Вісім місяців тому журналіст польського суспільного мовника TVP.INFO Марцін Туліцький показав фільм «Наша людина у Варшаві». Назва фільму була цитатою з російських ЗМІ часів візиту Дональда Туска до Москви. Кільканадцять років тому, у 2008 році, Дональд Туск, після призначення на посаду прем’єра, поліпшення відносин з путіним визнав абсолютним пріоритетом зовнішньої політики свого кабміну. Журналіст Марцін Туліцький у своєму фільмі навів ряд цитат Туска, що підтверджують його особливу прихильність до Москви доби путіна. Нині юристи Туска подали в суд клопотання, в якому домагаються усунення зі всіх ресурсів, також на каналі YouTube, фільму «Наша людина у Варшаві». Публіцисти позов Туска визнають спробою ввести цензуру та залякати журналістів суспільних ЗМІ.
Один з найвизначніших польських істориків, професор Анджей Новак у фільмі Марціна Туліцького звернув увагу на перші рішення Туска як прем’єра кільканадцять років тому:
«З першим візитом до держави, що не належить до Європейської Унії, Дональд Туск подався до Москви».
Журналіст суспільного мовника Марцін Туліцький у своєму документальному фільмі навів ряд фраз Туска, які обґрунтовують твердження про промосковський напрямок політики тодішнього прем’єра Польщі, вже після чеченських воєн та підготовки путіна до наступу на Грузію:
«Ми хочемо діалогу з росією – такою, якою вона є. Ми хочемо, щоб росія була вагомим – більше того, щоб стала ще більш вагомим партнером Польщі, як в економічному контексті, так й у контексті політичному та у контексті безпеки, і ми можемо щось цікаве разом досягти».
Після подання Дональдом Туском в суд позову щодо суспільного мовника ТVP автор фільму «Наша людина у Варшаві» Марцін Туліцький такими словами прокоментував рішення Туска:
«Фільм показав правду, показано вислови Дональда Туска минулих років, показані думки експертів, коментарі публіцистів. Тому значну частину цього фільму становлять вислови самого Дональда Туска».
Журналіст Марцін Туліцький, коментуючи позов Туска, наголосив, що він хотів лише показати реальні дії Туска як прем’єра, а не те, до чого Туск та його оточення хочуть переконати виборців, зокрема після вибуху повномасштабної війни в Україні:
«Йдеться про те, щоб показати його реальні рішення та реальні погляди, не те, що він каже тепер. У мене враження, що Громадянська платформа прийняла таку тактику, що минулого не було. Суспільне телебачення не є для того, щоб демонструвати рекламні ролики Дональда Туска, а для того, щоб теперішні їхні заяви порівняти з тим, що казали в минулому».
Нині журналісти нагадують слова Дональда Туска – коротко до його поїздки на посаду до Брюсселя – про відкритість тодішнього кабміну на інвесторів з росії путіна:
«Відсутня якась ідеологічна передумова, щоб казати однозначно “ні” інвесторам з будь-якої країни – також з росії».
Політолог Артур Врублєвський в інтерв’ю польському суспільному мовнику звернув увагу, що відкритість кабміну Туска на російські проєкти призвела до війни в Україні:
«У певному сенсі наслідком односторонніх та невигідних таким країнам як Польща контрактів є війна в Україні, бо звідти йшли гроші на відбудову та зміцнення російської армії».
Суспільний мовник TVP нагадав також слова Туска, вже як голови Європейської ради, коли насправді він відмовив надавати військову допомогу Україні після початку війни у 2014 році:
«Незалежно від того, що Європейська Унія створена не для цього, а також відсутня атмосфера в Європі, відсутні ентузіасти такого рішення, про яке кажу, тобто прямої військової підтримки України. Не вибудовуймо собі будь-яких ілюзій».
Головний редактор видання Gazeta Polska, де багато років друкують найбільше матеріалів про операції спецслужб путіна в Польщі, Європі та світі – Томаш Сакєвич так прокоментував позов юристів Туска проти суспільного мовника:
«Поляки не хочуть проросійських політиків. Туск цього боїться і знає, що для нього єдиним методом залишається цензура. Він хоче зловживати судами, які з ним співпрацюють для того, щоб журналістам закрити рот».
Автор фільму «Наша людина у Варшаві» Марцін Туліцький вказує на шизофренію заяв та дій Дональда Туска.
«Так багато Дональд Туск та його партійні колеги і товаришки кажуть про вільні ЗМІ, а тут раптом виявляється, що в їхньому способі мислення відсутній навіть міліметр для тих ЗМІ, що мають сміливість буть-яким чином критикувати Дональда Туска».
Головний редактор тижневика Sieci Міхал Карновський, коментуючи позов Дональда Туска, вказує, що польське суспільство не сприймає позитивно політиків, які в ході своєї політичної кар’єри бажають співробітництва з росією:
«Може фракція Туска має якісь результати опитування громадської думки, які показують, що поляки бачать, пам’ятають й розуміють, що відбувалося під час правління Дональда Туска. Треба не забувати, що процес розкриття правди постійно триває. Досі відсутні всі аспекти знань про цю політику. Завдяки суспільному мовнику, а також завдяки ряду інших незалежних ЗМІ, поляки дізнаються, що відбувалося за часів правління Громадянської платформи та Польської селянської партії. Деякі архіви відкрилися».
На думку редактора Карновського, Дональд Туск хоче усунути правду з інтернету:
«Він хочe усунути правду з інтернету. Багато було дотепів та мемів про те, що прийде дядько й стане вводити цензуру в інтернеті. Ми якраз побачили такого дядька. Я хочу сказати наступне: якщо цей фільм заслуговує на судовий процес й якщо автори цього фільму мають бути покарані – бо хіба автори позову так міркують, щоб залякати інших, то, на мою думку, треба покарати більшість поляків, також й мене, бо я підписуюсь під тезисами цього фільму, вони становлять об’єктивну правду, про це кажуть щиро, інколи у закулісних розмовах, а трапляється, що під своїм прізвищем навіть особи з опозиційного табору. Німецькі політики зізнаються, що проросійських напрямок був фактом і був помилкою. Тому той напрямок реалізовували разом з Туском у час правління Анґели Меркель. Отже, якщо це привід подати на когось в суд, то будь-ласка, на мене також треба подати до суду, прошу подати до суду більшість поляків, бо в фільмі подано правду – уряд Туска свідомо вів вигідну російській федерації політику, і, на маю думку, а я маю на це право, невигідну Польщі. Вагоме також те, що Туск робив це в порозумінні з Німеччиною, можливо за дорученням Німеччини, можливо за якогось порозуміння. Такі об’єктивні факти. Скажу так: “пане Дональде, пане прем’єре, це неможливо стeрти”».
Редактор Томаш Сакєвич, проти видання якого Дональд Туск направляв вже двічі судові позови, каже, що лібералізм Туска лише декларативний:
«Дональд Туск завжди мав проблему зі свободою. Це людина, яка визнає себе лібералом, бо любить гроші, або його оточення любить гроші, а не про це йдеться в лібералізмі, лібералізм – це любов до свободи. Не знаю більшого від Дональда Туска противника свободи на польській політичній сцені. Саме за його часів намагалися арештувати редакцію видання Gazeta Polska, опісля спецслужби прийшли до редакції Wprost, спостерігали за роботою журналістів, а то й, за бажанням Москви, нам у виданні Gazeta Polska намагалися перешкоджати у журналістському розслідування в справі Смоленської катастрофи. А нині Дональд Туск каже – “не показуйте те, що я казав, бо ситуація змінилося”. Змінилася, бо тоді йому це було вигідно, а тепер воно йому не вигідно – отже висновок абсолютно правильний. Проте журналіст не може працювати згідно з інтересом Дональда Туска, а казати те, як було, а було так, що Туск був великим союзником москви. Цікаво, чому він це робив, чи це був елемент великого німецько-російського порозуміння, у якому Польща мала становити здобич до розподілу між москвою та Берліном, чи тому, що Громадянська платформа має свої джерела також по той бік, й Москва зберігає свої впливи й має джерела натиску. Деякі рішення справді були жаливі. Адже, у свій час, навіть пронімецька Європейська комісія такі рішення блокувала, бо бачила, що Польща прямує до повної незалежності від російського газу. Наприклад те, що зробили з польською дипломатією, Радослав Сікорський всій польській дипломатії казав стояти струнко перед лавровим. За це Сікорський повинен назавжди бути виключений з суспільного життя – він цього вчинку так і не пояснив. Як взагалі щось таке могло відбуватися».
Восени в Польщі відбудуться парламентські вибори. Публіцисти та політики незалежницького табору кажуть, що вони будуть найвагомішими виборами від кінця 1989 року, тобто від повалення комунізму. З точки зору інтересів України у час війни, українським журналістам та політикам, які просувають Дональда Туска в Україні як справжнього друга України, варто згадати реальні дії та слова з часів його правління у Польщі та Європейській раді, й які процитовано у фільмі «Наша людина у Варшаві».
Андрій Рибалт