У четвер високопоставлений чиновник американської адміністрації заявив, що «оголошення Росії про виведення частини її військ було неправдивим». «До кордону з Україною перекинуто ще 7 тисяч солдатів», - зазначив він і вказав, що Росія посилює поширення дезінформації про нібито загрози на Донбасі. Раніше в середу президент США Джо Байден заявив, що кількість російських військ навколо України становить 150 тисяч солдатів.
В ефірі Першого каналу Польського радіо Павел Сольох, голова Бюро Національної безпеки Польщі прокоментував інформацію про виведення військ і підтвердив, що зарано заперечувати можливість вторгнення в Україну:
- Звісно. Ми з самого початку мали справу лише із заявами та обіцянками росіян, але об’єктивно бачимо, що є переміщення військ і це не виведення, а збільшення кількості солдатів. Американці наголошують, що війська збільшилися на 7 тисяч солдатів, а західні джерела повідомляють про більшу чисельність.
Тож президент України Володимир Зеленський має рацію, коли каже, що ми спостерігаємо ротацію російських військ, а не деескалацію?
- На це багато що вказує, тим більше, що це маневр, про який говорять фахівці, дослідники війн. Вони зауважують, що дуже часто заяви про виведення військ, їхні фіктивні переміщення передували справжньому нападу. Так було, наприклад, під час конфліктів на Близькому Сході й росіяни про це прекрасно знають. Це все свідчить про те, що ми точно не маємо справу з деескалацією.
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ заявляв, що альянс посилить свою військову присутність на східному фланзі. Наскільки чисельним може бути цей контингент і скільки, на вашу думку, солдатів НАТО прибуде до Польщі?
- Поки що у нас є інформація про кілька тисяч американських солдатів. Британці також хочуть подвоїти свою військову присутність, також є інформація про ще тисячу солдатів у Естонії. Перш за все міністри НАТО обговорювали процедури, які б прискорили мобілізацію військ. Ми говоримо про прогресивні плани реагування у разі надзвичайної ситуації. Про це ведуться розмови й таким чином ми можемо побачити у якій фазі знаходиться українська криза: все менше дипломатії, а все більше військових заходів, пов’язаних з підготовкою військ. Це неправильний напрямок, але ми повинні це робити, щоб спробувати відлякати росіян від агресивних дій проти України, від загрози, яку становить Росія для країн НАТО, країн Європи. Була мова про групу VJTF, тобто 5 000 солдатів швидкого реагування, але це все вписується в наступні плани НАТО в разі надзвичайної ситуації. Про це говорили також міністри оборони, вони обговорювали не те, що можна запропонувати Росії, але те, як захиститися у разі конфлікту.
Пане міністре, уточнімо, бо американські сили та британські – це одне, а сили НАТО – зовсім інше. Скільки солдатів суто НАТО можуть посилити східний фланг, включно з Польщею?
- На цю мить частина союзних військ НАТО Enhanced Forward Presence, тобто Розширена передова присутність, знаходиться на північному сході Польщі й це тільки американці. Є ще британці, румуни, є американська бригада, яка перебуває у рамках домовленостей між польською владою та владою США. Британські сили підпадають під міжурядові угоди, але, звичайно, Велика Британія та США є членами альянсу, а дії альянсу пов’язані з індивідуальними зусиллями окремих держав-союзників, щоб усе це було в рамках НАТО.
У такому разі, чи можете ви сказати, що і НАТО, і польська армія знаходяться у стані готовності?
- Вони в режимі підвищеної готовності, назвемо це так. Зрозуміло, що останні повідомлення нічого не змінюють, а тим більше можуть викликати занепокоєння, адже багато факторів вказують з кожним днем на більшу ймовірність російського нападу на Україну.
Якщо вторгнення станеться, чи розпочнеться воно з Донбасу?
- Тут багато варіантів, можливостей. У всякому разі, самі росіяни намагаються створити саме таку атмосферу невизначеності: обмежений напад, напад з двох сторін, з трьох сторін (з Білорусі, Донбасу, Чорного моря), атака на столицю України або ж її околиці. Таких варіантів дуже багато…
Ви говорите про ці варіанти, чи якийсь із них в НАТО видається найімовірнішим? Також запитаю у контексті слів Єнса Столтенберґа, який сказав, що розкриття інформації, отриманої службами розвідки НАТО, є елементом тиску на Кремль:
- Я можу повторити інформацію, у якій допускається найбільш радикальний і найнебезпечніший варіант масового нападу, кривавий варіант, якому передують ракетні удари, а згодом і введення російських військ в Україну. Це може відбуватися з багатьох напрямків, тобто одночасно Луганськ і Донбас, напрям на Київ, атака з моря або вздовж морського узбережжя в бік Одеси. Росія має достатньо сил, щоб у будь-який момент здійснити таку атаку. Ось таким є найнебезпечніший сценарій. Мета НАТО та союзних держав – відлякати росіян, оприлюднюючи інформацію розвідувальних сил. Йдеться також про формування спільної свідомості серед союзників, бо думки щодо неминучості та масштабів нападу, який може відбутися, досі розділяються. Нагадаю про рішення окремих країн щодо виведення дипломатичного корпусу з Києва. Польща на цю мить залишила своїх представників у Києві. Анджей Дуда говорив під час засідання Кабінетної ради, що це елемент психологічної підтримки української влади. Деякі країни вирішили відкликати своїх дипломатів зі столиці України, тим самим продемонструвавши, що ймовірність нападу дуже висока.
Пане міністре, наскільки велика ймовірність найгіршого сценарію?
- Ми дуже хочемо, щоб не було потреби розглядати сценарії великої чи незначної агресії проти України, лиш можливості дипломатичних рішень. Річ у тім, що у міру відстеження інформацій від прес-агентств, все більше надходить повідомлень з України про підготовку до військових дій. Ми все ще віримо, що до першого пострілу, до найгіршого сценарію та й взагалі до сценарію будь-якої військової агресії проти України не дійде. Однак, на цей момент ймовірність агресії проти України здається більшою ніж це було два дні тому.
Польща, однак, має бути готова до найгіршого сценарію, ви відповідаєте за приготування до цього, що ж тоді? Яким буде ставлення Польщі та польської армії?
- Останнє засідання Кабінетної ради, яке скликав президент, було присвячене певною мірою питанню готовності польської держави. Ми не говоримо про те, що Польщі загрожує пряма військова агресія, а про наслідки можливого нападу, наприклад, у вигляді масових біженців чи будь-якого такого хаосу, який би міг виникнути в Україні. Якщо такий напад станеться, зрозуміло, що польська держава відчує всі наслідки, що випливають із цього, включно із посиленням сил НАТО, союзницьких сил у Польщі. Також під час Кабінетної ради обговорювалися продовження дипломатичних дій, збереження єдності, єдиного ставлення західних країн щодо Росії разом із санкціями. Обговорення цих питань – це дії президента та уряду. Дуже добре, що і польська влада, і опозиція, і політична еліта дотримується такої ж думки.
Пане міністре, розкажіть, будь ласка, про попередні контакти з представниками американської адміністрації.
- Обговорювалися не тільки питання безпеки України, а й Білорусі. Перші контакти, скажімо, декілька місяців тому з адміністрацією США були присвячені довгостроковим планам у стратегії польсько-американського співробітництва. Зараз домінантною темою є спільні дії щодо припинення російської агресії проти України, конкретні дії, пов’язані з військовою підтримкою, зокрема, військове співробітництво між польськими збройними силами та союзними, особливо американськими.
Пане міністре, запитаю ще про ціну миру. Говорять, що Путін очікує автономії для Донецької та Луганської республік, крім того, вирішення питання згоди на Nord Stream 2 і поховання прагнень України до ЄС та НАТО.
- Йдеться не тільки про самі гарантії, про якусь фінляндизацію України, а про зміну її системи, щоб Луганська та Донецька республіки грали роль запобіжника росіян всередині української держави, запобігаючи будь-яким реформам, зближенню із Заходом навіть у рамках Європейського Союзу. Росіяни можуть, звісно, погодитися, щоб формальні кордони України з Донецьком і Луганськом залишилися в складі країни, але саме як республіки, які контролюватимуть і матимуть змогу накладати вето на рішення парламенту. Йдеться про так звану федералізацію України. Але українці хочуть бути незалежними, вони на це не погоджуються зараз, і тому був би опір також спочатку української влади, а потім самого суспільства. Тому ми мали б справу з такою ескалацією, як, наприклад, на Близькому Сході. Це був би найгірший варіант: Україна, яка пошматована боротьбою, відсутністю стабільності й взагалі як держава на межі розпаду. Я думаю, що такий варіант негативно вплинув би й на саму Росію, а не лише на безпеку Європи.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Jedynka/Роман Гаврищак