Російські атаки української енергетичної інфраструктури спричинилися до відімкнення світла в цілих областях України. За офіційними даними, до 40 відсотків українців потерпають від відсутності електрики. Для решти світло вмикається за графіками, що часто порушуються екстреними відімкненнями струму. Енергетичні компанії не виключають, що невдовзі будуть складатися графіки не відімкнення, а увімкнення електроенергії для населення. Попри це, ракетні атаки Москви не здатні зупинити українську армію, яка продовжує наступальні операції на фронті. А влада разом із західними партнерами вже складає плани повоєнної відбудови України.
Одна з першочергових цілей російської агресії проти України є руйнування енергетичної інфраструктури України, вважає політичний експерт Олександр Кочетков. За його словами, одразу після поразки сподівань росіян захопити Київ «за три дні», а цілу Україну «за два тижні», Москва почала реалізацію плану руйнування енергорозподільчих систем, позбавлення цивільних мешканців світла, опалення, води та інших комунальних зручностей із тим, щоби «загнати Україну в кам'яну добу».
– Тим не менш руйнування нашої енергетичної інфраструктури не сталося Не тому, що вони не намагалися Не тому, що вони виявляють якийсь гуманізм до простих українських громадян на неокупованих чи на окупованих територіях. Цього не сталося тому, що вони не в змозі це зробити. В них елементарно бракує засобів руйнування та засобів доставки, щоб завдати одномоментного руйнівного удару по нашій енергосистемі. Ще за радянських часів українська енергосистема створювалася так, щоби мінімізувати можливий ризик реальних масштабних ударів з боку НАТО, в тому числі й застосування ядерної зброї. Тому наші електростанції проектувалася, як вельми стійка система і спроби їх зруйнувати крилатими ракетами чи іранськими дронами нездійснена. Це можливо лише через неодноразове бомбардування за допомоги стратегічної авіації, чого наша протиповітряна оборона ніколи не допустить. По-друге, енергомістке виробництво зараз в Україні перестало функціонувати і в державі виник надлишок виробництва електроенергії, навіть не зважаючи на втрату частини енергетичних потужностей, таких, як Запорізька атомна електростанція. Вразливим місцем є тільки система розподілу електроенергії – підстанції та лінії електромереж. Проте і в цій системі закладалися можливості для її ремонту і відновлення, які можна реалізувати досить швидко і підтримувати єдину енергетичну систему в працездатному стані. Тобто доки система тримається — є шанси на подальше виробництво електроенергії, тепла і водопостачання.
Проте вже перші жовтневі ракетні атаки Росії спричинилися до пошкодження 40 відсотків української енергосистеми. Багато міст і сіл, а подекуди цілі області держави страждали від відсутності електроструму. Відновлення електромереж вимагало часу, але загарбники вдавали до нових масованих атак ракетами та іранськими ударними дронами. Керівники енергетичної інфраструктури уникають детальних коментарів ситуації. Але в приватних бесідах не приховують того, що далі може бути ще гірше, хоча повного колапсу енергопостачання скоріше за все не буде. Хорошою новиною, за словами Кочеткова і всіх інших опитаних експертів, є те, що пошкодження енергетики не шкодить українській армії:
– Цілу зиму так чи інакше доведеться стикатися з відімкненням світла — це абсолютно воєнна реальність, якої нам не уникнути. Всі ці енергетичні та економічні проблеми не впливають на обороноздатність держави, на боєздатність української армії. Армія перебуває в умовах цілковитої енергонезалежності. Атаки по нашій інфраструктурі не впливають на роботу командних центрів, протиповітряної оборони, артилерії і зв'язку. Це терор проти мирних громадян, який нам доведеться пережити. Але звільнення від цього терору станеться тільки тоді, як ми виженемо окупантів з нашої території і відсунемо їх на таку відстань, з якої вони фізично не зможуть нас атакувати. Тільки тоді може статися цілковите відновлення нашої енергоструктури.
Ще один фактор, на який нездатні вплинути російські ракетні атаки — це впевненість українців у перемозі над Росією. Погіршення умов життя цивільних українців турбує не настільки, щоби впадати у відчай і вимагати від уряду мирних переговорів з агресором, — наголосив політичний аналітик Костянтин Матвієнко:
– Російська Федерація спробувала перейти до середньовічної тактики облоги. Тільки середньовічні практики не завжди працюють в цифровому суспільстві. Неможливо оточити Україну, бо нашим тилом є цілий світ. По-друге, в Росії нема достатніх ресурсів, навіть на обмежену облогу, що ми бачили на прикладі Херсону і на прикладі Харкова. Наше економічне становище не настільки катастрофічне, як це може здатися на перший погляд. От дивіться, обстріли, терор, але гривня не падає. Чому гривня не падає? Тому що нас накачують доларами. Але з іншого боку, все ж є і певна економічна стійкість української системи, є певні продовольчі запаси. Безумовно, вони будуть продовжувати терористичні атаки на українську інфраструктуру. Більше того, на житловий фонд! Тим не менше, в нас немає іншого виходу, як тут просто вистояти за допомогою наших партнерів. Тому що коли ми говоримо про те, що люди справді звикли до сучасного рівня комфорту, звикли до доступу до інформації, то це так. От тільки подивіться на Бучу, на Гостомель, а тепер вже й на Херсон, і ви зрозумієте, що тут ми вибираємо між доступом до інтернету і вбивством дітей, мародерством, зґвалтуваннями. Тут назвіть термін «орда» не буде правильний. Ми маємо справу з нацистами. Метою росіян є повне знищення українців, тому іншого виходу як давати їм відсіч у нас немає. Про які б переговори зараз не йшлося з росіянами, їхня мета одна — отримати передих, щоби накопичити сили, провести мобілізацію і розгорнути виробництво сучасних або умовно сучасних озброєнь, як-от іранських дронів і ракет, і знову іти на Україну. Тому, що це вже просто екзістенційна війна добра зі злом.
Тим часом, попри критичну ситуацію із життєзабезпеченням в Україні, влада і міжнародні фінансові інституції вже почали розробку стратегії відновлення Маріуполя. Місто на Азовському морі стало відоме завдяки 86 денному героїчному спротиву російським загарбникам в умовах цілковитого оточення і ізоляції від української армії. Міський голова Маріуполя Вадим Бойченко заявив, що наразі місто перебуває в глибокому тилу ворога, але вже навесні має бути звільнене українською армією. Цей оптимізм поділяють й західні партнери України та міжнародні фінансові інституції. Згідно з оприлюдненою стратегією, за підтримки Американської агенції та реконструкції та розвитку до лютого 2023 року очікується складення плану майбутнього міста і плану відновлення критичної інфраструктури. В березні за участі Світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку має стартувати стратегічний план економічного переродження міста.
Однак наразі закордонні, в тому числі й польські інвестори хоч і виявляють зацікавлення у повоєнній відбудові України, але висловлюють готовність реалізувати ці плани тільки після завершення російсько-української війни.
Олександр Савицький