Інформаційне мінування – так називають експерти російську пропаганду на окупованих територіях України в Донецькій і Луганській областях. Її наслідки можуть бути тяжкими і відчуватися ще багато років після повернення під контроль Києва цих районів Донбасу. Але досвід змін в суспільних настроях на вже звільнених територіях півночі Донецької області дає підстави сподіватися, що реінтеграція цих територій не є безнадійною справою. Такими стали головні висновки дослідження «Інформаційний вплив Російської Федерації на звільнених та окупованих територіях. Що змінилося за 6 років?», яке було оприлюднене з нагоди 6 річниці звільнення від російської агресії Слов’янська і Краматорська.
Подолати наслідки отруєння населення Донбасу російською пропагандою можна лише після остаточного виведення російського війська та бойовиків-сепаратистів з окупованих територій Донбасу і за умови надання якісної інформації відповідно до особливостей цільової аудиторії, вважають українські експерти. Під час оприлюднення дослідження суспільних настроїв на окупованих територіях медіаекспертка «Міжнародного Центру протидії російській пропаганді» Валентина Бикова зазначила, що від самого початку українській владі слід розуміти, що вона має справу не зі самозваними адміністраціями окупованих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), а з пропагандистською машиною офіційної Москви:
- Немає ніякої пропагандистської машини ОРДЛО окремо, як такої. Так само, як перший та другий армійські корпуси російської окупаційної армії, які стоять на лінії розмежування з ОРДЛО, є частиною російської окупаційної армії, так само саме в Росії розробляються головні теми, що впроваджуються на окупованих територіях. Саме в Росії навчаються колаборанти і пропагандисти. Саме Росія дає команду на відкриття інформаційного вогню, на початок великих пропагандистських компаній. Це стає очевидним, коли виникає якийсь інформаційний привід і ватажки невизнаних утворень одночасно починають говорити одне і те саме, одними і тими ж словами. Головна тема російської пропаганди на окупованому Донбасі – це протиставлення «поганої України» і такої «гарної трійці», як ОРДЛО, Росія та СРСР. Пропагандисти в ОРДЛО кажуть: «Так, в нас все погано, але ось-ось ми інтегруємось в Росію і там все буде гаразд». З цього меседжу з повернення в Радянський Союз походить наступний меседж – повернення культу Сталіна. Навіть дітям зараз намагаються довести, який Сталін гарний, з ним можна гратися, що це частина такого собі дитячого світу. Найгірше те, що в ОРДЛО постійно говорять, що «владу в Україні захопили фашисти». І кожен можновладець на окупованих територіях стає ретранслятором цих пропагандистських меседжів.
Тотальний інформаційний тиск на суспільну свідомість мешканців окупованих районів Донбасу не залишає їм вибору, вважає військовий експерт, колишній речник Генерального штабу Збройних сил України Владислав Волошин. Але якщо поглянути на те, як еволюціонує суспільна свідомість мешканців звільнених територій Донбасу, то можна дійти висновку про те, що тверезий погляд у перспективне майбутнє швидко стає привабливішим, ніж спроби примусити населення до замилування міфічним минулим:
- На звільнених від сепаратистів територіях настрої змінилися. Вони тепер стали краще спрямовані на українську державність. Коли мене запитують про ставлення до того, що цьогоріч діти з окупованих територій вступатимуть до українських вишів з певними пільгами, то я вважаю це більш корисним, ніж шкідливим. Адже ми можемо спробувати хоча би 15-16 літніх переконати, що Україна велика держава і Росія проти неї здійснює агресію.
Вістря російської пропаганди скероване, насамперед, на молодь і на дітей, зазначив комунікаційний менеджер громадської організації «Сильні громади», член «Донецького інституту інформації» Денис Бігунов. Він нагадав, як ще на початку російської експансії на Донбасі пропаганда Кремля старанно засівала в суспільну свідомість місцевої молоді потребу стати «захисниками Новоросії», і ватажки незаконних збройних формувань навіть приходили з автоматами на молодіжні дискотеки і пострілами в стелю переконували хлопців і дівчат у тому, що вони можуть пишатися своєю належністю до антиукраїнських терористів. Проте зараз на звільнених територіях ситуація змінилася і туга з радянським проросійським минулим властива здебільшого людям пенсійного віку. Та й ті, як виявляється, незадоволені політикою Росії і тужать саме за Радянським Союзом:
- Є такі поняття, як «націоналізм і шовінізм». А я би виокремив ще таке поняття, як «радянський націоналізм». Часто радянська ідентифікація є навіть більш націоналістична, ніж російська. Ця частина людей, за моїми спостереженнями, розуміє, що Росія їх кинула. Вони не люблять Україну, але сумують, що і Росія їх покинула. На «референдумі» 12 квітня основними були очікування кримського сценарію, Донбас відійде до Росії і буде в маслі купатися. Але цього не відбулося. Якщо говорити про проукраїнський фактор, то вперше за останні 100 років, після звільнення Слов'янська і Краматорська, вперше українська частина місцевого населення набула конкретних організаційних форм і структур. Зараз тут вплив російської пропаганди фактично зник. Інший момент – це влив Московського патріархату, який тут був. Якщо раніше кожен захід супроводжувався «батюшкою» Московського патріархату, то зараз немає цієї монополії. ЗМІ у Слов'янську працюють вільно. Канали для просякнення російської пропаганди лише зовнішні – це супутникове російське телебачення і так звана «циганська пошта», яка дуже активно працює серед цієї частини населення. Вони розповсюджують різноманітні міфи, починаючи від того, що коронавірусу немає і до того, що Україна нібито скидала фосфорні бомби на Слов'янськ.
Війна за свідомість людей не менш важлива, ніж війна проти агресора, А ментальна реінтеграція окупованих територій може стати не менш важливою, ніж реінтеграція економічна та соціальна, переконана Валентина Бикова. Але наразі Україна фактично не має можливостей подавати правду про події, що відбуваються, мешканцям окупованих територій, вважає вона:
- Поки не будуть звільнені окуповані території, про ментальну реінтеграцію мова не йде взагалі. Навіть якщо кордон України перейде під наш державний контроль, все одно російська пропаганда працюватиме на нашій території. Ніколи не буде так, що лише українські наративи звучатимуть, зокрема, на сході України.
Однак інші експерти пропонують не чекати завершення окупації, адже московська пропаганда не обмежується лише окупованими територіями і сягає до прилеглих районів та отруює свідомість населення на підконтрольних Україні областях. Одним із ефективних методів контрпропаганди може стати не лише надання правдивої інформації, а й підтримка журналістських розслідувань масштабного зловживання владою ватажків окупованих територій, оприлюднення яких може мати успіх в місцевого населення.
Вільгельм Смоляк