Відповідно до дуже точних підрахунків, Німеччина повинна виплатити Польщі суму близько 1,5 трильйона доларів США. Офіційно Берлін твердить, що тема закрита й посилається на документи часів комунізму. Водночас польські юристи відмітили, що навіть за юридичними положеннями доби комунізму ніде не збереглися докази відмови поляків від компенсацій. Рапорт про збитки внаслідок нападу німців на Польщу вже відгукнулся у світових ЗМІ. Водночас документ спонукав також до гарячих дебатів на польській політичній сцені. На тему німецьких компенсацій щодо поляків в контексті війни задіяної путіним в Україні та ставлення до неї Німеччини, журналістка Польського радіо — Дорота Каня провела інтерв’ю з одним з найбільш досвідчених польських євродепутатів — Яцеком Сарюшем-Вольським.
— Існує велика проблема якщо йдеться про компенсації з боку опозиції. Чимало років тому назад, коли Дональд Туск був ще в опозиці, вінї казав, що німці повинні нам сплатити компенсації. Ще у 2004 році Сейм прийняв ухвалу у цій справі. Тепер в опозиції помітні розбіжності. Частина опозиції вважає, що компенсації від німців нам не належні, а один з депутатів Громадянської коаліції каже, що Польща хоче пограбувати Німеччину.
Євродепутат Яцек Сарюш Вольський звернув увагу на різні підходи опозиції до питання репарацій.
— Можна сказати, що опозиція у першій реакції була, як звичайно, тотальна, а тепер є за, а навіть проти. Вони кажуть різні речі. Це доказ відсутності напрямку, який вони мали б брати до уваги. Це додатково підлягає критиці, якщо користуватися мовою дипломатії, бо хочеться сказати — їхня позиція скандальна. У цій справі повинна бути повна згода. Адже питання не підлягає дискусії, так з історичної, як й моральної точки зору — це по-перше. А по-друге — одностайність поляків у цій справі впливає на те, яких результатів досягне Польща шляхом дипломатії, впливу. Ніхто не сподівався, що опозиція настільки сама загрузне у різних підходах.
Журналістка Польського радіо — Дорота Каня запитала євродепутата про шанси на союзників в Європі для Польщі у справі компенсацій від Німеччини.
— Саме хотіла запитати про дипломатичний шлях, але більш, якщо йдеться про шанси в Європейському Союзі. Не всі держави вважають так як польська опозиція. Які існують шанси, на Вашу думку, враховуючи баланс політичних сил в парламенті на те, щоб ми здобули союзників в контексті наших вимог компенсацій щодо німців за воєнні злочини?
Євродепутат Сарюш Вольскі звертає увагу на впливи німців в європейських установах.
— Якби ми хотіли цю справу обговорити на форумі Європейського Союзу, то, звісно, скажуть, що це не повноваження ЄС. Всі політичні групи, де переважають німці — дві найбільші фракції у Європейському парламенті напевно прийматимуть позицію Німеччини у цій справі. Отже, я не покладав би на такий шлях великих сподівань. На мою думку, дії в Європі могли б мати вплив на громадську думку. Зате якраз тут не бачу більших можливостей, окрім натисків політичних чи моральних. Справа стосується історичної спадщини, коли ще не існувало ЄС. Вони казатимуть, що це їх не стосується та що компенсації — це не повноваження Європейського Союзу. Отже, як я сказав, форум Європейського Союзу вагомий, якщо йдеться про влив на громадську думку. Зате вагоме є те, щоб відбувся злам у свідомості німців. Перша відповідь німців свідчить про те, що це на межі можливого, а навіть неможливе. Тому, що голоси, які визнають нашу правоту — доволі рідкісні, але вони є. Проте, я посилаюся тут на пана прем’єра Ярослава Качинського, — вода камінь точить. По-друге це стратегія довгого маршу, довгий обрій часу, але це не означає, що ми не повинні цього робити, й що шанси відсутні. На мою думку, ми повинні це робити, шанси є. Вважаю, що зосередженість на юридичному аспекті небагато дає — адже відсутній Трибунал, який вирішував би такі питання. Відсутній також трактат, який вирішував би питання спору між переможцями та пререможеними, як відомо, такий трактат відсутній. Зате існує вага політично-моральна. Можна собі уявити німців із іншим менталітетом від нинішнього. Внаслідок реакції Німеччини на війну в Україні, їхнього холодного, егоїстичного обрахунку власних інтересів, який насправді становить підтримку Росії та дії проти України — знаємо позицію Німеччини. Масштабність руйнувань України, те що там нині відбувається, спонукає до асоціації з варварством та жорсткістю німецького наступу на Польщу. Якщо відбудуться глибокі зміни в менталітеті німців, існує шанс, що вони позитивно відповідатимуть на наші вимоги компенсацій, але знов посилаюся на слова прем’єра Качинського, який проголосив рапорт — це дуже довгий шлях. Отже, ми мусимо готуватися у довгій перспективі, а не розраховувати, що раптом відбудеться перелом.
Журналістка Польського радіо — Дорота Каня вважає, що Рапорт про збитки Польщі внаслідок німецької агресії був необхідний, що він привернув увагу світу до невирішеного питання.
— Після проголошення рапорту в Польщі про злочини, вчинені німцями полякам дізнався весь світ. Інформація про рапорт, про збитки часів ІІ світової війни, інформація про жертви, про Голокост, була у всіх вагомих змі в світі. Ви кажете про зміну свідомості німців. Я хочу звернути увагу на те, що відбулося після спалаху війни в Україні, після російського вторгнення. Німецьке суспільство говорить зовсім іншим голосом, ніж німецька влада. Чи на Вашу думку, враховуючи Ваш великий досвід як політика, існує в Німеччині шанс на таку зміну влади, яка говоритиме таким же голосом, як німецьке суспільство, бо тепер Олаф Шольц під вогнем тотальної критики?
Євродепутат Яцек Сарюш Вольскі добачає можливість зміни влади в Німеччині.
— Якщо Ви кажете про зміну влади з приводу питання Росії, то це можливе. Але політичних сил, які були б морально готові ставити опір Росії та надати правдиву, а не мниму допомогу Україні, дуже мало. Насправді це насперед зелені та частинки інших політичних сил, але насправді частинки. Отже тут також час мусить своє зробити. Проте водночас ми виявили погану новину: суспільство своє, а влада своє, чи так звана глибока німецька держава своя. Ми також дізналися, що німецька демократія хвора, а напевно дисфункціональна. Адже, якщо влада чинить зовсім протилежне від того, що хоче суспільство, а воно бачить на екранах телевізорів бомбардування. Тут попереджаю, що немає простих аналогів із масштабмини руйнуваннями та злочинами, які поляки зазнали від німців в ході ІІ світової війни, тому що нинішні німці не мають свідомості масштабності цих злочинів. Цю правду в процесі шкільної освіти в Німеччині чинили таємною та фальшували. Якщо йдеться про підхід до України, то якась зміна може відбутися, наприклад коаліція зелених з християнськими демократами. Хочу підкреслити: це була б певна зміна — не така, яку ми собі бажали б. У кожному разі, виключення з табору влади настільки однозначно проросійської сили як Соціал-демократична партія Німеччини було б зміною. Зате німці мають такі риси характеру — якщо раз оберуть лідера, то його слухають неначе сліпі — так вчить історія. Теоретично можна було б змінити цей уряд на дещо ліпший — я навіть розмовляв на цю тему з одним із зелених, але це не співпадає із німецькою політичною традицією. Можливо, уряд, якого не підтримують, а то й дезавуюють, триматиме до кінця своєї каденції. Й це причина поведінки канцлера Шольца.
Редакторка Дорота Каня помітила серед європейських політиків пасивність щодо агресії путіна в Україні.
— Чи європейський парламент, європейські політики звикли до війни? Таке враження можна мати, якщо слухається висловів політиків та дії стосовно України. Польща несе величезні збитки. Надалі не отримала від Європейського Союзу компенсації за допомогу українцям. Насувається висновок: Європа звикла до війни, а це дуже погана новина для українців.
Відповідь євродепутата — Сарюша-Вольського.
— Якщо поглянути з боку, всі жахливі події спричинюють перенасиченість свідомості та їх сприймання стає меншим — таке явище наявне. Водночас — й це позитив — наявний ритуал підтримки України — у словах, документах, навіть у цих витіснених під примусом, як залишки зубної пасти із тюбика, санкціях. Зате, напевно Європейський Союз у питанні України робить набагато менше ніж повинен, як у санкціях, так і в допомозі. Будь ласка, повірте, так воно і є. Основна мета, тобто енергетична незалежність від російських енергоносіїв, не досягнена, а навіть німецька партія Соціал-демократів вимагає привернути торгівлю сировинами з Росією. Чути також скандальні голоси президента Франції — Макрона, який каже про держави Центрально-Східної Європи, у тому числі Польщу, як про «підбурювачів до війни». Він каже — не слухайте Центрально-Східної Європи, бо це загрожує конфліктом та замороженням шляхів зв’язку з Росією, та користується терміном «воєнні підбурювачі». Це абсолютний прояв цинізму французької політики, яка часто-густо приховується за різного роду фасадом дипломатії. Тепер цей цинізм потрясає.
Польські політологи та юристи кажуть, що шлях отримання Польщею компенсації від Німеччини за жахливі злочини доби ІІ світової війни можуть стати взірцем для українців, які вимагатимуть компенсації від рашистів за не менш жахливі злочини доби Росії путіна. Ряд наступних поколінь німців та росіян має нести також матеріальну відповідальність за злочини проти людяності своїх предків.
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі
Андрій Рибалт