З 24 лютого українська громадська організація «Територія успіху» почала допомагати переселенцям, які приїхали до Кропивницького. У перші дні люди переважно шукали у Кропивницькому місць, де б можна було переночувати, адже прямували далі на захід України. Волонтери збирали пакунки для біженців, це і продукти харчування, і засоби особистої гігієни та інше. Згодом в Кропивницькому почали залишатися все більше біженців. Тому активісти вирішили переорієнтуватися на допомогу переселенцям, які залишаються у місті. Вони попросили у обласної влади виділити їм будівлю. Поки навчальний процес призупинено, «Території успіху» віддали приміщення однієї зі шкіл Кропивницького. Тут вони й створили свій гуманітарний центр.
Наша громадська організація – правозахисна. Вона існує з 2008 року. В першу чергу до війни ми лобіювали втілення підходів, основаних на правах людини, місцевому самоврядуванні, тему протидії домашньому насиллю. З 2014 року ми вже мали досвід допомоги переселенцям. В такій кризовій ситуації ми надавали таку допомогу. Потім у співпраці з Міжнародною організацією з міграції у 2015, 2018 ми надавали мінігранти на придбання обладнання переселенцям, щоб вони могли почати власну справу. Ми проводили для них навчання.
З 24 лютого, коли почалася нова фаза повномасштабної війни, виконавча директорка нашої організації стала однією з перших волонтерів, хто займався розселенням. Ми як громадська організація теж включилася в допомогу переселенцям, які приїжджали. Перші дні приїжджали в основному переселенці, яким потрібно просто переночувати, бо вони їхали далі в Західну Україну, до кордону. Потім, буквально кілька днів минуло, і вже почало з’являтися все більше людей, які залишалися в Кропивницькому надовше. Тоді ми переорієнтувалися на організацію допомогу переселенцям, які залишаються у Кропивницькому. Ми попросили у влади приміщення. Зараз поки не йде навчання, нам надали приміщення в одній з спортивних шкіл міста. Ми тут облаштували гуманітарний центр. Кропивничани знесли одяг, іграшки, книжки, канцтовари.
В перші дні були величезні збої з постачаннями. Тобто в нас були порожні полиці в супермаркетах, в магазинах. Була паралізована робота ринків. Звично купувати продукти було важко. Ми не знали де що брати. Дякувати Богу, помаленьку налагоджувалася робота. Для нас, правозахисників, журналістів, психологів, було незвично виходити на гуртові склади, бази, на різних постачальників, виробників. Ми старалися якомога ефективніше використовувати кошти. Зараз ми підписали договір з Міжнародною благодійною організацією ACTED. Розраховуємо на те, що робота центру буде безперебійною сталою, і ми зможемо далі допомагати людям, які постраждали від війни, доки це буде необхідно.
Волонтери допомагають біженцям. facebook.com/NGOterritoryofsuccess
Олена розповіла, що активісти створили Telegram-канал, щоби полегшити та пришвидшити комунікацію з переселенцями.
Поки не наладилися постійні постачання по всіх основних категоріях, ми створили цей Telegram-канал. Тепер ми скидаємо туди всю інформацію: де які вакансії, як дітям записатися в школу, чи ось відкрилася амбулаторія спеціально для переселенців. Тобто ми публікуємо там всю інформацію про те, як влаштувати життя в нашому місті.
За березень активісти з «Території успіху» прийняли 6010 відвідувачів.
Окрім гуманітарної допомоги, оскільки ми – ті люди, які завжди працювали з сенсами, тому ми намагаємося в міру можливостей і зараз це робити. Тобто всі пакунки з їжею ми намагаємося сформувати з продуктів місцевих виробників, щоб люди в такий спосіб познайомилися з Кропивницьким. Можливо, ми б хотіли бачити їх тут як туристів.
Волонтерка сортує одяг. facebook.com/NGOterritoryofsuccess
Олена Горобець розповіла, що громадська організація «Територія успіху» проводить виставку фото, на яких зображені діти, які приїхали разом зі своїми батьками до Кропивницького, рятуючись від бомбардувань та обстрілів у їхніх рідних містах.
У нас є багато відвідувачів з дітками, кропивничани нанесли багато іграшок. До нас приходять професійні фотографи фотографувати роботу центру, тому ми створили фотопроєкт. Ми поки що не придумали назву. Його суть полягає у тому, що ми фотографували у центрі діток з іграшками, записували їхні історії. Ми вже домовилися про виставку у Франції та Норвегії. Зараз ми знімаємо відео – це короткі історії наших відвідувачів, до 2 хвилин. Люди розповідають, звідки вони приїхали й від чого тікають, про свій досвід. Також ми постійно співпрацюємо з місцевими ЗМІ, висвітлюємо роботу, висвітлюємо роботу, тому що за день через нас проходить приблизно 1000 відвідувачів, іноді – 700 осіб в день. У кожної людини – своя життєва трагедія.
Роботу центру забезпечує близько 40 волонтерів. Близько 70% із них – це самі переселенці, зазначає Олена Горобець.
Це люди, які прийшли та отримали допомогу в нашому центрі, і прийшли й кажуть: «Ми хочемо допомагати». Тепер команда волонтерів об’єдналася в команди за різними напрямками. Це і сортування продуктів, організація, логістика, доставка продуктів. Окремо дівчата працюють з одягом. Окремо є команда реєстрації. Ці волонтери зустрічають, заповнюють дані людей, щоб ми могли зібрати статистичні дані та вести облік. Це вже команда, яка налічує понад 10 людей. В нас є окрема команда, яка займається засобами гігієни, ті, хто допомагають людям підібрати необхідне. І ще в нас є спеціальний волонтер, який допомагає людям зі специфічними потребами. Наприклад, комусь була потрібна сковорідка, а її не було, то він її шукав, допомагав людям знайти дитячий візочок, а комусь – інвалідне крісло, чи, наприклад, карниз для штор.
На питання про те, як боротися з вигорянням, Олена зазначає, що головним стало розуміння, що ця війна росії проти України не буде короткою.
Що ви робите, щоб не вигорати? Перше – це те, що ми відразу зрозуміли, що це все надовго. Якби ми не хотіли швидко допомогти всім-всім-всім, але ми розуміли, що має бути один день вихідний. У нас це неділя. Також у нас були такі випадки, що в кінці робочого дня я запросила представниць фольклорного проєкту «Баба Єлька». Вони досліджували пісні, традиційні танці. Вони прийшли та влаштували майстер-клас з традиційного танцю. Наші волонтери вже були втомлені, абсолютно знесилені, але десь взялись сили, і ще пів години вони покружляли польку, краков’як і перезарядилися, перемикнулися з людських історій. Звісно, коли люди приїжджають, то вони, обираючи курточку, розповідають про те, де всі їхні курточки залишилися. Волонтери з ними плачуть, обіймаються і тому подібне.
Оскільки до війни громадська організація «Територія успіху» надавала безплатну юридичну і психологічну допомогу, то з першого дня війни активісти думали, як можна продовжити цю свою діяльність у вже новій реальності, зазначає Олена Горобець.
В нас серед волонтерів, теж з-поміж переселенців, є дитячий кризовий психолог і дорослий кризовий психолог. Вони працюють під бейджем «волонтер». Вони не кажуть: «Я – психолог, підходьте до мене, я буду вас консультувати». Вони працюють з людьми в залі, допомагають обирати одяг як волонтер. Коли вони бачать, що людина готова ділитися, чи їй необхідна ця підтримка, спілкування, то надають допомогу, як кажуть «партизанським методом». Вони зараз вчать наших волонтерів, як реагувати на ці історії, як правильно підтримувати, як правильно допомагати. До речі, про це був наш останній довоєнний проєкт.
Ми також надавали «партизанську допомогу» для відвідувачів салонів краси. Ми навчали майстрів манікюру, як правильно реагувати на історії про домашнє насилля. Вчили першим базовим методам допсихологічної допомоги, озброювали їх всіма необхідними знаннями, що стосується законодавства і всіх необхідних служб, надавали необхідні контакти. Зараз ми вже встигли організувати роботу таким чином.
Якби не було страшно, але тільки зараз ми зрозуміли, що багато з того, що ми робили протягом 2021 року… начебто життя нас готувало до цих викликів. Тому що більшу частину своєї історії, за виключенням періоду з 2014-2015, коли ми теж швидко реагували на гостру потребу, я маю на увазі допомогу переселенцям, все ж таки ми правозахисна організація, яка спеціалізувалася на розроблені політик, статутів міських громад. Ми були більш аналітичним центром, експертами, які проводили тренінги та тому подібне. Це була більш кабінетна робота. У 2021 році ми створили проєкт «Незламні» - це співпраця з салонами краси. Ми вийшли за рамки своїх звичних форматів роботи й звичних цільових аудиторій. Ця робота з майстрами краси, яких ми навчали. Плюс в рамках цього проєкту ми придумали таку благодійну акцію «Помаранчева торба». Для жінок, постраждалих від домашнього насилля, які мусили екстрено покинути свій дім, ми збирали пакунки першої потреби. Це предмети особистої гігієни, сухпайок для людини, щоб людина, якщо вона вибігла з дому в тому, в чому стояла, отримала таку торбу з речами першої потреби. Потім ми звернули увагу на ці пакети, в які ми зараз пакуємо продуктові набори, а вони помаранчевого кольору. Це вийшло випадково насправді, тому що ці пакети саме такого кольору були відповідної ціни і якості. Потім ми зрозуміли, що це продовження цієї ініціативи, яку ми почали ще до війни.
Матеріал підготувала Дар'я Юр'єва