомогою санкцій слід зробити так, щоби зв’язки Москви з Мінськом перестали бути для першої вигідними, а стали коштовними та ризиковними. Санкції повинні охопити чотири російські державні банки, які діють на території Білорусі, російських олігархів, котрі мають бізнес в Білорусі або намагаються перейняти білоруські підприємства. Першим прізвищем у цьому списку повинен стати російський олігарх Міхаіл Ґуцерієв».
На переконання авторів статті, у справі санкцій білоруського режиму Євросоюз повинен тісно співпрацювати зі США. «Необхідна міжнародна координація дій», - читаємо в газеті «Rzeczpospolita».
Я.С.