26 вересня 2021 року в Німеччині відбулися парламентські вибори, на яких обирали членів федерального парламенту. Перемогла партія СДПН із лідером Олафом Шольцом, яка набрала 25,7% голосів виборців. Партії ХДС та ХСС (так званий блок Меркель на чолі з Арміном Лашетом) набрали (сукупно) приблизно 24% голосів виборців. Третє місце посіли «Зелені» з майже 15 відсотковою підтримкою, а четверте – ліберали СвДП, які отримали приблизно 11%. Після перших перемовин із блоком ХДС/ХСС, Соціал-демократами та «Вільними демократами» «Зелені» заявили, що виступають за подальші переговори щодо формування так званої «світлофорної коаліції», тобто без участі консерваторів Арміна Лашета. Як ця потенційна коаліція та новий уряд вплинуть на політику Польщі та України та чи зміниться риторика Німеччини? Своїм баченням поділилися голова правління Колегіуму Східної Європи, історик і політолог Лауринас Вайчюнас та український політик і дипломат Роман Безсмертний.
Лауринас Вайчюнас сказав, що в Німеччині точно щось зміниться, але наразі він не очікував би радикальних змін. Політолог вважає, що в політиці німецького уряду фігуруватимуть інші теми, а ймовірний новий канцлер Олаф Шольц – це дуже хороший сигнал для Польщі:
– Це, безумовно, зрозуміло, що в Німеччині щось зміниться, але наразі я б не очікував радикальних змін. У політиці німецького уряду точно будуть фігурувати інші теми, а сам уряд може складатися із зелено-червоно-жовтих, тобто ліберальна, «зелена» та найбільша партія – соціал-демократична СДП. Щодо відносин із Польщею, то з одного боку – це дуже хороший сигнал, адже Олаф Шольц – дуже європоцентрична людина, тому для нього, як можливого майбутнього канцлера Німеччини, Європа буде відігравати важливу роль. Проте з цієї причини можуть виникнути суперечки з Польщею, пов’язані, наприклад, з питаннями верховенства права. Тут, як не дивно, чи не найбільшу небезпеку становить Соціал-демократична партія. Ще може бути небезпечною партія «Зелених», яка у своїй політиці, у своєму наративі рішуче підкреслює такі речі, як верховенство права, права меншин (тут особливу увагу приділяють правам сексуальних меншин), рівність жінок. Тому тут можна очікувати гостріших словесних нападок на керівну партію в Польщі з боку меншого коаліційного партнера. Важко щось сказати про політику ліберальної партії, як саме вони бачать ситуацію в Польщі. У них, звісно, питання прав людини стоятиме на порядку денному, але, можливо, на щастя для Польщі, як для головного економічного партнера, ці економічні питання будуть важливішими, від питань верховенства права та прав людини в Польщі. Я не припускаю якихось серйозних змін у політиці Німеччини щодо Польщі. Буде розважлива критика польських рішень
– Звісно, за останні 20 років польсько-німецькі відносини досягли дуже високого рівня довіри та дружби. Зараз те, що ми бачимо за останні 6 років, – цієї довіри не існує, а риторика Польщі в бік Німеччини змінилася, тоді як Анґела Меркель та її союзники по партії часто підтримували легкий, м’який курс на Польщу, навіть після 2015 року. Такого точно не вдасться повторити, тому нова влада може бути емоційно відкритою до Польщі, можливо, навіть толерантною до поведінки керівної партії, а сама ж Польща може просто не бути такою важливою темою, як за часів Анґели Меркель, коли на багатьох рівнях, економічному та політичному, було дуже багато цієї співпраці. Варто пам’ятати, що Меркель була на посаді канцлерки 16 років. Це був дуже довгий період із кращими та гіршими часами. Повторити це не вдасться через те, що будуть інші пріоритети й це також було видно під час дебатів перед виборами, де мало часу виділили на міжнародні питання. З іншого боку буде посилення ЄС, доти, доки Польща відповідатиме іміджу посилення.
Український політик та дипломат Роман Безсмертний поділився своїм поглядом щодо відносин нового уряду Німеччини та України. Він вважає, що бути впевненим у створенні коаліції «зеленими», соціал-демократами та лібералами – це забігати наперед:
– Я навіть не можу скидати із варіантів варіант відновлення великої коаліції тільки у форматі соціал-демократи – прем’єр, а міністр закордонних справ – представник ХДС. Навіть такого варіанту не виключаю. Справа в тому, що ця велика коаліція породила в Німеччині дуже неприємний торг, бо насправді пороки «шредеризму» поєдналися із пороками «колізму». Звідки я це беру? Бо пороки «шредеризму» бачать усі, але не всі задаються питанням, чому на сьогодні таке негативне відношення до Гельмута Коля в Німеччині, хоча для українців і світу він є батьком відновлення єдності німецького народу. Ось так запитаєш в істеблішменті німецькому, то всі відразу «наїжачуються» й поза офіційними каналами говорять про всякого роду корупційні схеми, а їх не так важко було помітити, коли уважно спостерігати було за тим, на автомобілях якої марки їздили соціал-демократи ХДС-ХСС. Було зрозуміло, яка тут мигалка й на чому вона базується. Так от, якщо в цінностях соціал-демократів, лібералів і «зелених» німецьких цей мотив залишається – можна прогнозувати будь-який варіант розвитку й так треба робити. Це необхідно робити, особливо в Україні.
– Чи треба в цьому відношенні вдаватися до відчаю чи перемоги? Ні. Треба бути розважливим, сильним, спокійним і скромним навіть у позиції. У нас є чим у діалозі з Берліном бути розважливим, сильним і скромним. Не дивлячись на всі ці пороки, гріхи, про які я сказав, і Гельмут Коль, і Шредер, і Меркель немало зробили як канцлери для того, щоби суб’єктивізувати Україну в європейській політиці. Я на цьому наголошую, «суб’єктивізувати». Хтось із них більшою мірою, як, наприклад, Гельмут Коль, Анґела Меркель ставилися до українських візаві, до українських партнерів, як до рівних, а хтось менше – як Шредер. Треба чітко розуміти, що Берлін – це одна зі столиць, яка приділяла дуже серйозну увагу діалогу, співпраці з Києвом і, якщо подивитися на ці останні 30 років співпраці, то можна чітко сказати, що це були роки зрощування, зростання, формування, встановлення серйозних взаємовідносин між Києвом і Берліном. Це дуже важливо тому, що не дивлячись на те, що стратегічно Берлін ставить у нинішній ситуації визначення своєї політики по осі «Берлін-Москва», то вісь «Берлін-Київ» це буде порятунок і для Німеччини, і для нинішньої Європи загалом. Тому Берлін, в особі людей, про яких я казав і, особливо, в особі Анґели Меркель, завжди тримав Київ, як один із варіантів своєї стратегічної політики в перспективі. Тут є одна річ, про яку я не можу не сказати. Київ дуже часто цього не розумів, десь піддавався емоціям, десь не міг встигнути за чіткою німецькою технологічністю. Мені доводилося не один раз українським політикам вказувати на те, що коли ви працюєте з німцями, перед тим добре вивчіть Клаузевіца, що таке технологічна машина, яка не допускає всіх «сковородинських» речей, які живуть у нас глибоко. Оскільки Сковорода казав: «Світ ловив мене, та не спіймав», так і світ ловить Україну, а чи піймає її – залежить від українців. Так от у стосунках із Берліном, як я казав, треба бути конкретним, діловим, сильним і скромним. Це дуже важливо. Це дасть колосальні перспективи. Я вже не кажу про те, щоби мати чітко означену стратегію, тому що Берлін не любить непрогнозованої поведінки. Тому, коли ми говоримо про ймовірні варіанти коаліцій, треба готуватися до будь-яких варіантів, бо ні один із них не є для України небезпечним, але треба розуміти, що всі ці варіанти – це будуть варіанти реалізацій інтересів німецької нації, німецької держави. А от як ту чи іншу конфігурацію коаліції німецької зможе Київ підлаштувати, переконати, використати під реалізацію своїх інтересів залежить від майстерності Києва, від стратегії, тактики, зовнішньої політики й загальноєвропейської, і двосторонньої в стосунках із Німеччиною.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Роман Гаврищак
