У п’ятницю Київ передав Варшаві офіційну згоду на відновлення пошуково-ексгумаційних робіт на території України. Заборону на проведення пошукових робіт Україна оголосила два роки тому після демонтажу пам’ятника воїнам УПА на кладовищі в Грушовичах, що сталося в 2017 році. І це питання протягом багатьох місяців залишалося одним із найгостріших у польсько-українських відносинах.
Гостем нашого ефіру є Даніель Шеліґовський з Польського інституту міжнародних справ. Відомо, що ця заборона була для Польщі дуже болісним ударом, чи рішення України означає, що тепер польсько-українські взаємини будуть поліпшуватися?
Д.Ш.: Я думаю, що ці взаємини повинні поліпшитися, хоч треба звернути увагу, що це ще не є той момент, коли ми вже станемо проводити ексгумаційні роботи в Україні. Тепер необхідно вирішити ще декілька бюрократичних питань, що, природно, вимагатиме трохи часу. Натомість, на мій погляд, рішення України абсолютно змінює політичний клімат у польсько- українських взаємовідносинах. Заборона на проведення пошуково-ексгумаційних робіт була непропорційною до ситуації. Тепер ми маємо відкриту дорогу до того, щоб повернутися до багатьох інших питань у двосторонніх взаємовідносинах, які у зв’язку з цією суперечкою зійшли на другий план. У мене на увазі, наприклад, економічні питання, питання розвитку прикордонної інфраструктури тощо.
Ці питання Польща і Україна обговорювали незалежно від ситуації, що склалася навколо пошуково-ексгумаційних робіт. Але дійсно за цей час не прийнято теж рішень, які були б обов’язковими до виконання.
Д.Ш.: Дозвольте, я тут нагадаю, що тривалий час не було теж жодного офіційного візиту прем’єр-міністра Польщі в Україні. Ми знаємо, що однією з причин, чому такий візит не відбувся, саме й була заборона на проведення пошуково-ексгумаційних робіт. Отже, на мій погляд, політичний клімат змінюється, і, гадаю, можна очікувати інтенсифікації двостороннього співробітництва. Позитивна відповідь Києва в питанні, яке для нас важливе, це і є один з елементів цілої картини. Позитивним для нас була й відставка голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича. Ми це сприйняли як крок у напрямку поліпшення взаємин із Польщею, отже, ми в Польщі бачимо, що в Україні є політична воля задля поліпшення двосторонніх взаємин.
Наприкінці серпня, коли президент Володимир Зеленський відвідав Варшаву, прозвучала декларація про зняття заборони на проведення ексгумацій. Але, водночас, пан президент Зеленський сказав, що польська сторона мала б опорядити українські місця пам’яті в Польщі. А отже, наскільки ймовірною є ситуація, що Київ може визнати: польська сторона не впорядкувала українських місць пам’яті, тому ексгумацій не буде? Ви сказали, що попереду ще довгий період усілякого роду формальних питань для вирішення.
Д.Ш.: Мені важко коментувати це, оскільки я точно не знаю всіх вимог України. Я здогадуюся, що з української точки зору – це певна спроба представити їх рішення у формі ширшого порозуміння, а не лише односторонньої поступки. Нам треба пам’ятати, що як для Володимира Зеленського, так і його оточення, історичні питання не є істотними. Це ми добре бачили під час останніх урочистостей у Бабиному Яру. Натомість, для великої кількості українського естеблішменту, журналістів, експертів, інтелектуалів це питання має вагоме значення, і президент Зеленський зіткнеться з критикою за те, що проявив добру волю щодо Польщі. Тому, звичайно, буде спроба отримати щось взамін. Ось, ми, наприклад, чули від президента Зеленського, що він дуже хотів би отримати відчутні економічні вигоди, отже, була мова, зокрема, про дозволи для українських водіїв вантажних автомобілів, була мова про співробітництво в газовому питанні. Мені зараз важко сказати, на чому так насправді залежить президентові України.
Що стосується співробітництва в газовому питанні то це якраз корисно й для Польщі, оскільки йдеться про транзит американського газу. І, власне, стосовно США, - під час нещодавньої розмови президентів Дональда Трампа і Володимира Зеленського прозвучали критичні слова на адресу Анґели Меркель і Емманюеля Макрона. Отже, потенційно, можна говорити про охолодження взаємин між Києвом та Берліном і Парижем. Є також - назвімо це – стриманість у взаєминах Києва з Вашингтоном. Чи бачите шанс, що в такій ситуації зросте роль Варшави?
Д.Ш.: У певний момент нова влада в Києві напевне усвідомить, а, можливо, вже усвідомила, що взаємини з Німеччиною і Францією не є найкращими. Те, що сказав Володимир Зеленський, це насправді секрет Полішинеля, який і так усім відомий. У Києві, вже наприкінці терміну повноважень президента Петра Порошенка, говорили, що підтримка України з боку Німеччини і Франції недостатня. Що стосується Польщі, звичайно, Польща може відіграти певну роль у питанні підтримки України на міжнародній сцені. Але, насправді ми завжди говоримо про одну ситуацію, про ситуацію на Донбасі. Тут, натомість, у міжнародних розмовах з цього питання, Польща не присутня, і в найближчому часі це не зміниться. На мій погляд, парадоксально, зараз може зрости роль Німеччини і Франції. Справа в тому, що тепер США, а точніше Дональд Трамп, республіканці, демократи будуть зайняті питанням імпічменту. Немає вже спеціального представника США з питань України Курта Волкера, який пішов у відставку, а отже весь тягар, неначе природно, буде перенесений на нормандський формат. Я думаю, що росіяни намагатимуться це використати, будуть посилювати тиск на Україну. Ми ж знаємо, що в питанні України позиція американської адміністрації відрізнялася від позиції Німеччини і Франції. Американці намагалися підтримувати Україну в тому, щоб Київ у рамках нормандського формату занадто не поступався. Тепер цього забракне, і я побоююся, що Німеччина і Франція можуть тиснути на Україну.
Російські ЗМІ вже з радістю повідомили, що візит президента Зеленського до США виявився катастрофою. Але, здається, президент України доволі непогано вийшов із ситуації і порадив собі з тиском, який чинив Дональд Трамп?
Д.Ш.: Неодмінно його поставили в дуже важке становище, а ще, враховуючи, фактично, відсутність політичного досвіду президента Зеленського, можна сказати, що в нього вийшло непогано.
PR/Л.І.