Ексочільник відомства закордонних справ та ексспікер Сейму Радослав Сікорський, чоловік Енн Еплбаум, вкотре зшокував світ антипольськими та антиукраїнськими заявами. Сікорський в інтерв’ю для комерційної радіостанції ZЕТ натякнув, що буцімто польський уряд впродовж десяти днів після 24 лютого розглядав можливість розподілу України. Цитату слів Сікорського негайно стали вживати російські пропагандисти як підтвердження попередніх тверджень московської пропаганди та путіна про буцімто планований Варшавою наступ Польщі на Україну. Політики та публіцисти поведінку Сікорського розглядають як чергову провокацію, направлену на порушення тісного співробітництва між Варшавою та Києвом у час агресії росії. Водночас, вони нагадують слова Сікорського з часів Революції Гідності, коли він казав лідерам Майдану, які не хотіли підписати угоди з агентом Кремля Януковичем: «Або це підпишете, або будете мертві».
Редактор Польського радіо 24 Станіслав Янецький провів на цю тему дебати з запрошеними публіцистами-міжнародниками.
Те, що скоїв, по суті щодо всіх нас Радослав Сікорський, адже це проблема Польщі, хоча Сікорський ексочільник відомства закордонних справ, – жахливе. Радість не лише у МЗС Марії Захарової, але всіх російських пропагандистів із текстів Сікорського про буцімто розгляд Польщею розподілу України це щось, що не вкладається у голову, адже йдеться про наявну шкоду Польщі. Сікорського розкритикувала навіть його партія. Чи слова Сікорського становлять лише вияв запеклої політичної бротьби в самій Польщі, чи це ряд подій із глибшим контекстом. Невже ж ексміністр закородонних справ може не усвідомляювати, в якій грі бере участь, тим більш, що це саме він, пробачте на слові, «злив» Дональда Туска, що той у 2008 році, в лютому, в ході першого візиту до Москви й зустрічі з путіним вислухав від путіна пропозиції розподілу України, а Дональд Туск жодним чином на це не відповів. Сікорського про таку пропозицію розпитували у дещо іношому контексті, тоді сказав, що така пропозиція справді прозувачала. Це черговий «стрибок» Сікорського, після його слів у соцмережі «Дякую США» в контексті вибуху на Північному Потоці на Балтійському Морі. Як це сприймати? Не хочу цитувати статтей закону про дипломатичну зраду, але заяви Сікорського дивують.
Публіцист Мілош Лодовський вважає, що дії Сікорського повинні бути під прицілом спецслужб держави східного флангу НАТО, зокрема, в ході війни в Україні.
Справою повинна зайнятися наша контррозвідка. Справа починає бути небезпечна не лише для образу нашої держави, але для безпеки нас всіх – це основна проблема. Пан Сікорський - це особа, політична позиція якої виникає із дуже серйозних функцій, які займав у минулому, я абсолютно не здивований, що ним зловживає ворог коаліції, у якій ми зараз перебуваємо, тобто коаліції допомоги Україні, що захищається. Цього роду вислови повинні стати предметом зацікавлення відповідних служб, що відстоюють нашу безпеку. Тому що це напряму впливає не лише на образ Польщі, але на суто військові питання. Можна ставити запитання: кому це вигідно? Не лише росіяни накручують справу Сікорського. Слова ексочільника відомства закордонних справ та відомства оборони дуже часто цитують особи не дуже прихильні Польщі, наприклад, в Німеччині, у Франції, або, наприклад, в Чехії. Все вказує на те, що маємо справу з точними ударами по інтересах Республіки Польща. Залишаючи такі слова без відповіді, ставитися до них лише як до нісенитниці щонайменше нерозважливо. Тим більше, що на допомогу Сікорському погнав його колега з фракції Громадянська платформа, Ян Вінцент Ростовський. Подібно заграв на цьому фортепіано. Отже, справа дуже серйозна. Я пропоную абсолютно їх не легковажити. Тут не йдеться про внутрішню виборчу кампанію. Цього роду заяви не можуть звучати в інформаційному просторі з уст серйозного політика, який має великі амбіції, що показує своєю діяльністю в Брюсселі. Його поведінка показує, ким він є.
Редактор Польського радіо 24 Станіслав Янецький у дебатах публіцистів намагався обговорити всі аспекти кар’єри Радослава Сікорського.
Аґатона Козінського запитаю про послідовність у ставлені під сумнів безпеки Польщі. Йдеться не лише про пана Сікорського. Його дружина пані Енн Еплбаум писала, чи сказала, близько року тому, що США однозначно не захищатимуть Польщі, і навіть, що американська адміністрація могла б дати згоду на якийсь вид окупації Польщі, як розумію, росією. Тепер маємо вислови Сікорського. Про що йдеться у цій грі? По-перше, це компроментує, по-друге, як сказав Мілош Лодовський, – це становить реальну небезпеку польським інтересам.
Публіцист Аґатон Козінський вбачає нюанси геополітичного становища впродовж останнього року та німецько-російський контекст.
Напряму я не поєднував би цих двох висловів. Становище рік тому, до війни, було зовсім інше, ніж тепер. Також Америка була інша. Америка Джо Байдена впродовж першого року його президентства була державою, що відступала, де відсутній повний задум на світ. Перш за все не проявляла зацікавлення Європою, чого символ становить скасування Джо Байденом санкції на Північний Потік 2. Він тоді однозначно дав зрозуміти: Німеччино, це ваш континент, оговтайте його за своїм бажанням. Навіть, якщо це коштуватиме мені ваш союз з росією, я у це не втручаюся. Однозначно помітно, з моменту спалаху війни, Вашингтон відкинув таке мислення якнайдалі. Американці вкотре міцно закоріненні в Європі. Наглядають за процесами. Переглядав Wall Street Journal із заголовком: «Європа в тіні США». Якраз заголовк стосується танків, але він відповідає кожному етапові цієї війни. На мою думку, пані Енн Еплбаум нині вже такого твіта не написала б. Проте той факт не суперечить тому, що її подружжя з Радославом Сікорським, що вона відома публіцистка, яку цитують по всьому світі, має великий авторитет, в силу обставин її престиж впливає також на її чоловіка, тим більше, його слова стають значущими, їх цитують по всьому світі. Їх разом сприймали як так зване «міцне подружжя». Радослав Сікорський - впродовж довгих років міністр закордонних справ, вона - шанована публіцистка, а Сікорський, впевнено крокуючи салонами європейської дипломатії, чи навіть всесвітньої дипломатії. Адже він міцно старався за крісло секретаря НАТО й тоді ніхто не сміявся. Мене стривожила думка Сікорського, зокрема, тому, що рецидив, бо треба пам’ятати про його твіт «Дякую США» в контексті вибуху Північного Потоку 2. Вдруге скоїв цю саму помилку. Раз помилку можна зробити, а двічі такої помилки зробити вже не можна. Отже, маємо справу зі свідомим учинком – тут сумніви відсутні. Мене також тривожить відповідь на його дії Громадянської платформи. Я не помітив особливої критики. Дональд Туск – шеф Громадянської платформи на зустрічі зі виборцями в Сєдльцах у відповідь на зипитання про слова Сікорського, довго вихваляв Радослава Сікорського як людину дуже інтелігентну. Такі слова щонайменше тривожать. Я контекст добачаю один, на жаль, це погано прозвучить для Громадянської платформи. На мою думку, такі дії становлять захист політики Німеччини. Саме Німеччина зазнала найбільше втрат впродовж війни. Чергові почини канцлера Шольца стають ліпшою або меншою компрометацією німецької політики. Сікорський веде класичний захист Німеччини. Те, що відбувається з поставками танків Україні. Слідкую за світовою пресою й заголовки наступні: – Польща запропонувала ось таке – Німеччина проти, Німеччина блокує, Німеччина запізнює. Лише інформаційне прирівняння фактів дуже невигідне Німеччині й дуже корисне для образу Польщі. Якраз у питанні танків Польща на рівні політичного піару розіграла це майстерно. Німеччина дуже багато втрачає, Польща багато чого здобуває, ну й треба Польщу стягнути вниз. Найгірше те, що таку операцію виконує ексочільник польського МЗС, – це тривожить.
Публіцист Боґуміл Лозінський вбачає внутрішні та зовнішні контексти скандальних виступів Радослава Сікорського.
- Гадаю, йдеться про два виміри. Перший – наші маленькі політичні ігри, де Радослав Сікорський, Громадянська платформа виступають проти кожного задуму уряду, а тут польський уряд з початку повністю підтримує Україну, й навіть деякі кажуть, що за рахунок власної безпеки. На мою думку, це дрібниці. Нині ми – в особливому моменті: існують дві перспективи майбутнього Європи. Одна – візія німецька, що тягнеться ще від середньовіччя: один пастир й одна отара. Таке мислення, що Європу треба об’єднати під одним проводом, - таку концепцію намагалися втілити в життя, й Громадянська платформа прихильник такої концепції. У цій концепції присутнє також співробітництво з росією та влаштування німецької Європи. Сікорський публічно про це казав в Берліні, не приховує цього Дональд Туск, який за підтримку саме такої візії Європи отримав від Анґели Меркаль європейські посади. Таке свідоме рішення Громадянської платформи. Їй тепер незручно про це відкрито казати, коли йде війна, але Шольц, до кінця процесу ухвалення рішення відправити в Україну танки Леопард, лишався союзником росії в такому сенсі, що не хоче їй надто міцно зашкодити. Дії Сікорського вписуються в цей контекст. Слова Сікорського - невипадкові, це не обмовка. Сікорський також сильно антиамериканський – це було ще з часу славнозвісних записів його розмов в ресторані «Сова та друзі». По суті, від дев’яностого року до війни в Україні, США робили ставку на Німеччину, як сторожа Європи. По суті, тоді Вашингтон віддав Європу Німеччині, хай Німеччина тут оговтається, стежать за всім, щоб не було балагану тощо. Спалах війни ставив під сумнів лідерство Німеччини, й у сенсі моральному, чим завжди хизувалися, але також у сенсі реальному. Тому, що США дійшли висновку, що вчинки Німеччини, її союз з росією, небезпечний також для них. Саме тепер міцно активізувалася Польща та вся Центрально-Східна Європа. Чи ми здатні замінити Німеччину? На кого зробить ставку Америка після війни, чи знов спиратиметься на Німеччину, чи буде утворена потужна сила Польщі, наприклад, з Україною, а це насправді була б потуга. Отже, зараз неймовірно вагомий момент великої геополітики. У цьому контексті для мене очевидне, що польський уряд грає за міцну Польщу, бо з цим пов’язана економіка, політичне становище, захист, розвиток армії, потужний економічний поштовх для наших громадян.
Натяки Сікорського про те, що буцімто Польща у момент вторгнення рашистів хиталася, чи допомагати Україні, чи готувати окупацію України, вкотре становлять доказ співзвучності його заяв зі змістом інтресів російської системи дезінформації. Оглядачів добре обізнаних з діями Радослава Сікорського це не дивує. Саме Сікорський, ще у 2008 році виступав проти дорожньої карти залучення України та Грузії до НАТО, блокував, як міністр закордонних справ в кабміні Дональда Туска, розташування у Польщі американської системи протиракетної оборони, виконував примхи Лаврова, два місяці до замаху в Смоленську в 2010 році привернув на роботу в польському Мзс агента совєтської розвідки ще з далеких сімдесятих – Томаша Туровського. Може дивувати лише те, що деякі українські ЗМІ надалі просувають Сікорського в Україні як авторитетного проукраїнського політика, й водночас замовчують його заяви співзвучні з пропагандою рашистів.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Андрій Рибалт