Обмежене вторгнення в Україну теоретично можливе, але потенційні наслідки такого кроку, як через неминучі людські втрати, так і через надзвичайно обтяжливі економічні санкції, будуть надто дорогим викликом для Кремля. Це може бути цвях у труну режиму Путіна, - сказав в інтерв'ю агенції PAP дипломат, колишній тимчасовий повірений у справах польського посольства в Росії та голова польської дипломатичної місії в Молдові (1994-2000) і Вірменії (2003-2004) Віктор Росс.
За його словами, у росіян не дипломатія, а пропаганда. «Послання Кремля – це купа брехні та параноїдальної ненависті до Києва. Це політична засада Владіміра Путіна, яка має вплинути на ситуацію всередині Росії, зосередити увагу громадян на цьому конфлікті, відвернути їх від внутрішніх проблем. Проте факти не можна заперечувати. На кордоні було 115 тисяч, а зараз навіть 175 тисяч. Російські солдати та наступні батальйонні групи прямують до України. Це елемент перевірки на витривалість західних країн. Залякуючи їх тим, що вторгнення на територію України насправді можливе, і тим самим викликаючи реакцію НАТО. Росіяни сподіваються, що переможе опортунізм європейських країн, які не хочуть вступати у відкритий конфлікт з Москвою», - говорить дипломат.
Віктор Росс вважає, що нині ми спостерігаємо класичну російську комбінаторику. «З одного боку, Кремль каже „нас там нєт”, а з іншого — проводить військові дії. Як і у випадку з Донбасом, Москва визнала, що проти „українського фашизму” борються сепаратисти, але російських військ як таких немає. Як відомо, це було далеко від істини», - каже він.
Росс зауважує, що Путін розробив концепцію непрохідних червоних ліній. Це основні цілі його зовнішньої політики. «По-перше, він вимагає письмових гарантій безпеки, що НАТО не наближатиметься до кордонів Росії. На даний момент він застосовує шантаж. У міру наближення сил Альянсу Кремль вводить війська на кордони з Україною, загрожуючи збройним конфліктом, який буде надзвичайно важким для західних країн. Другий момент – це питання польотів з небезпечною зброєю біля кордонів Росії. Це є втручанням у суверенітет інших країн, тому що вищезгадані літаки не рухаються у межах Федерації. Проте росіяни багато разів перетинали повітряний простір НАТО. Крім того, Путін вважає, що системи протиповітряної оборони, розміщені в Польщі чи Румунії, становлять загрозу для Росії. Він стверджує, що за дуже короткий час їх можна перепрограмувати на наступальну зброю, і тому вимагає їх усунення. Інше питання – постачання зброї в Україну та маневри в Чорному морі. Звісно, божевільно говорити про те, що Україна нападе на Росію. Відомо, що жодна країна не нападе на країну, яка має ядерну зброю. Путіну також залежить на пострадянському просторі, який має бути виключною сферою відповідальності Росії. Є чотирнадцять держав, що виникли після розпаду СРСР. Жодна із них не визнає, що підпорядкована Москві. Винятком тут є Білорусь, яка сама зайшла в кут. Іншим завданням російської дипломатії є поширення думки, що саме СРСР переміг нацизм під час Другої світової війни. Роль Заходу вперто применшується. Останній пункт – це питання так званого „руського міра”. Ця концепція передбачає, що Росія має розширюватися. В основному це територія на сході України, від Донецька та Луганська до Миколаєва та Одеси. Однак схоже, що це буде лише початок розширення. Як сказав Путін: „Росія не має кордонів”», - говорить в інтерв’ю Росс.
Також, за його словами, Росія хоче, щоб газопровід Nord Stream 2 запрацював якомога швидше, тому що інвестиція завершена і несе величезні збитки. «Однак слід пам’ятати, що Німеччина доклала максимум зусиль, щоб „Північний потік-2” був створений. Байден був дипломатично змушений визнати цю інвестицію. Спочатку Сполучені Штати були різко проти. Зрештою, газопровід має запрацювати, але за певних умов. Україна в цьому нічого не втратила б, є, вочевидь, абсурдом, адже значна частина вуглеводнів не буде надходити через її територію», - додає дипломат.
Як каже Віктор Росс, від атаки на Україну у 2014 році Росія систематично бідніє. Він зауважує теж, що влада у Білорусі підпорядкована Москві. Тому Путін може вільно використовувати міграційну кризу як форму тиску на ЄС і США. «Він пропонує змусити Лукашенка відмовитися від гібридної війни. Ціною цього є визнання західними лідерами Криму, а також Донбасу та околиць територіями, що належать Росії. Можна припустити, що в кінцевому підсумку Кремль буде прагнути захопити всю Україну», - вважає він.
Водночас Росс особисто я не вірить у справжню війну Росії з Україною, а про справжнє зіткнення із Заходом не може бути й мови. «Обмежене вторгнення в Україну теоретично можливе, але наразі вартість такого кроку, як через неминучі людські втрати, так і через надзвичайно обтяжливі економічні санкції, включаючи можливе відключення Росії від системи SWIFT (світової системи міжбанківських послуг) стають занадто дорогими для Кремля. Війна не популярна в російському суспільстві, і масштабний напад на „братній український народ” може стати цвяхом у труну путінського режиму», - стверджує Віктор Росс.
PAP/Т.А.