Рік, що минає, став для України роком сподівань, які навряд чи справдяться в майбутньому році. Традиційні загрози від Росії та економічні проблеми будуть засмучувати українців і 2020 року, але в держави будуть і свої союзники. Про це заявили провідні українські експерти на круглому столі “Війна, мир, Північний потік та Нормандія. Виклики України у 2019 році – тенденції та прогнози на 2020 рік”, організованому Благодійним фондом "Акцент" та Громадською ініціативою "Бурштиновий шлях".
Чи не головною подією року, що минає, експерти вважають паризьку зустріч в норманському форматі 9 грудня. Президент “Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар вважає, що ці переговори завершили добу, коли російський газ не впливав на політику офіційного Києва. Він переконаний, що початок переговорів про поновлення прямого імпорту російського газу знаменує новий етап відносин з країною-агресором, який не принесе державі нічого корисного:
- Путіну вдалося досягти свого. Принаймні, це ситуативний успіх російської сторони. Адже одним з фундаментальних досягнень Революції Гідності і наступною реформою газового сектору стало перетворення "Нафтогазу України" в незалежну компанію, невмонтовану в президентську вертикаль. Компанія перестала бути напівзбитковим банкрутом, тепер вона прибуткова і є основним донором бюджету. Компанія виграла арбітражі проти "Газпрому" і вирішила цілу низку проблем, відмовившись від закулісних договорняків. "Нафтогаз" не лише домігся успіху в Стокгольмському арбітражі, а й створив нові проблеми для "Газпрому". Тому те, що відбулось у Парижі, я розглядаю як спробу Росії, і небезуспішну, відновити політичний каркас над газовими перемовинами. Більше того - нав'язати розгляд питання поновлення прямого імпорту газу. Що, на мій погляд, є неприпустимим поза всілякими економічними резонами, оскільки ми виходимо з того, що будь-які прямі відносини можуть мати місце тільки після того, як Росія залишить окуповані території України. До цього будь-які переговори навіть про отримання газу зі знижкою не варто. Ми спокійно обходимося вже чотири роки без російського газу.
На думку експерта, наразі в України є дуже сильна позиція в газовому питанні, а Росія опинилася в далеко більш скрутному становищі:
- Стратегія "Газпрому" виявилася провальною. Він, як і завжди, обрав силовий варіант продавлювання своїх інтересів без огляду на інтереси "Нафтогазу" і пошуку компромісу. З мого досвіду переговорів з Росією можу пригадати, як один з тамтешніх посадовців відверто заявив в очі: "Це вам потрібен компроміс, а нам потрібні наші інтереси і ми їх продавимо". Зараз українська сторона має надзвичайно потужну позицію. Потенціал опірності не зменшується, а збільшується. Тому владі слід мати волю до перемоги, міцні нерви, і не йти на жодні пропоновані "компроміси", за яких російська сторона непохитно стоїть на своєму. Спроба газифікувати українську зовнішню політику може мати непередбачувані наслідки. Адже коли Росія експортує газ, вона паралельно експортує корупцію. Зеленського штовхають на шлях, який 2010 року пройшов Янукович.
Своєю чергою, політолог Микола Давидюк зазначив, що крім газу і взагалі енергетики, Україні скоріше за все доведеться наступного року пройти через випробування місцевими виборами. І не лише на підконтрольній їй сьогодні території. Крім того, політолог припустив ймовірність проведення у 2020 році парламентських виборів, а також відставку Кабміну у нинішньому складі. Але на початку року актуальними будуть саме газові питання, зокрема добудова Росією обхідного газогону "Північний потік-2", що здатен покласти край транзиту російського газу до ЄС через Україну:
- Власне "Північний потік-2" ще не є доконаним фактом, як про це говорять в Росії. Ця проблема буде підніматися і з точки зору санкцій США проти російських компаній, і на політичному рівні. Тому для України 2020 року найкращим партнером в енергетичних питаннях будуть не ЄС, а Сполучені Штати. Із знакових точок. Перше - це місцеві вибори по всій території Україні. І під знаком питання - чи будуть проведені вибори на території окупованих Донецької і Луганської областей. Друге - яку формулу Україна, як мінімум хоча б медійно, придумає щодо території Криму. Тобто, сказати, що ми там не можемо провести вибори, але як так сказати, щоб почув весь світ, як поставити Росію в незручне становище для того, щоб зробити утримання Криму для них більш токсичним і важким.
Минулий рік породив ілюзію в українському суспільстві і у владі про можливість домовитися з Росією про припинення війни на Донбасі, що є дуже небезпечним забобоном, вважає співзасновник товариства “Ідель-Урал” Олександр Болькін. Він зауважив, що наразі ситуація в російській державі гірша, ніж ситуація в Україні, і що "теоретично просто треба було би почекати, коли труп ворога пропливе по річці, бо з того, що ми знаємо від інформаторів, з джерел із Росії, там ситуація дуже погана:
- Мене на сьогодні дуже турбує той нездоровий ажіотаж в країні, коли дуже багато людей вирішили: “Все, ми почали домовлятися”. біда, і перевага українського суспільства - це шляхетні люди, але вони цю шляхетність приписують ворогу. Насправді, будь-які переговори з агресором, ворогом приречені на поразку. Це стосується так само і нас. Іде остання фаза розпаду Російської імперії. І всі ці бойові дії, втрати людські і фінансові робилися не для того, щоб сісти навпроти симпатичного хлопця і сказати: “Давайте все завершимо”. Тому не можна вірити нічому.
Зокрема, Болькін закликав не вірити досягнутим під час норманських переговорів у Парижі домовленостям і не виключив, що там була і ще якась домовленість крім того, що було опубліковано. Одразу після цього прогнозу міністр закордонних справ України Вадим Пристайко визнав, що всупереч паризьким угодам, Україні наразі не вдалося домовитися з Росією щодо обміну полоненими.
Вільгельм Смоляк