З початком наступу українських Сил оборони на південному фронті, в бій вступають заздалегідь підготовлені за стандартами НАТО бригади. Україна підготувала для наступального руху фронту цілу низку підрозділів, які отримали озброєння та навички ведення штурмових операцій. Одним із таких родів українських військ стала «Гвардія наступу», що складається з восьми бригад, оснащених найсучаснішими видами озброєнь та засобів знищення противника. На полігоні щодо підготовки таких підрозділів побував наш київський кореспондент Олександр Савицький.
Одна зі штурмових бригад «Гвардії наступу» отримала назву «Буревій». В її складі є мотострілецькі частини, артилерія та загони операторів бойових дронів. Перед виїздом на фронт батальйон імені Кульчицького в складі цієї бригади завершує свою підготовку на стрільбищах, розповів командир цього підрозділу з позивним «Чорний»:
— Особовий склад складається з більшості досвідчених бійців. Але до нас дуже багато приходить новобранців, які бажають проходити службу в нашій бригаді та в нашому підрозділі. Вони стають в стрій з нашими досвідченими воїнами, починають процес підготовки та підтягуються до їхнього рівня. Наші інструктори мали підготовку в країнах НАТО, було багато закордонних відряджень особового складу. Там фахівці НАТО готували їх на західній техніці. Забезпечення, планування, розвиток навичок, умінь і, нарешті, злагодження та бій. В «Гвардії наступу» спеціалізація полягає у штурмових, стабілізаційних, оборонних та відновлювальних діях. Але все залежить від того місця, де ми будемо, як там складатиметься тактична обстановка, а також від ворога, якого ми знищуватимемо.
Батальйон носить ім'я легендарного українського генерал-майора Сергія Кульчицького, який організовував оборону України в перші місяці російського вдирання на Донбасі 2014 року. Це один із найвідоміших батальйонів Сил оборони України, який стримував ворожу агресію всі останні дев'ять років неспровокованої війни Росії проти України. За цей час батальйон здобув чимало перемог на полі бою. Боєць на позивний «Масон» не один рік провоював у його складі. Він стверджує, що зараз це вже принципово інший підрозділ, ніж той, що починав опір російській агресії 2014 року:
— У нас були різні напрямки. Це була Луганська, Харківська та Донецька області. І Кремінна була, і Святогірськ, і Студенок. Були бої в лісах, вуличні бої в містах, навчання на точність стрілянини. На сьогоднішній момент, як я розумію, керівництвом бригади ухвалене рішення, що наступ вимагає трохи інших навичок. В тому числі, роботи парами, утрьох, вчотирьох, малими групами. Змінюється тактика війни, змінюються й вимоги. На жаль, ворог також модернізується і вигадує щось нове. Тому знань ніколи багато не буває. Зараз все частіше залучаються дрони та інша техніка, за яку ми 2015-21016 років навіть не мріяли. Дрони тоді сприймалася, як щось несерйозне, іграшка, якою весілля знімають. Це не сприймалося як грізна бойова одиниця чи зброя. Наразі, відповідно, це все змінюється.
Бійці на полігоні то вишиковуються в ряд, то поділяються на групи, відпрацьовують способи ведення безперервного вогню з різних положень та укриттів. Вдосконалюють навички стрілянини в статиці та динаміці, під час просування та під час бігу. Інструктор мотострільців на позивний «Бровік» розповів, що вчить українських воїнів того, чого сам навчився під час стажування в країнах Європи та Сполучених Штатах Америки:
— Все, що ми зараз робимо, прийшло до нас із НАТО. Ну, і ясна річ, наші бійці теж передають якийсь досвід. Ми просто це все об'єднуємо в одне, намагаємося щось додати, щось відкласти, десь додаємо щось нове. В хлопців досить непогано виходить, вони хочуть навчатися, всотують інформацію, стараються. Ми в динаміці намагаємося напрацьовувати щоразу більшу й більшу точність. Досить не просто стріляти під час перебіжок, переходів, з різних положень. Деякі бійці давним-давно, ще з 2014 року беруть участь у бойових діях. Але, незалежно від цього, ми провадимо підготовку.
Тріскотню автоматних пострілів перекриває басовитий звук кулеметних черг. Поруч із позиціями мотострільців тренуються кулеметники. Вони ведуть вогонь, чергуючи його з перебіжками, використанням рельєфу місцевості, іноді встають на повен зріст і вражають мішені чергами з плеча. Їхній інструктор Петро вимагає від своїх підопічних більш моторних переміщень, вчить їх моментально змінювати положення стрілянини з коліна чи лежачи. Петро пояснив, що всі ці пересування та маніпуляції є способом виживання на полі бою та ефективного знищення ворога:
— Стрілянина з кулемета стоячи — це дуже рідко. Це дуже близький контакт, щоб придушити ворога та прикрити себе чи групу вогнем. А потім просто зміститися і змінити положення для стрільби лежачи або з коліна, якщо є така можливість. Тому що з кулемету найкраще стріляти лежачи. Якщо ти кулеметник, то ти пріоритетна ціль на полі бою. І звичайно ж, противник зосереджуватиме по тобі вогонь. А тому ти маєш бути підготовлений і фізично, і морально. А ще швидко змінювати свою позицію. Тобто відпрацював — будь ласка, змінюй свою позицію, якщо не хочеш загинути.
Новобранець Іван, як і всі бійці батальйону імені Кульчицького, прийшов сюди добровольцем. Він перевівся до бойового батальйону з тилового підрозділу, в якому опинився від початку повномасштабної фази російської війни проти України. Іван вважає навчання, що проходять на полігоні, вкрай корисними і необхідними для воїнів, які прийшли з цивільної сфери, щоби ризикуючи своїм життям вигнати загарбників з території своєї батьківщини:
— Сьогодні ми відпрацьовували стрілецькі навички з різними вправами. Двійки, з укриття, маневри, переміщення. Це бойовий батальйон, який виконує бойове завдання на сході і на півдні. Відсиджуватися в тилу — це трохи не моє. Хочу взяти активну участь в бойових діях. В нас регулярно відбувається навчання. Я ж розумію, що рано чи пізно, все одно доведеться їхати, все одно доведеться захищати неньку-Україну.
Завершує тренувальний день на полігоні стрілянина з підствольних та з ручних гранатометів. Інструктори пояснюють це тим, що кожен боєць батальйону імені Кульчицького має опанувати всі види озброєння важкої піхоти та вміти використовувати їх, щоб не лише успішно атакувати ворога, а й навчитися захищати своє життя та забезпечувати безпеку своїх братів по зброї. В цей час на іншому полігоні завершують підготовку розрахунки артилеристів бригади «Буревій». Вони стріляють зі французьких гармат, які надійшли їм на озброєння за військовою допомогою Україні від країн формату Rammstein. Одночасно артилеристи відпрацьовують навички швидкого згортання бойових позицій та переміщення на інші місця. Зміна рубежів ведення вогню для них так само, як і для мотострільців, є способом уникнути вогню у відповідь противника і завдання йому максимальної шкоди. Всі опитані бійці з нетерпінням чекають відбуття на фронт. А їхні інструктори стверджують, що українським воїнам знадобилося лише кілька місяців, щоби опанувати навички та способи ведення бойових дій, що в більшості армій країн НАТО потребують років.
Олександр Савицький
