29 червня до України за процедурою обміну полоненими повернулися 144 захисники Маріуполя, серед яких 95 оборонців заводу «Азовсталь», а 43 з них – бійці полку «Азов». Напередодні голова Слідчого комітету РФ Олександр Бастрикін заявив, що не повертатиме полонених в Маріуполі українських вояків і що вже погодив це зі своїм керівництвом. Незважаючи на втішні новини, рідні полонених бійців «Азова» сповнені тривоги за життя і стан здоров'я своїх близьких і скаржаться, що не знають де вони зараз перебувають. Подробиці в репортажі нашого київського кореспондента.
В російському полоні наразі перебуває більше двох з половиною тисяч бійців з «Азовсталі», що погодилися на спеціальну процедуру здачі в полон під наглядом і за гарантіями ООН і Червоного Хреста. Про це заявив у червні президент України Володимир Зеленський. 29 червня до України повернулися тільки 95 з них, а решта 49 вояків, очевидно були полонені в Маріуполі раніше. За добу до цього обміну голова Слідчого комітету РФ Олександр Бастрикін заявив під час Санкт-Петербурзького молодіжного юридичного форуму 28 червня, що не має наміру передавати цих вояків Україні. Бастрикін додав, що його відомство наразі вигадує покарання для цих бійців:
– Ми думали, думали… я думав – як їх покарати? Ось, вони зараз там, і ми їх годуємо, лікуємо... з ложечки. Ось, вирішили що робити. По-перше, не віддавати їх. Узгодили, де належить. Бо вони думали: ми здамося і туди – до родин. Ні! В ізолятори тимчасового тримання, у СІЗО! Нині дві тисячі таких бійців, які вчора приїхали... Кухарів… Працюємо з ними докладно і ґрунтовно. Командирів окремо, бійців окремо і працюємо – і оперативно, і процесуально.
Однак лідерка правозахисної організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук, яка має досвід роботи з розшуку і визволення полонених за весь час російської війни проти України, що почалася 2014 року, назвала цю заяву Бастрикіна демагогічною:
– Це політичні заяви для підвищення ставки і «ціни» обміну українських військовополонених. Росія знає, наскільки чутливе питання українських військовослужбовців, які потрапили в полон, і особливо тих, які потрапили в полон після кількамісячної оборони заводу «Азовсталь», за якою в прямому ефірі спостерігав, без перебільшення, цілий світ. Це спосіб політичними інструментами посилити переговорну позицію Росії. Я просто нагадаю, що евакуація цивільних і військового гарнізону «Азовсталі» відбувалися під гарантії міжнародної спільноти. В ній були задіяні ООН і Міжнародний комітет Червоного Хреста. Дати відповідь на цю заяву Бастрикіна мають, в першу чергу, саме ці міжнародні організації.
Реакцію згаданих міжнародних організацій випередило спростування голови Головного управління української військової розвідки Кирила Буданова. Всупереч Бастрикіну, він спрогнозував перший етап обміну полоненими, який став наймасовішим від початку широкомасштабної фази російського нападу на Україну 24 лютого:
– Найближчим часом ми сподіваємось звільнити значиму кількість наших полонених. Найголовніша проблема – в командному складі. Щодо рядового складу проблема набагато легша. А коли йдеться про керівників підрозділів, то, зрозуміло, це набагато складніше. Основна частка полонених – в таборі на території Оленівки в Донецькій області. Періодично певних людей звідси вивозять для слідчих дій, і ми це відстежуємо.
Першими з російського полону повернулися тільки поранені та скалічені вояки. Дружина одного з полонених бійців полку «Азов» Олена Нікуліна не приховує своєї тривоги за долю чоловіка:
– Полон я погано сприймаю. Мені було набагато спокійніше, коли він був на «Азовсталі», коли він був зі своїми. Вони воювали, і я знала, що він з побратимами, що його там не кинуть. Я, звісно, боюся, що його там можуть катувати, що з ними будь-що може там відбуватися. Але сподіваюсь, що та сторона дотримуватиметься домовленостей і Женевських конвенцій, що все буде добре і що вони повернуться, як і мають, за три місяці.
Дружина ще одного полоненого бійця полку «Азов» Наталя Волкова розповіла, що іноді отримує від нього звістки, але цей зв'язок ненадійний, вкрай короткочасний і не дозволяє дізнатися про місце і стан утримання її чоловіка:
– Він просто коротко сказав, що все нормально, він живий і – «говорить про нас». Говоріть про нас – це якраз той результат, який був досягнутий, коли вони знаходилися блокаді і зверталися до багатьох чиновників, організацій, саме завдяки акціям, котрі відбулися по цілому світі і в Європі, з гештеґом Save Mariupol, Save Azov, коли стався цей інформаційний вибух, то саме на цьому тлі вдалося евакуювати їх з «Азовсталі». Ми не знаємо стан здоров'я більшої частини евакуйованих з «Азовсталі», ми не знаємо, де вони перебувають, чи всі поранені доїхали до шпиталю на непідконтрольних територіях, який їхній стан. Тому що було дуже багато, а саме важкопоранених. Ми з іншими дружинами розгублені, бо немає інструкцій, що нам треба робити. Буквально два дні тому я дзвонила на гарячу лінію Міністерства внутрішніх справ, щоб упевнитися, що мій чоловік є в списках, що він не загубився і отримав статус військовополоненого. Це прискорює бюрократичний процес. Тому впевнитися, що він вже там стовідсотково є – було зараз моїм головним завданням.
В російській пресі розповсюдилася новина про етапування заступника командира «Азова» Святослава Паламаря (позивний «Калина») та командира 36-ї бригади морської піхоти ЗСУ Сергія Волинського (позивний «Волина») до СІЗО «Лефортово» в Москві. Російська преса навіть стверджує, що під час допитів Волинський звинувачує Паламаря у вчиненні злочинів. Однак екскомандир полку «Азов» Максим Жорін закликав ставитися до російської пропаганди з пересторогою:
– Офіційного підтвердження цій інформації, що з'явилася в російській пресі, в нас немає. Але окрім офіційних, в нас є ще кілька джерел, за якими ця інформація підтверджується. Це не свідчить, що все саме так на 100 відсотків, але вірогідність, що їх саме туди вивезли велика. Я сумніваюся, що до них буде застосоване жорстке фізичне катування. Але психологічний тиск на них сто відсотків буде чинитися.
Родичі і бойові побратими полонених бійців полку «Азов» вже об'єдналися в кілька організацій. Вони організовують флешмоби та інші акції на підтримку своїх рідних і чинять безперервний тиск на офіційні установи України та міжнародні організації. Вони мають намір не припиняти такої діяльності до звільнення всіх, кому були надані гарантії ООН і Міжнародного комітету Червоного Хреста.
Запрошуємо послухати передачу у доданому файлі
Олександр Савицький