Початкові оцінки показали, що Європа має 13-14 трильйонів кубічних метрів покладів сланцевого газу — набагато більше, ніж звичайного газу. Однак ця альтернативна гірничодобувна галузь ніколи не розвивалася на Старому континенті через несприятливі геологічні умови, високу щільність населення та занепокоєння щодо забруднення довкілля.
Особливо останні підживлювалися різними екологічними організаціями, які організовували місцеві протести. Підозри, що «екологи» діють не з благородних мотивів, а на замовлення Кремля — про це писали зокрема у 2014 році The New York Times, а у 2016 році Центр європейських досліджень імені Вілфріда Мартенса (WMCES) у Брюсселі — не завадили запровадити мораторій на сланці, зокрема в Німеччині та Франції.
Автори звіту за 2016 рік відзначили активізацію російських паливних компаній «Ґазпром» і «Лукойл» у фінансуванні пропаганди, яка висвітлює нібито загрози, пов’язані з гірничодобувною промисловістю в ЄС. Однак цей, здавалося б, парадокс легко пояснити: «Видобуток сланцевого газу в ЄС був би невигідним для Росії через її фінансову залежність від імпорту газу Євросоюзом; тому російський уряд інвестував 82 мільйони євро в неурядові організації, які мали завдання переконати уряди ЄС до припинення розвідки сланцевого газу», — читаємо в експертизі брюссельського аналітичного центру.
Центр європейських досліджень імені Вілфріда Мартенса вказував, що Росія не фінансувала «екологів» відкрито і фінансові потоки не були очевидними. «По суті, гроші перераховуються різним неофіційним посередникам — компаніям або особам з офшорних зон — перш ніж вони з'являться на рахунку компанії, що базується в ЄС», — йдеться у звіті за 2016 рік.
Наслідками таких дій стала економічна та політична звитяга Росії. «Налаштувавши громадську думку та політиків проти виробництва викопного палива, особливо фрекінгу, російські виробники нафти та природного газу випередили потенційних конкурентів, дозволивши їм диктувати вищі ціни, отримувати більші прибутки та зробити Європу ще більш залежною від російської нафти та газу. Місія завершилася успіхом. На відміну від Сполучених Штатів, у Європі фрекінг так і не прижився», — написав у 2022 році Меррілл Метьюз, експерт Техаського інституту політичних інновацій (IPI).
За словами Дімітара Лількова з WMCES, якщо Європа не дослідить нові варіанти задоволення своїх енергетичних потреб, включаючи повернення до видобутку сланцевого газу, незважаючи на втрачене десятиліття в цій галузі, вона зіткнеться з двома «жахливими виборами».
«Одним було би ведення переговорів про відновлення поставок "Ґазпромом". Це було б катастрофічним геополітичним провалом для ЄС і прямою зрадою народу України. Іншим варіантом було б раціонування енергоресурсів, соціальна напруженість і болісна втрата конкурентоспроможності на всьому континенті», — йдеться в його оцінках за вересень 2022 року.
PAP/Т.А.