Внаслідок чергового масованого обстрілу російськими військами енергетичної інфраструктури України в середу, 23 листопада, масштабні відключення світла відбулися й на території сусідньої Молдови. Конкретною причиною цього став стрибок частоти у технічно спільній енергомережі після ворожих ударів, повідомила пресслужба НЕК «Укренерго» у Facebook.
Україна була одним з найголовніших економічних партнерів Молдови, зокрема Україна постачала в Молдову електроенергію, а Молдова імпортувала сільськогосподарську продукцію через Одеські порти. Як війна вплинула на економічну ситуацію в Молдові, враховуючи газовий шантаж РФ і фактичне позбавлення країни від російського газу, коментує журналістка-міжнародниця видання «Главком» і волонтерського проєкту StopFake Маріанна Присяжнюк. Зазначу, що в коментарі експертка випадково назвала Молдавську ГРЕС «Дністровською ГЕС», вже після інтерв’ю пані Маріанна повідомила про цю помилку.
Житловий район Кишинева після відключень електроенергії. EPA/DUMITRU DORU
Перебуваючи в Республіці Молдова, в Кишиневі, я бачу українські товари на полицях. Вантажівки їздять через кордон, продовжується товарообіг. Тобто побутові речі не змінилися, вони не зникли. Що стосується енергетики, то, звісно, виникають проблеми через бомбардування критичної енергетичної інфраструктури в Україні. Україна не має достатнього обсягу електроенергії, аби експортувати її в Республіку Молдова в тих обсягах, про які йшлося в домовленостях. Це насправді набагато складніша конструкція, тому що в ній є ще такий додатковий елемент як окуповане Придністров’я, тому що це промисловий регіон. Там, наприклад, знаходиться Молдавська ГРЕС, з якої Молдова також отримує електроенергію. Ця вся енергетична формула зав’язана не тільки на Україні, але все ж таки вона дуже залежить від поставок газу з Росії й взагалі від того, що робить Росія в регіоні, не кажучи вже про бомбардування, воєнні дії. Наприклад, Молдавське ГРЕС працює на так званому безоплатному російському газу. Придністров’я безоплатно отримує газ, Росія вішає борг на Молдову. Таким чином Молдова отримує «дешеву електроенергію» з Молдавської ГРЕС. Зараз, звісно, всі ці потоки переорієнтовані на Румунію, і Молдова намагається отримати об’єм, якого не вистачає через дефіцит, що був спровокований політичними та воєнними діями, з Румунії. Щось вдається, щось не вдається, тому що всі ці енергетичні шляхи на пострадянському просторі – це одна система, один організм. Звісно, воно все заточене на те, щоб воно працювало в межах Молдова-Україна, в межах пострадянського простору. Необхідна і модернізація, і нові проєкти, створення нових розподільчих центрів тощо. Звісно, Румунія допомагає як може. Наскільки я знаю, то були вже заключені певні контракти, але ще залишаються деякі речі, які необхідно модернізувати, якісь технічні моменти, про що б більш компетентно могли б розповісти спеціалісти саме в цій сфері. Наскільки я знаю, то зараз стоїть питання переорієнтації: чим покрити дефіцит, який виник внаслідок цих обставин.
Підвищення цін на газ та пальне використовується проросійськими силами на чолі з колишнім президентом Молдови Ігорем Додоном та Соціалістичною партією на чолі з Зінаїдою Гричаний. Ці протести вже йдуть тривалий час. Протестувальники блокували адміністративні будівлі, центр столиці, вимагали зміни орієнтації Молдови з проєвропейської на проросійську. Наскільки молдовське суспільство поділене, а наскільки це результат впливу російської пʼятої колони? Відповідає Маріанна Присяжнюк:
По-перше, ціни – це завжди інструмент популістичної риторики будь-якої опозиції. По-друге, звісно, проросійські сили, які зараз реально опинилися в опозиції, використовують цей інструмент, будучи класичними популістами. В цьому не має нічого дивного, це дуже прогнозовано. По-третє, звісно, ціни піднялися, і пояснювати це людям, які, скажімо так, не цікавляться політикою чи відмовляються цікавитися, чи цікавляться політикою з російських телеканалів. Звісно, така категорія в молдовському суспільстві є. Цим людям пояснювати такі речі стає дедалі важче й важче, тому що ціни дійсно ростуть. Однак це має реальні об’єктивні причини, які ми вже обговорили – це і неможливість отримати повного домовленого об’єму електроенергії з України. Це, звісно, і міграційна криза, яка виснажує державні інститути. Через Молдову пройшло загалом півмільйона українських біженців, і 100 тисяч досі залишається на території Молдови. Це єдина країна, яка навіть не має механізму тимчасового захисту українських біженців, як в усіх інших країнах. Тобто, не має юридичного механізму реєстрації цих біженців. Все це управляється на рівні комісії надзвичайного стану, як це було під час пандемії COVID-19. Цей механізм, наскільки я розумію, залишається для того, щоб керувати цією кризою. Звісно, це створює додаткове навантаження на країну, в якій, як і в Україні, не найсильніші державні інституції, вони не є найсильнішими демократіями в регіоні. Звісно, на цьому тлі виникає криза і напруження між соціальними групами та взагалі між людьми стосовно українців та таких гострих тем, як війна, і стосовно політики. Звісно, рейтинг політичних сил природно падає. Він завжди природно падає, але в таких умовах він, звісно, падає скоріше.
Маріанна Присяжнюк запевняє, що численні журналістські розслідування, публікації державних органів влади доводять, що ці протести – замовні.
Вони організовані партією «Шор», лідер якої – Ілан Шор – перебуває в Ізраїлі. Йому інкримінують участь у розкраданні банківської системи Республіки Молдова. Вирок суду, що був винесений Ілону Шору, - це семирічне ув’язнення в Молдові. Він керує цими протестами з плазми онлайн. Щоразу під цих протестів виносять такий екран, звідки пан Шор надихає своїх соратників, які прийшли підзаробити на протестах. Звісно, це величезний тиск і на владу, і на суспільство, і на інформаційний простір в Молдові та регіоні, тому що це все підживлюється, інспірується, пропагується і проросійськими Telegram-каналами, і проросійськими ЗМІ. Я б навіть не казала на них ЗМІ – проросійськими ресурсами, які мімікрують під ЗМІ, що працюють безпосередньо в Молдові. Реклама цих протестів відбувається і на каналах центральних російських пропагандистів, таких як Соловйов. Вони безпосередньо беруть участь у створюванні картинки, що в Молдові дуже великий протестний потенціал, що 60 тисяч мало не щодня виходять на вулицю. Це не так. Протестує деколи тисяча, до п’яти. Поліція каже – тисяча, журналісти дають три чи чотири тисячі. Щонеділі відбуваються такі протести. Їх мета – підігрівати дискусію щодо цін. Мені здається, що це почалося ще 9 травня, коли молдовська влада прийняла закон про заборону фашистських символів (символів воєнної агресії, - ред.), зокрема георгіївської стрічки – символ, який Росія використовує під час так званої військової операції під час вбивства українців. Ці символи були заборонені, і влада закликала громадян не брати участь у дійствах, які організовують проросійські сили на 9 травня. Мова не йшла про заборону свята, мова йшла про те, що в регіоні склалася гостра ситуація і варто було б утриматися від таких подій, не організовувати чогось провокативного. Звісно, проросійські сили цим скористалися. Був проведений захід, попри офіційну заборону ці символи використовувалися, і протести перекинулися в регіони, зокрема в Гагаузію.
Прихильники політичної партії "Шор" протестують у Кишиневі, Молдова. EPA/DUMITRU DORU
Переходячи до регіонів, я запитала у моєї співрозмовниці, чи все ще існує можливість відкриття фронту з так званого Придністров’я, як зараз виглядаються відносини між Кишиневом та Тирасполем, беручи до уваги провокації вздовж кордону України та самопроголошеного Придністров’я, обстріл будинку МВС ПМР.
Ці провокації насправді були давно. Наші колеги із RISE Moldova, молдовські журналісти-розслідувачі встановили, що фактично за цими провокаціями стояла ФСБ. Вони ні до чого не привели. Ця історія відбулася у квітні. Україна неодноразово заявляла, що, якби Молдова хотіла, то можна було б спільно розв’язувати цю придністровську проблему. Поки Кишинів заявляє, що придністровська проблема може бути вирішена лише дипломатичним шляхом. Україна це поважає. Як ми бачимо, самих бажань сепаратистів розхитати цю ситуацію недостатньо. Росія фактично немає доступу до регіону, тому що єдиний аеропорт, через який можна здійснити якусь ротацію, знаходить в Кишиневі. Через територію України щось підвезти теж неможливо. Тобто цей регіон заблокований, там знаходиться близько 2 тисяч контингенту. Я неодноразово чула оцінки військових експертів, що цього недостатньо. Я думаю, що ті сили, що знаходяться на півдні, в Одесі, також цю ситуацію. Більш того, я впевнена, що вони завжди оцінювали цю ситуацію належним чином, тому що російські військові там з’явилися не вчора.
Дар'я Юр'єва