За зверненням Путіна у момент офіційного проголошення вторгнення його військ до східних територій України слідкував весь світ. Путін, як наказує традиція злочинця із КҐБ, агресивними словами відмовив українцям та Україні у праві на існування. Його лице кипіло ненавистю до вільного світу – зокрема українців, які ставлять опір його рашистській ідеології відбудови Імперії зла в кордонах 1991 року із зонами її впливів. Глядачі, які стежили за архівними промовами найбільшого злочинця в історії людства Адольфа Гітлера, побачили в образі Путіна ці ж самі жести, подібні слова, цю ж саму ненависть до права кожної людини, кожної нації, суспільства, національної чи етнічної меншини - вибирати свій шлях існування та розвитку.
Потужну зброю в руках Путіна, зокрема на території держав членів НАТО та ЄС становить аґентура впливу ФСБ й ҐРУ та весь спектр корупційних методів, задіяних в європейських ЗМІ, світ політики та бізнесу. Польські журналісти намагаються усвідомлювати суспільству, що на перший погляд так званий «об’єктивний текст» може сприяти просуванню інтересів режиму Путіна серед споживачів інформації держави східного, вже фронтового флангу НАТО, та й ще за умови, що самі автори тексту можуть не усвідомлювати, хто зловживає їхньою наївністю. Журналістка Польського радіо Дорота Каня наступного дня після вторгнення військ Путіна на територію східної України звернула увагу на текст, оприлюднений у виданні «Rzeczpospolita».
«В газеті «Rzeczpospolita», у репортажі із Києва, з’явилися результати опитування громадської думки, які показують, що буцімто кожен п’ятий українець „хоче” Путіна. У тексті слова: хто привітає квітами війська Путіна, потенційна п’ята колона, то навіть одна п’ята суспільства».
Прокоментувати такі тексти Дорота Каня попросила відому також в Україні особу – президента Фонду міжнародної допомоги Рафала Дзенцьоловського:
«На ваших хвилях була вже мова про пропагандистські та диверсійні дії Росії. Я маю враження, що ми тепер зустрічатимемо чисельні цього роду тексти та цього роду тези – звісно у лапках, бо це не жодна теза – це пропагандистська дія, що відповідає інтересам Росії. Для мене - вагомі результати опитування громадської думки, проведеного близько місяця тому, який однозначно показував проєвропейський, прозахідний вибір українського суспільства, й в цьому плані можна сказати, що це результат російської політики - жорстко агресивної, такої, що відмовляє українцям у праві існувати як народ та як політичне суспільство. У зв’язку із цим, на мою думку, ці результати опитування громадської думки, які тепер подекуди з’являються, можуть становити елемент спроби роззброїти противника при допомозі російської пропаганди. Варто згадати, що за результатами, які я згадав – понад місяць тому, понад сімдесят відсотків вбачало своє майбутнє в Європейські Унії, понад шістдесят відсотків в НАТО, що для постсовєтських держав становить злам на рівні прориву Коперника у свідомості, бо пам’ятаймо, що НАТО завжди там представляли як втілення сатани, а це дуже вагоме для польсько-українських відносин. За згаданим опитуванням, найбільшу симпатію отримали поляки, а серед політичних лідерів - найбільшу симпатію отримав пан президент Анджей Дуда. Отже, цю публікацію, яку Ви згадали, я розцінюю як спроби диверсії та демобілізації українського суспільства. Звісно, це правда, що українці живуть до певної міри в просторі російської культури, але мусимо поставити собі питання: до якої міри Путін живе в просторі російської культури, а якою мірою він спадкоємець найгірших традицій - совєтських та кагебістських».
Після заяви Путіна про вторгнення на територію Східної України, президент Фонду міжнародної допомоги Рафал Дзєнцьоловський, як й весь вільний світ, не сумнівається, хто такий імперіаліст Путін.
«На мою думку, після звернення Путіна відповідь на запитання, хто він такий, – очевидна. Це російський імперіаліст, який водночас очолює державу спецслужб, державу КҐБ, державу ФСБ, державу, готової вжити кожен метод з метою відбудови свого імперського потенціалу – й це становить трагедію. Вони представляють себе жертвами, але насправді хочуть будувати на поневоленні інших народів, також українського».
Як вказала журналістка Польського радіо Дорота Каня, оглядачі однозначно визначили поведінку Путіна.
«Деякі оглядачі однозначно кажуть: бандит в Кремлі, який хоче колонізувати чергові нації – був імперіалізм царський, совєтський, тепер імперіалізм путінський. Споглядаючи на терміни президентства Путіна, видно червоне полум’я та слід крові. Досить згадати, що він зробив в Чечні та що вчинили його найближчі співробітники, наприклад, Петрушев».
Президент Фонду міжнародної допомоги Рафал Дзєнцьоловський вважає, що Путін не сподівався згуртованості Заходу.
«З’явилися два види коментарів. Перший – Путін виставив на аукціон за високу ставку, – я в цьому згодний. Заграв надто високо й зустрів контратаку Заходу, якої не сподівався. Контратака доволі солідарна, а в кожному разі достатньо солідарна відповідь, щоб він не зміг непокараним змушувати Захід задовольнити його сподівання. Треба відверто сказати, що визнання Путіним оцих утворень та введення там війська – це підтвердження статус-кво. Звісно це порушення міжнародного закону, наявне порушення кордонів України, звісно акт агресії. Україна цих території не контролювала».
Пан Дзєнцьоловський в інтерв’ю Польському радіо підкреслив, що Путін здатний до найжорстокіших злочинів проти українців та України.
«Проте існує інший вимір – цей вимір ми чітко почули у зверненні Путіна, яке було вкрай агресивне й таке, що українцям як нації й Україні як державі він відмовляє у праві існувати. Й це може означати, що в’їзд у ці квазі-республіки лише перший крок до операції, яка має Путіну дати причину до війни з Україною. Оскільки досі я стримувався висловити цю тезу, що це реальне, бо здавалося мені, що численні жертви, яких зазнає Росія й військові ризики надто великі, то, коли уважно слухав доповідь Путіна, дійшов висновку, що він спроможний на це, що він до цього готовий, не споглядаючи ні на ризики, ні на жертви. В нього просто якась українська одержимість. В нього величезний український комплекс, він автентично хоче знищити українців й знищити Україну. В цьому контексті ці американські попередження, які кажуть про те, що якщо спалахне повномасштабна війна, то вона буде дуже кривава, бо Путін намагатиметься знищити серед українського суспільства бажання національного суверенітету, тобто фізично нищити українських патріотів, – це імовірне».
Пан президент Фонду міжнародної допомоги Рафал Дзєнцьоловський, як й інші оглядачі, у словах Путіна почув Гітлера.
«Я згодний з тими оглядачами, які кажуть «ми почули Гітлера», тільки у російському варіанті. Ми почули голос людини, яка готова розпочати війну. Та й ще це буде війна зі злочинами геноциду направлена проти України. Треба вголос казати: якщо Захід нині не відповість із безоглядною рішучістю, з використанням санкції й за допомогою поставок Україні зброї, бо маємо останній момент, щоб передати Україні все, що маємо, щоб Україна могла себе захистити, то за мить матимемо цю проблему в Польщі та державах Балтії».
Журналістка Польського радіо Дорота Каня вкотре згадала слова президента Лєха Качинського, який згинув під Смоленськом у 2010 році: «Нині - Грузія, завтра - Україна, опісля - держави Балтії, а потім може настане час на Польщу. У відповідь пан Дзєнцьоловський звернувся із закликом до слухачів в Польщі:
«Ми це механічно повторюємо, а ми мусимо з цих слів зробити практичний висновок. Шановне панство! Нині поставки зброї в Україну становить польський державний інтерес. Якщо Україна не виживе, то наступна війна відбудеться на території Польщі та держав Балтії».
Президент Анджей Дуда, уряд прем’єра Матеуша Моравєцького намагається вплинути на своїх партнерів в НАТО та ЄС, аби вони наклали на режим Путіна та його людей більш дошкульні санкції, ніж досі проголошені, зокрема на енергетичний сектор. Вже на Конференції з питань безпеки у Мюнхені шеф польського кабміну вимагав не лише покинути проект Північний Потік 2, але також відключити Північний Потік 1. Після сумнозвісного звернення Путіна й вторгнення в Україну, у Варшаві прем’єр Моравєцький пояснив, хто, окрім німецької влади, несе в Європі реальну відповідальність за проект Північний Потік 2, а водночас в українських та європейських ЗМІ намагається представлятися великим другом України та європейських цінностей.
«Треба також сказати, що пан Туск очолював й очолює партію Північного Потоку 2. Європейська народна партія, яку очолює Дональд Туск, призвела до будови Північного Потоку 2 і він нічого не зробив, щоб запобігти його запуску. Щойно великий тиск з американського боку, але також з польського боку та держав Балтії дозволив на те, що нині Європа каже по-польському стосовно Північного Потоку 2, стосовно пакету санкції Європа нині каже більш польською – це наші реальні досягнення у цій кризі».
Одержимість Путіна стосовно України та українців призвела до згуртованості НАТО та ЄС, бажання рішучої більшості українців інтегруватися з цими структурами та розвіяння ілюзії Заходу про «демократизацію» Росії – твердження, які просували у вільному світі здебільшого проплачені режимом Путіна - таким чи іншим способом – так звані «авторитетні політики», так звані «незалежні експерти» та так звані «незалежні ЗМІ».
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Андрій Рибалт