За словами багатьох аналітиків та експертів на Заході, у певному значенні ця війна – це теж зіткнення двох абсолютно протилежних цивілізацій, із абсолютно протилежними цінностями. Це війна цивілізації західноєвропейської, трансатлантичної та східної цивілізації, російської, чи правильніше сказати рашистської. Поведінка путінських орків абсолютно така ж, як і під час вторгнення Червоної армії, – всюди терор, рашистські дикуни ґвалтують жінок і дітей, грабують крамниці, будинки, квартири, катують і вбивають. Путін намагається відновити дуже стару російську систему. Тому українці повинні перемогти у цій жорстокій, але екзистенційній війні, а Захід повинен непохитно і беззастережно допомагати Україні.
На хвилях Польського радіо 24 доктор Кшиштоф Рак із аналітичного центру Warsaw Institute погодився, що це війна з цивілізацією Заходу:
«Якщо ми поставимо себе на місце владіміра путіна та кремлівської еліти, то для них ця війна – це не тільки війна із українською державою, але й насправді війна із Заходом. Коли ми говоримо про Захід, ми говоримо про своєрідну цивілізацію. Якщо самі росіяни кажуть, що вони воюють із Заходом, то не варто не вірити у це. Якщо поглянути на останнє 20-ліття влади путіна, то важко не побачити, що Захід не тільки був для путіна головним пунктом звертання, але й ворогом. Це дуже чітко видно щонайменше попередні 10 років. Особливо це актуально стало після анексії Криму в 2014 році та початку агресії Росії в Україні. Тоді головні російські політики, а також передусім пропаганда, у режимі нон-стоп атакувала і боролася із Заходом, нацьковувала росіян на Захід. Дивлячись цю пропаганду, я був насправді заскочений відсутністю реакції західних держав, усі її применшували і не сприймали серйозно. Але сьогодні ми бачимо, що це потрібно було сприйняти серйозно».
Доктор Кшиштоф Рак теж згадав про американського політолога Самуеля Гантінґтона, автора теорії про зіткнення цивілізацій у сучасну епоху:
«Ця концепція була популярною на початку 1990-их років, і вона була протиставленням теорії іншого американського філософа – Френсіса Фукуями, який стверджував, що історія завершилася, війн не буде. А Гантінґтон відповів йому, що це неправда, війни будуть, однак, можливо, це будуть війни не між державами, і не за національний інтерес. Війни будуть відображати відмінності та розбіжності між цивілізаціями. У західній думці про Росію було певне небажання пошуку відмінностей. Це було прийняття бажаного за дійсне, оптимістичне мислення, що йшло за фукуямівською течією, що Росія може бути частиною Заходу. Як казав Фукуяма, одним із результатів кінця історії мала би стати теж вестернізація Росії. Вона мала нарешті модернізуватися. Але ніхто не хотів бачити ті відмінності, які насправді були помітні на перший погляд».
Як наголосив Доктор Кшиштоф Рак із Warsaw Institute, із Росією неможливо ані домовитися, ані вести із нею нормальних бізнес-інтересів, позаяк Росія, у зв’язку із своїми способом цивілізаційного життя та цивілізаційну ментальність не спроможна досягти компромісів, яких би хотіли на Заході. Як додав він, події від 2014 року доказують, що мислення у напрямку розкриття цивілізаційних відмінностей між Росією та Заходом, є правильним. За словами польського експерта, головною відмінністю між західною цивілізацією та Росією є не тільки мілітаризація останньої, але й відсутність національності, народності. Рак звернув увагу на ще одну особливість влади країни-агресора – її патерналізм:
«Правитель є не тільки напівбогом, довкола якого формується культ особи. Правитель не тільки підпорядковує собі людей, але є теж власником території, якою володарює. Так є теж з владіміром путіним. Суть путінської влади полягає у тому, що вона не має інституційного характеру. Президент рф – це не інституція, він не керує в Росії. В Росії керує особа. Тому після 2008 року в Росії була можлива заміна на посаді президента, коли на 4 роки путіна замінив мєдвєдєв, але ніхто не сумнівався, що насправді керує путін, а не президент тодішньої Росії. Це дуже характерна риса, яка означає, що оскільки немає держави, то російська федерація керується не національними інтересами, адже без національної держави немає теж національних інтересів, а є інтереси влади. Це досконало відображує путінський режим. Війна з Україною з погляду інтересів рф не має жодного сенсу, бо вона шкідлива для її інтересів. Але ця війна, безумовно, в інтересі місцевого деспота, в інтересі особи, котра виконує функції влади, тобто путіна. Ця війна для того, аби він міг зберегти цю владу».
Доктор Кшиштоф Рак нагадав, що від 2011 року дуже різко зменшилася суспільна підтримка путіна, що становило загрозу для його влади. Війна з Україною та анексія Криму у 2014 році призвела до миттєвого зростання підтримки путіна, - нагадав він, говорячи про, як висловлюються самі росіяни, «малую победоносною войну», і такі «малі війни», за словами експерта, мали забезпечувати підтримку та легітимізацію влади. У цій системі війна не полягає у реалізації національних інтересів, а у збереженні влади самодержавця, - наголосив Кшиштоф Рак. Доктор застеріг, що навіть якщо вдасться мирно вирішити нинішню війну, то путін, прагнучи зберегти владу, муситиме продовжити цю війну за якийсь час. Тому жодного компромісу, до якого прагнуть деякі політики на Заході із Росією, бути не може.
Водночас на хвилях Польського радіо 24 екскомандувач польського підрозділу сил спеціальних операцій GROM генерал Роман Полько зауважив, що війна в Україні триватиме ще довго, і вона йде на виснаження:
«Я думаю, що йдеться про перспективу навіть декількох років. Звісно, я не передбачаю інтенсивних конфліктів протягом декількох років. Я гадаю, що до кінця року завершиться найбільш активна фаза. Але не забуваймо, що після 2014 року дестабілізація, руйнування України постійно відбувалося. Ця війна не почалася цього року, а в 2014 році. Росія постійна здійснювала агресивні дії проти України. Тепер також напевно кремлівська команда буде докучати Україні, поки вона не здасться. Але захід цього не може дозволити, бо це буде поразка теж Європи, Заходу і демократичного світу».
Вирішальне значення для перебігу цієї війни, за словами генерала Полька, нині мають, на щастя, англосакси, тобто США і Велика Британія, а ще Польща та країни, котрі межують з Росією:
«Ці країни знають, що будь-який дозвіл „вийти путіну з обличчям” буде означати замороження конфлікту на декілька років і нову агресію. Натомість роль „троянського коня” відіграє Угорщина, яка не дозволяє навіть пропустити конвої зі зброєю для України, а також контакти і спроби розмов із путіним президента Франції, які є принизливими не тільки для Макрона, але для НАТО, ЄС, бо дозволяють путіну сподіватися, що йому вдасться знову поділити Європу та розігрувати свої справи. Це також такі країни, як Німеччина, які на словах декларують підтримку важкою зброєю, утім цієї допомоги не видно. А має бути навпаки – менше про це говорити, а більше давати Україні, аби вона могла захищати свою територію».
Водночас генерал Роман Полько наголосив, що нині ніхто не прагне «принизити» злочинця, яким є путін. Натомість украй важливо зупинити злочинця від подальшого геноциду та притягнути його до відповідальності за скоєні злочини.
Росіяни, за словами польського генерала, сприймають своїх солдатів як «гарматне м’ясо»:
«Вони гинуть, приходять наступні. Але особові і технічні ресурси росіян незрівнянно більші, ніж українські. Але українці показали справжній дух боротьби. Вони гинуть, проливають кров. Їхній дух є абсолютно іншим, бо вони борються за свою батьківщину, за школи, лікарні, за своїх дітей, жінок, а не так, як ті азіати, які прибули під російським прапором і дивляться, кого зґвалтувати, кого вбити і що пограбувати».
Роман Полько теж наголосив, що «межі повернення в цивілізований світ путін уже багато разів порушив». «Я не можу уявити лідера, який був би достатньо сміливим, щоб потиснути руку путіну, сісти разом вечеряти або поговорити в дусі дружби з ним. Це скомпрометує політика такого політика», - додав військовий.
PR24/Тарас Андрухович