Деякі країни так званої старої Європи звикла ставитися до колишніх радянських республік як до сфери російського панування, а тому неохоче бере участь у більш активній політиці в цьому регіоні. Це було видно під час війни в Грузії 2008 року. Хоча Франція, яка на той час головувала в Європейському Союзі, скликала позачерговий саміт ЄС у Брюсселі, і президент Ніколя Саркозі взяв на себе роль переговорника, відносини з Росією порівняно швидко повернулися до формату «бізнес як завжди». Таку думку на портал Об’єднання польських журналістів висловила Домініка Цьосіць.
Як нагадує публіцистка, через шість років після анексії Криму першою реакцією був шок, що Росія знову перетнула черговий кордон, а також і поділ у самому ЄС щодо реакції. Однак таки вдалося ввести санкції проти представників режиму у Мінську.
Журналістка пише, що у випадку виборів у Білорусі та подальших протестів сценарій повторився. Як і під час війни в Грузії, кульмінація подій настала влітку, коли установи ЄС працюють у сповільненому темпі. Однак Польща, Литва та частково Швеція наполягли на тому, що Білорусь не слід ігнорувати. І хоча традиційний саміт був скликаний не відразу, за ініціативи Польщі відбулася відеоконференція за участю глав 27 країн.
Цьосіць нагадує, що також у Європейському парламенті організовували дискусії за участі однієї з лідерок протестів. Але при цьому, на її думку, важко не зауважити, що виступ Святлани Ціханоуської розчарував євродепутатів. Особливо її заяви, що протести є ані антиросійськими, ані проєвросоюзним.
За декілька місяців, як нагадує публіцистка, ввели санкції проти білоруського режиму та особисто Аляксандра Лукашенки, якого ЄС не визнає переобраним президентом Білорусі. Але, на погляд журналістки, обмеження є радше символічними, оскільки мало хто із білоруських чиновників чи представників силових відомств подорожує в країни Євроспільноти.
Цьосіць нагадує про євросоюзний саміт, під час якого Матеуш Моравєцький представив план допомоги білоруському суспільству. Йдеться, зокрема, про фінансову допомогу громадському суспільству та стипендії для студентів. Це, за словами журналістки, передусім демонстрація білорусам справжньої альтернативи для близького союзу Білорусі з Росією. На переконання публіцистки, гра ведеться за те, чи Білорусь буде поглинута Росією та чи вдасться їй зберегти автономію.
У свою чергу, завдяки зусиллям польських євродепутатів, як продовжує публіцистка, цьогорічну премією Європарламенту імені Анлрєя Сахарова, яку вручають за боротьбу за свободу і демократію, отримали представники громадянського суспільства у Білорусі. Білоруське питання у Європарламенті – це дуже рідкісний приклад співпраці понад політичними розбіжностями, пише вона і нагадує, що саме польські євродепутати запропонували білоруську кандидатуру.
Поляки спільно з передусім литовцями також дбають, аби тема протестів і ситуації у Білорусі не зникала із євро союзного порядку денного. Разом зі справою спроби отруєння Навального євросоюзні політики вчергове мали нагоду переконатися, що Росія не є надійним, демократичним партнером, наголошує у статті публіцистка.
Як додає Цьосіць, на жаль ці роздуми, попри такі інструменти, не вплинуть на призупинення побудови Nord Stream 2, хоча також у Німеччині є політики, котрі вважають цей проект шкідливим та невигідним. Проте їхнього голосу недостатньо, вважає вона.
Журналістка вважає, що справа Навального показала білоруські події в іншому світлі. В обох випадках Росія виявилася країною, якою керують люди, котрі не відступлять ні перед чим. Хоча політичні вбивства траплялися й раніше – Політковської або Літвінєнка, а також спроба вбивства хімічною зброєю Скрипаля, як і агресії проти Грузії та України - досі багато європейських політиків не хоче про це думати.
Ця стриманість деяких, а точніше більшості країн, може бути результатом не лише економічних відносин (плюс використання російського газу), але і наївного переконання, що якщо Росію не провокувати, то можна забезпечити собі недоторканість з її боку. Таке ставлення, у свою чергу, впливає на дуже м'яку політику ЄС щодо Росії. У випадку Білорусі, принаймні, тема ще не зникла з поля зору лідерів та установ ЄС, підсумовує Домініка Цьосіць.
sdp.pl/Т.А.