Українська Служба

«Путін обігрує Зеленського як дитину»

18.09.2019 20:18
Оглядач видання «Gazeta Polska» Антоні Рибчинський про обмін в'язнями між РФ і Україною та можливий сценарій розвитку ситуації довкола Донбасу
Аудіо
  • Оглядач видання “Gazeta Polska”, Антоні Рибчинський про обмін в'язнями між РФ і Україною та можливий сценарій розвитку ситуації довкола Донбасу
Владімір Путін і Володимир Зеленськийfoto::wikipedia/Kremlin.ru/CC BY 4.0/Адміністрація Президента України/CC BY 4.0

У суботу, 7 вересня, відбувся довгоочікуваний обмін ув'язненими між РФ і Україною, який пройшов у форматі «35 на 35». Росія звільнила 35 українців, серед них 24 українських моряків, захоплених у районі Керченської протоки, а також 11 політв'язнів, зокрема Олега Сенцова. В свою чергу, Київ звільнив 35 осіб, серед яких: російські військові, диверсанти та проросійські бойовики.

Поза сумнівом, звільнення 35 українських бранців Кремля є неймовірною радістю для їхніх рідних і української громадськості. Проте, ця подія має і геополітичний вимір, позаяк із самого початку українські заручники були козирем Путіна у гібридній війні проти України і гра триває. Прокоментувати обмін в'язнями між РФ і Україною, ми попросили Антоні Рибчинського, оглядача видання «Gazeta Polska»:

– На жаль, стає дійсністю чорний сценарій. Зрештою, коли Зеленський переміг на президентських виборах, то я передбачав, що справи можуть піти в цьому напрямку. Тобто, росіяни грають у «кота і мишку» з недосвідченим політиком, яким є Зеленський. Звичайно, можна поставити собі питання, якими можливостями маніпуляцій диспонує Москва через людей з оточення Зеленського, чи через політичних співробітників, чи людей бізнесу?

В той же час, безумовно, цей обмін для сімей і близьких українських заручників є хорошою новиною. Це також хороша новина для самого Зеленського, але лише у внутрішньополітичному плані. Він з'явився на летовищі, обійнявся з Сенцовим і українськими моряками. Зеленський реалізує свої передвиборні обіцянки, відповідно, можна очікувати, що це позитивно вплине на його рейтинг та популярність в Україні.

[…]

Разом з цим, з точки зору інтересів України, але не лише її, але й інтересів усіх країн, які якоюсь мірою знаходяться під загрозою через агресивну політику Росії, цей обмін ув'язненими — це поразка України і поразка цивілізованого західного світу. І це, безумовно, перемога Путіна і Росії. По суті, це перший великий крок на шляху так званої нормалізації російсько-українських відносин. Тобто, мова йде про те, що обіцяв Зеленський: досягнення миру, «повернення наших хлопців додому» тощо. Поза сумнівом, Росії це підходить. Можна очікувати чергових подій у цьому напрямку, які для України і Заходу в довгостроковій перспективі не будуть вигідними. Підуть чергові виграші Путіна. Повторюсь — як я і остерігався, Путін обігрує Зеленського як дитину.

Необхідно підкреслити, що надзвичайно дискусійною була передача Москві Володимира Цемаха, котрого вважають головним свідком у справі щодо збитого в липні 2014 року малайзійського «Боїнга» рейсу МН17, внаслідок якого загинуло 298 осіб. В той час Цемах був керівником так званої служби ППО «ДНР» у місті Сніжне, в районі якого і було збито малайзійський літак із зенітно-ракетного комплексу «Бук», який, як вважається, належав до 53-ї бригади ППО збройних сил РФ. Думка Антоні Рибчинського щодо звільнення Цемаха:

– На жаль, справа Цемаха, по суті, в кінцевому результаті зашкодить, перш за все, Україні. Захід, і особливо країни, які повинні бути найбільш зацікавленими у виясненні справи про збитий «Боїнг» та притягненні винуватців до відповідальності і покарання, в цьому не надто зацікавлені. Тут я маю на увазі перш за все Нідерланди, окрім того, також є малайзійський уряд, який щораз краще веде справи з Москвою, і його не турбує збитий літак. Для Заходу найкраще було б замести справу під килим. Якщо ж мова йде про самого Цемаха, то тут ми бачимо лицемірство тих же голландців чи ЄС. З одного боку, Києву сигналізувалося не видавати Цемаха росіянам, бо це головний свідок ітд. От лише дивно — його заарештували та привезли з Донбасу ще в червні, але не було чути, щоб щось відбувалося довкола його справи. Лише тоді, коли постало питання про його передачу росіянам, голландці почали говорити про важливого свідка. Правду кажучи, вони нічого особливого б із цим Цемахом не зробили, але, як я вже згадував, ця справа матиме негативний вплив для України. Це в руках західних політиків, не лише голландських чи німецьких, але усіх політиків, котрі виступають за швидку нормалізацію відносин з Росією та відміну санкцій, стане аргументом. Вони зможуть сказати: «Подивіться, самі українці віддали росіянам важливого свідка у справі про збитий пасажирський літака. Чого в такому випадку Київ хоче від нас? Щоб ми втрачали цілі мільярди євро через санкції проти Росії? Адже Україна, віддаючи Цемаха, сама не зацікавлена у виясненні цієї справи. Тому ми, на Заході, не будемо підставляти свою голову за Україну, котра сама хоче домовитися з росіянами.

Найближчим часом планується проведення саміту лідерів нормандської четвірки про врегулювання ситуації на Донбасі. Ініціатором зустрічі виступає Париж. Оглядач вважає, що саміт може виявитися поразкою Києва.

Водночас, Антоні Рибчинський звертає увагу, що саміт може і не відбутися, оскільки Кремль висуває неприйнятні умови, про що свідчить зустріч у Берліні 2 вересня в нормандському форматі, на рівні радників з питань національної безпеки:

Росіяни знову піднімають ставки. Вже мова не йде про так звану формулу Штайнмаєра, тобто про реалізацію політичної частини Мінських домовленостей, але в такій послідовності, яка відповідає Москві. Іншими словами, повинні були б відбутися місцеві вибори в окупованому Донбасі, визнані ОБСЄ та міжнародною спільнотою, а перед тим окупованим територіям мав би надатися особливий статус, а де-факто — автономія. І лише після цього окупований Донбас був би переданий Києву, і були б повернені українські прикордонники на ділянку кордону між Донбасом та Росією. Але мова не лише про це. Виринають умови, що стосуються не лише Донбасу, а й цілої України. Наприклад, висуваються вимоги внести зміни до мовного та освітнього законів, а навіть пропонується їх скасувати. Нагадаю, що ці закони було прийнято ще під кінець правління Порошенка і Росія їх дуже різко критикує.

Отже, бачачи слабкість противників, Путін вирішив отримати якомога більше не лише в самому Донбасі, а й використати ситуацію та послабити цілу Україну. Нагадаю, стратегічним завданням Кремля не була лише анексія Криму, і ним не є окупація частини Донбасу. Мета Росії — повернення контролю, безумовно, неформального, над усією Україною.


Матеріал підготував Назар Олійник

Побач більше на цю тему: Путін бранці Олег Сенцов