Загрозливий вплив російської пропаганди на суспільні настрої в регіонах, економічні і екологічні проблеми, нерозвиненість інфраструктури і засилля зрослої із криміналітетом місцевої влади, слабкість впливу центрального уряду і трудова міграції за межі держави – такими є найбільші проблеми і загрози для України в цілій низці прикордонних областей. Це випливає з дослідження гуманітарної та безпекової ситуації у 5 прикордонних областях України, яке три роки поспіль провадили "Центр міжнародної безпеки" і Національний інститут стратегічних досліджень за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні за співпраці з Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.
Виконавці проєкту "Паспорт безпеки України 2019: національний та регіональний виміри" аналізували ситуацію в Миколаївській, Волинській, Сумській, Чернівецькій, Донецькій та Луганській областях і визначили фактори, що у кожній з них створюють найбільші ризики. Експерти і урядовці відзначили важливість цих даних, оскільки і досі інформація з областей надходила за ще радянським звичаєм, коли місцеві можновладці намагалися подати до центру привабливу картинку змін, бо інакше їхня робота вважалася б незадовільною. Ще більшої актуальності це дослідження набуває в контексті анексії Росією Криму і війни, яку Росія провадить проти України на Донбасі, сказала головна спеціалістка департаменту Міністерства ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Аліна Масло:
- Росія у гібридній війні буде використовувати усі слабкості України, тому нагальним завданням є розбудова національної системи стійкості. Зокрема, це стосується регіонів, тому що специфіка окремих з них відкриває перед Росією великі можливості для того, щоб застосовувати широкий інструментарій свого гібридного впливу. Тому дуже важливим є раннє виявлення викликів та загроз і реагування. Проєкт "Паспорт безпеки України" – скерований на виявлення специфічних хвороб на національному та регіональному рівнях та вироблення рекомендації з боротьби з ними.
В чому ж відмінність життя в різних прикордонних областях України? Згідно з результатами дослідження, у південній Миколаївській найбільшими проблемами є суспільно-політична та економічна ситуація і низький рівень довіри до місцевої влади та правоохоронних органів. Тут спостерігається занепад промислового виробництва і тенденція до трудової міграції в інші регіони й апатія населення в соціально-політичному житті. Найбільша екологічна проблема – критичне забруднення Південного Бугу. А от у північній Волинській області найбільшу напругу створює боротьба за право розпоряджатися майном церков між Православною церквою України та УПЦ Московського патріархату, а трудова міграція відбувається здебільшого до Євросоюзу. Найбільшою екологічною проблемою став незаконний видобуток бурштину і обміління Шацьких озер.
Строкатість проблем прикордонних регіонів виявив один з авторів дослідження, директор "Центру міжнародної безпеки" і старший науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Валерій Кравченко:
- За рівнем довіри до правоохоронних органів Запоріжчина пасе задніх. Загалом в цьому виділяється цілий південь. Натомість Луганська і Донецька область мають більш позитивну динаміку і нормальні показники, бо там багато поліції і люди звикли до людини з рушницею. Така людина є запорукою їхнього спокою. На мапі релігійних конфліктів Рівне і Волинська область є найбільшою проблемою, а відсутність таких конфліктів на сході пояснюється тотальною монополією УПЦ Московського патріархату. Конфліктоґенність суспільства – тут Одеса пасе задніх. Так само, як і в етнічних питаннях разом із Чернівцями. Бо тут і кордон, і неконтрольованість кордону, контрабанда. Цікавий індекс ставлення до Росії – Луганська область наблизилась до "зеленої зони" і це незважаючи на війну. Найгірші показники також на західній Україні, а також Сумська і Чернігівська область. Готовність підтримати НАТО в регіонах з найгіршими показниками це знову Луганська область і Одеса.
Подібні проблеми зазвичай характерні там, де спостерігається певна закритість територій від комунікації із рештою частинами держави. Відсутність доріг та нерозвиненість інфраструктури, обмежений рух людей, товарів і капіталу створюють поживне середовище для місцевого криміналітету та владарювання зрослих із ним місцевих еліт, вважають дослідники. За приклад такого регіону, перший заступник директора "Центру міжнародної безпеки" Андрій Каракуц навів Сумщину:
- Є такі феномени, як закриті зони, де місцеві клани повність контролюють життя міста, об'єдналися із правоохоронною системою і можуть не пускати великий бізнес, який хоче зайти з інвестиціями. В результаті середня зарплатня в Сумській області достатньо низька, немає перспектив розвитку і це спричиняється до масової міграції населення. І воно мігрує через наявність спільного кордону найчастіше до Росії. Інформаційна безпека – це відсутність українського мовлення на частині території і взагалі вплив російського середовища. Не секрет, що багато хто продовжує користуватися російськими соціальними мережами і використовує супутникові антени, що майже на 100 відсотків означає, що людина дивиться російське телебачення. За джерелами інформації, якраз найбільше популярні телебачення і соціальні мережі і в результаті показники прихильників відновлення вільного доступу до російського телебачення і соціальних мереж становлять більше 30 відсотків.
Ще одна область України, що відрізняється географічною ізольованістю – Чернівецька. Тут нерозвинене транспортне сполучення з іншими регіонами і це перешкоджає економічному розвитку. Немає також активного прикордонної співпраці зі сусідніми державами, а правоохоронні органи та прикордонники не можуть контролювати окремі ділянки кордону і цей регіон активно використовується контрабандистами, сказав Каракуц.
Серед відірваних від решти України називається і Луганська область, де також занепадає промисловість, а деякий розвиток спостерігається лише в аграрному секторі. Найбільші виклики тут – наближеність до зони бойових дій та спільний кордон з Росією. У цьому регіоні 60 відсотків мешканців вважають, що російську пресу та соцмережі не можна було забороняти, при тому, що найбільше луганчани довіряють таки національному телебаченню і соцмережам.
Спільними проблемами екології для обох областей Донбасу – Луганської та Донецької стало промислове забруднення, затоплення шахт, у тому числі на непідконтрольних територіях, а також тут найбільші проблеми внутрішньо переміщених осіб, через велику концентрацію переселенців, повідомив Валерій Кравченко:
- Це на поверхні ми бачимо кордон, а під землею цього кордону немає і всі ці забруднені води ідуть на українську територію. За це, звичайно ж, несе відповідальність Росія. Тут є несприятливе інформаційне середовище, вплив російської пропаганди, військовий конфлікт а також певні аспекти, що пов'язані з криміногенною ситуацією. А також проблеми з внутрішньо переміщеними особами, які слід вирішувати. Це насамперед, житло, робота. Адже саме до слов'янська, краматорська та інших міст переїхало найбільше людей з окупованих територій. Але по Донецькій області динаміка позитивна, тоді як по Луганській є скоріше деградація через те, що системні проблеми не вирішуються. Донецька область рухається вперед, люди там змінюють бачення через те, що бачать навколо.
Своєю чергою, директорка Центру інформації та документації НАТО в Україні Барбара Маронкова вважає, що для вироблення ефективної безпекової політики слід розуміти настрої людей – що їх турбує, як вони оцінюють свою власну безпеку, безпеку на рівні родини і громади, а також чи довіряють вони інституціям, які мають цю безпеку гарантувати. В цілому, за цим проєктом за три роки зібрана інформація про 16 регіонів України. Вона демонструє не лише суттєві регіональні відмінності, але й спільні для всіх територій риси – безробіття, впевненість у безпечному становищі своєї родини та довіра до місцевої влади.
Вільгельм Смоляк