Правовий статус окупованих територій, відновлення роботи банківської системи, подолання екологічних загроз і розмінування великих територій, амністія для мешканців окупованих територій та створення умов з метою повернення вимушених внутрішніх переселенців – такими стали головні проблеми, які розглядалися під час дискусії експертів у Києві «Окуповані території: візія життя після звільнення».
Негайне проведення виборів на Донбасі згідно з «формулою Штайнмаєра», навіть після відведення війська бойовиків було би неправильним кроком, вважає депутат Верховної Ради від фракції «Європейська солідарність» Ахтем Чийгоз. За його словами, п’ять років окупації мали великий вплив на свідомість та психологію людей, і населенню необхідний час для реабілітації. Депутат закликав уже зараз готуватися до повернення Криму і займатися цим щодня.
На впровадженні «формули Штайнмаєра» наполягають європейські партнери України і навіть президент США Дональд Трамп закликав президента України Зеленського вирішити всі проблеми з Путіном. Попри неприйнятність такого сценарію для Києва, експерт громадської організації «Слово і діло» Валентин Гладких застеріг, що без західної підтримки Україна не зможе ані деокупувати, ані реінтегрувати окуповані території. Гладких не бачить жодних можливостей компромісу стосовно проблеми Криму, бо, щоб її вирішити, можливе або повернення, або неповернення півострова. А щодо окупованих районів Донецької і Луганської областей (ОРДЛО), експерт вважає за доцільне визначитися, що Києву важливіше – території чи суверенітет:
– Коли це все починалося, мені здавалося, що найгіршим для України буде боснійський сценарій. Але зараз я думаю, що він би був ідеальним з усього, що може статися. Але я боюся, як би нам не довелося обирати між державним суверенітетом і територіальною цілісністю. Мені здається, що пріоритетом має бути державний суверенітет. Краще вже з ЄС і НАТО без ОРДЛО, ніж з ОРДЛО без ЄС і НАТО.
В Україні вже розроблена стратегія «малих кроків» міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, нагадав його радник Михайло Апостол. За його словами, ця стратегія передбачає цілу низку кроків з метою деокупації Донбасу:
– Відведення військ, миротворча місія, місцеві вибори, термінове створення державних інститутів, реінтеграція, гуманітарне розмінування, усунення екологічних ризиків. Адже на 65 об’єктах на Донбасі є понад 1200 джерел іонізуючого випромінення. Мінімум 700 гектарів землі там заміновано. За нашими розрахунками, щоб навести порядок на цих територіях, потрібно від 10 до 20 років і 20-40 мільярдів доларів коштів. Далі – відновлення паспортів, інфраструктури, повернення переселенців і участь населення у державних виборах.
Але політолог Петро Олещук застеріг від надмірного покладання на ці стратегії, доки немає вирішення головної проблеми, яка лежить в основі цілого комплексу цих проблем:
– В основі лежить модель російської геополітики, сенс якої полягає в тому, що є великі гравці, до яких Росія відносить себе, й інші, що мають бути підпорядковані першим. Росія розглядає весь пострадянський простір як зону своїх виняткових інтересів і хоче це закріпити всім способами, включно із воєнними. Війна на Донбасі є по суті каральною операцією, яка має показати, що буде з тими, хто хоче забути про ці сфери впливу, бо це війна не за квітучу Горлівку. Зараз Росія досягла своїх цілей – закріпила свій вплив на Україну через дві зони, через які впливає на українську політику. А також поступово подолала зовнішньополітичну ізоляцію, яку отримала в результаті цього конфлікту. Але це не повною мірою, бо повною мірою це буде те, що вони озвучили ще 2014 року: гарантії своєї присутності в Україні, гарантії неінтеграції України на Захід і закріплення за нею Криму як своєрідної винагороди за ці дії. Я не вірю у врегулювання конфлікту на Донбасі на основі якихось домовленостей. Інші питання є технічними і будуть вирішені після вирішення ключового питання: визнання України Росією – як самостійного суб’єкта світової політики. Але коли все це відбудеться, ми з вами сказати не можемо.
Своєю чергою, політолог Олег Саакян підтримав попередніх промовців у тому, що для обговорення проблем повернення людей і територій слід спочатку зрозуміти, що саме забезпечить Україні повернення тимчасово втрачених територій за умов збереження її державного суверенітету і перемоги над агресором:
– Для того, щоб перемогти, якщо ми воюємо за суверенітет, ми маємо посилити наш суверенітет. Для цього ми маємо переосмислити ту ситуацію, в якій ми опинилися. Переосмислити Схід, Крим, Україну загалом. Як мінімум, зробити висновки з тих провалів і тієї політики, яка була раніше і спричнилася до того, що Росія, спираючись на слабку міжнародну систему безпеки і свій вплив на Захід, змогла використати нашу слабкість і в найнесприятливіший момент реалізувати свої загарбницькі амбіції. Маємо чітко розуміти, що реінтеграція не дорівнює контролю територій. Досвід Росії з Кримом доводить, що реінтеграція до певної міри можлива навіть без деокупації. А контроль територій не дає сам по собі реінтеграції. Тут ми маємо досвід звільнених територій, що після 5 років залишаються такими, де реінтеграції не відбулося в повному обсязі. Ми фактично сьогодні утримуємо там ситуацію в тому стані, в якому вона була до 2014 року.
Саакян вважає, що Україні не обійтися без державної програми з повернення окупованих територій на Донбасі і в Криму, з якою Києву слід виступати на міжнародних майданчиках і доносити до мешканців обох територій.
Вільгельм Смоляк