Україна та Захід виходять на новий рівень спільної відповідальності за результат російсько-української війни та нову архітектуру європейської та світової безпеки. Такого висновку дійшли українські політичні експерти та аналітики. Вони визнали, що Київ та його західні партнери мають відмінності у підходах та цілях завершення російської агресії. Однак ці відмінності можуть бути подолані, оскільки колективний Захід неоднорідний і в ньому є країни, позиція яких близька чи тотожна українському погляду на завершення нинішньої війни та попередження подібних воєн у майбутньому.
Тандем України та держав Заходу в боротьбі проти російської агресії побудований на взаємному прагненні покласти край експансії Кремля та загрозі з його боку країнам Заходу. Нинішня ситуація на полі битви входить у вирішальну фазу, і це вимагає усвідомлення та уточнення Україною та країнами антиросійської коаліції своїх цілей. Занепокоєність невизначеністю цих цілей висловив голова правлячої партії Польщі «Право та справедливість» Ярослав Качинський. Він побоюється появи ознак того, що війна Росії проти України може закінчитися «певним компромісом, а не остаточним врегулюванням», яке, на думку Качинського, загрожує новими викликами безпеки. «Ми не бажаємо такого рішення», – сказав політик і наголосив, що його країна цілком підтримує Україну в її прагненні деокупувати всі свої території. В Україні таку позицію вважають справедливою. Київський політолог Володимир Фесенко нагадав, що в спільному протистоянні агресивній Росії Україна та колективний Захід відіграють різні ролі:
– Жертви в цій війні приносить Україна. Захід нам допомагає, і ця допомога є критично важливою для того, щоб ми вистояли і перемогли. Тут відповідальність загальна, але водночас функції різні. І різні не тільки функції. На мою думку, є певні розбіжності між метою та політичними установками України та Заходу. Наша позиція, наш інтерес очевидні – цілковите відновлення контролю України над усіма нині окупованими територіями. Ідеальний для нас сценарій – це повна поразка Росії. А консенсус західних країн є тільки за двома політичними установками. Перша установка – не дати в Україні програти в цій війні. Зверніть увагу: не повна перемога, не повний розгром Росії, а «не дати Україні програти цю війну», стримати Росію. Але є друга установка: уникнути прямого воєнного зіткнення з Росією, щоб не спровокувати ядерну війну. Ми бачимо суттєві розбіжності між нашими установками і позицією колективного Заходу.
Ці розбіжності слід усунути через усвідомлення небезпеки від Росії, зазначив політичний експерт Олександр Кочетков. Для вирішення цього завдання він запропонував розкласти проблему на три складові елементи:
– Перший, який є досить очевидним – це завдання поразки російської недоімперії. Йдеться про те, щоб не просто дозволити їм залишити територію України, зберігши свої війська, живу силу й техніку, а тоді розповісти, що це був «жест доброї волі». Йдеться про те, щоб в процесі деокупації наших земель Росія зазнала саме розгромної поразки зі значним знищенням живої сили і бойової техніки. Україна робить все, що від неї залежить, щоб завдати цього розгрому Росії. З іншого боку, наші союзники підтримують військовою допомогою та грошима. Другий момент – це що робити з цією недоімперією після того, як їй буде завдано розгромної поразки. Це обов'язково має бути її роззброєння та примусове звільнення від ядерної та іншої зброї масового ураження. І третій елемент спільної відповідальності – це створення нового світового порядку безпеки. Те, що відбувається з групою країн формату Rammstein – це прообраз того механізму, який має стати чинним й замінити неефективну систему ООН, метою якої є попередження воєнних конфліктів, але її засіданнями керує керівник дипломатичного відомства країни-агресора Лавров. Більшого доказу того, що ця система не працює, вигадати неможливо.
Необхідність побудови нової системи світової безпеки не означає, що вона стане альтернативою механізмам колективної оборони, що вже існують в Європі, стверджують українські дипломати, політики та експерти. Вступ України до НАТО після перемоги у війні з Росією є безальтернативним, вважають в Києві. І це саме те, за що завжди виступала та виступає офіційна Варшава. Цього тижня заступник міністра закордонних справ Польщі Пйотр Вавжик заявив, що якби Німеччина свого часу не блокувала вступ України до НАТО, то нинішньої війни не сталося б. Так польський дипломат відреагував на заяву міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса, який відкинув можливість швидкого вступу України в НАТО. «Відомо, що країни Західної Європи, Франція та Німеччина, завжди були проти приєднання України чи то до ЄС, чи то до НАТО», – нагадав Вавжик і додав, що Польща й надалі вважає – що раніше Україна стане членом Альянсу, то краще.
Український політичний експерт Костянтин Матвієнко закликав скептично налаштовані країни Заходу мислити логічно та відмовитися від спроб умиротворення російської агресії, яка демонструє своє зростання в історичній перспективі:
– Ця війна – перша війна, коли Росія та Україна воюють одне проти одного. В останні 300 років Україна завжди виступала за Росію. Всі російські перемоги, в тому числі перемога в Другій світовій війні, досягнуті зусиллями, зокрема й українців, насамперед українського вояка. А якість українського вояка ми зараз бачимо на фронтах російсько-української війни. Росії ж потрібний не тільки ресурс історичних міфів. Росії потрібний, насамперед, людський ресурс українців. Українці зробили величезний внесок в розвиток економіки, культури й науки Росії. Тому без України ця так звана «російська цивілізація» в принципі не була б можливою і не є можлива тепер. Якоїсь миті Захід зрозумів, що захоплення України означає відновлення гігантської російської імперії, яка б серйозно загрожувала Європейському Союзу. А це ставить під питання й безпеку Сполучених Штатів і всього західного цивілізованого світу. Надто якщо говорити про ймовірність союзу Російської імперії з Китаєм. Тому, нарешті, Захід повернувся обличчям до проблеми російсько-української війни і почав давати озброєння Україні, бо зрозумів – безпека України, це безпека цілого західного світу. І якщо нині, через суто формальні міркування, не може йтися про вступ України до НАТО, то вже зараз можна готувати угоду про гарантії безпеки для України, щоб Російська Федерація зрозуміла, що вона не може продовжувати цю війну, що вона опиниться перед такими непереборними санкціями і такою протидією цій війні з боку західних країн, що вона просто не виживе всередині самої себе.
Гарантії безпеки для України до її вступу до НАТО мають бути такими ж, як і гарантії безпеки, надані Японії, Південній Кореї, Тайваню та Австралії, наполягають у Києві. Тут вже сильно розчаровані підписанням 1993 року Будапештського меморандуму про гарантії безпеки Україні в обмін на її добровільне ядерне роззброєння. В столиці України все частіше висловлюються очікування створення союзу з Польщею, Великою Британією та країнами Балтії для стримування агресивної Росії.
Олександр Савицький