Чи мешканці Тайваню зауважують якісь паралелі між ситуацією в Україні напередодні російської агресії і на Тайвані, якому загрожує КНР. Чи після нападу росії побоювання тайванців посилилися та чи вони вважають, що схожим чином із їхньою країною може повестися Китай?
Про це нам розповіли Пей-Лін Пан-Вадовська, тайванка, яка сьогодні мешкає у Польщі, та її чоловік Міхал Вадовський.
Говорить Пей-Лін Пан-Вадовська:
- Як тайванка я, безперечно, я чула про ці (паралелі – ред.) зовсім нещодавно, коли почалася війна. В інтернеті дуже багато такої інформації, що стосується й нас, тайванців. Безумовно, політики звертаються до цього питання, аби попередити тайванців, кажучи: сьогодні – Україна, а завтра – Тайвань. Такий слоган, покликаний остерегти мешканців Тайваню, став дуже популярним. І я гадаю, що така інформація дуже корисна для нас. Ми мусимо усвідомлювати всю небезпеку навіть якщо не думаємо, що Китай поведеться так само, як в Україні повелася росія. Наша ситуація, однак, відрізняється від української. Україна не є членом НАТО, тоді як Тайвань має особливі відносини зі Сполученими Штатами. Існує спеціальний Закон про відносини з Тайванем, відповідно до якого США бере на себе відповідальність за його збройний захист.
Міхал Вадовський:
- Йдеться не лише про оборонне озброєння. Є також двісті винищувачів F-16, що захищають Тайванську протоку, танки M1 Abrams. Окрім того, на Тайвані розташовані аеропорти, що використовувалися під час В’єтнамської війни для дислокації бомбардувальників B-52. Прикро таке визнавати, проте для американців це становить дуже велику цінність.
Пей-Лін звертає також увагу на географічне положення острова:
- Так. А окрім цього, наше географічне положення в Азії має велике значення. Ми становимо якби першу лінію на заході Тихоокеанського басейну. Так є як для Японії та Південної Азії, так і для США. Отже, коли б Китай хотів захопити Тайвань, він би спочатку мав перетнути цю лінію. Це політичний бік справи. Безперечно, тайванці цього остерігаються, позаяк КНР постійно нам погрожує. Так само, як росія безперервно погрожувала Україні. Тому ми попереджені, ми це усвідомлюємо, але ми вже спокійніші з цього приводу.
Перед вторгненням росії вздовж усього російсько-українського кордону та ліній розмежування із вже окупованими нею українськими територіями вважалося, що москва має другу за потужністю армію світу. Зіткнувшись, однак, із українцями, зі Збройними силами України, російське військо виказало себе як непідготоване, недоукомплектоване та немотивоване до бою збіговисько злочинців, спроможне лише тероризувати цивільне населення. «Друга армія світу» виявилася потьомкінським селом. Чи, з перспективи тайванців, щось подібне могло би мати місце у випадку Народно-визвольної армії Китаю, третьої за потужності у вже неактуальному рейтингу військ світу?
Говорить Пей-Лін Пан-Вадовська:
- Так, дійсно, вони мають зараз дуже потужне військо, що входить до першої трійки на світі та викликає у тайванців занепокоєння. Притому, певна частина тайванського суспільства, що становить опозицію, закликає не злити Китаю, там бо брати. Вона закликає до того, аби, безумовно, наголошувати, що ми не збираємося атакувати Китаю, адже він такий потужний. Існує такий спосіб мислення, а поза тим я не дуже вірю, що тайванські військові могли би самі протистояти Китаю. Адже, по-перше, в нас значно менше населення. А по-друге…
«По-друге, - продовжує Міхал Вадовський, - тайванці і китайці є торговцями, а не солдатами»:
- Єдина війна, коли Китайська Народна Республіка справді кудись вторглася і зустріла там опір, була війною з В’єтнамом наприкінці 70-х років. І вони мусили відступити. Тибет не рахується, бо тибетці не чинили опору. Тому я би сказав, що коли б ви дали зброю В’єтнаму, то, ймовірно, її там перекажуть солдатам, натомість коли б ви дали зброю китайцям, то вони би, швидше за все, продали її, аби отримати щось більш цінне за зброю. І ця проблема стосується обох боків (КНР і Тайваню – ред.), оскільки їм притаманний той самий культурний код. Це не корейці, це не японці.
Пей-Лін, однак, такі аргументи повністю не заспокоюють:
- Можливо. Проте ми, тайванці, також відчуваємо непокій, оскільки у військовому плані вони значно потужніші за нас. Саме тому тайванці весь час розраховують на підтримку союзників, тобто Сполучених Штатів і Японії. З іншого боку, ми гадаємо, що Китай не вживатиме військових засобів, аби завоювати Тайвань, а вдасться до економічних інструментів.
«Чим тоді пояснити особливо інтенсивну китайську військову активність неподалік Тайваню упродовж останніх місяців? - питаю Пей-Лін. – Чи це блеф?»
- Але вони постійно погрожують Тайваню, і це не пов’язано з Росією. Вони це роблять постійно. Вони погрожують, попри тісні відносини зі США, що вони вишлють до нас винищувачі та військові кораблі. Проте, здається, тайванці вже до цього звикли.
Антон Марчинський