Фронт війни Росії проти України почав рухатися. Українцям вдалося за останній тиждень відбити понад 90 квадратних кілометрів української землі. Російські військові та пропагандисти щосили кричать про військові перемоги їхньої «гнучкої оборони». На відміну від них, український Генштаб небагатослівно коментує події. Військові експерти попереджають, що нинішня літня кампанія не буде такою ж швидкою бліцоперацією, яку провели українські Сили оборони восени минулого року зі звільнення Харківщини.
Українське військо перейшло в наступ, а російські окупанти сподіваються зупинити просування Сил оборони України за допомогою «гнучкої оборони» та авіації, стверджують західні експерти. Але застосовувати бойові літаки росіянам заважала сильна хмарність. Заступниця міністра оборони України Ганна Маляр повідомила про звільнення від російських загарбників населеного пункту на заході Запорізької області та шести населених пунктів на сході Запорізької та заході Донецької областей. Після масштабної катастрофи внаслідок руйнування росіянами Каховської греблі окупанти продовжують екоцид України, підриваючи інші гідротехнічні споруди, — зазначив керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко:
– Ворог використовуватиме будь-які засоби, в тому числі й природні бар'єри, щоб зупиняти наступ. Особливість у тому, що ландшафт місцевості на Запорізькому напрямку чи на Донеччині такий, що може дещо уповільнити рух, але не може його зупинити. Рух триває не по одному напрямку, а щонайменше по чотирьох. І це ще навіть не задіяні всі резерви Сил оборони. Хоча ворог зазнає втрат, ми бачимо просування наших сил. Але треба визнати, що противник чинить опір, і це вимагає в нашій ситуації застосування тактики тисячі порізів, яку ми зараз і бачимо.
У відповідь на запит української сторони міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус пообіцяв постачання більшої кількості танків Leopard. Американська адміністрація оголосила про новий пакет воєнної допомоги Україні, який містить в собі чимало нових бронемашин та інші види озброєння та набоїв. Російська пропаганда широко розповсюджує фото й відео пошкоджених західних бронетранспортерів українських Сил оборони, серед яких був і танк Leopard. Це подається як видатний успіх російських загарбників і приклад їхньої «гнучкої оборони». Проте військовий експерт Роман Світан зазначив, що радість окупантів виявилася щонайменше передчасною:
– Чудовий танк! Він дуже добре себе показав у бою. Навіть якщо на мінах траки вилітають, вони замінюються дуже швидко. До речі, німці якраз у цьому сенсі все добре продумали, розуміючи, що танк може бути підірваний або мінами, або прямим попаданням. Дуже швидко все замінюється, і танк одразу ж повертається до бою. Вже зрозуміло, що ця важка шістдесятитонна машина там, де танк Т-72 рознесло б на шматки, лише траки втрачає. Немає жодних проблем з їхнім відновленням, і що більше цих танків буде, то легше нам без авіації буде прогризати лінію оборони противника. Вже перші бої показали позитивні сторони західної техніки. Її треба просто мати в достатній кількості.
Бойова авіація України суттєво програє російській за кількістю, оскільки спочатку Україна мала менше винищувачів та штурмовиків, ніж Росія. А в результаті першого року війни Україна втратила в боях більш ніж половину своїх літаків. Захід щойно зараз починає наважуватись надати Києву багатоцільові літаки F-16 та інші сучасні машини четвертого покоління. Проте військовий експерт Сергій Грабський впевнений, що вже зараз російське панування у небі радше міф, ніж правда:
– Маючи таку колосальну, десятикратну перевагу в кількісному складі своєї авіації, вони не досягають того рівня ефективності, якого вони могли б досягти, якби вміли використовувати цю авіацію. Рівень нашої системи протиповітряної оборони піднявся так, що росіяни просто бояться заходити в зону ураження наших сил протиповітряної оборони. Тому сказати, що вони контролюють небо, було б великим перебільшенням. До того ж на цьому етапі наступу використання противником авіації може бути обмежене щільним характером бойових дій. Вони змушені уникати ураження своїх військ. Тож противник змушений обмежувати себе у використанні авіації.
Насправді те, що відбувається на фронті, це ще не повномасштабний наступ українців, застеріг екскомандир батальйону спецпризначення Ігор Лапін. Він нагадав, що ані українська, ані російська сторони ще не вводили в бій свої резерви, а напрям головного удару Сил оборони України ще не визначений:
– Ми не можемо констатувати, що десь уже стався каскадний обвал оборонних рубежів росіян, в який ми можемо проломитися і вийти на оперативний простір. Тому ці речі, що зараз відбуваються – тактичні поступи, захоплення висот, тих чи інших населених пунктів, з яких можна зробити плацдарм для подальших дій, це ще не пролам. Тобто, ми ще не можемо сказати що вони посипалися, що вони побігли. Ми їх дірявимо, ми тріпаємо їм нерви з багатьох напрямків. Можливо, навіть більше ніж батальйонними групами. І все це для того, щоби цілком розхитати їхню оборону. В цій ситуації справжній контрнаступ міг би прорватися у великий пролам, і не за єдиним напрямом, а далі був би масштабний наступ і наступний за ним розгром. Для того, щоб ці етапи пройти, нам слід завалити їхню першу лінію оборони, щоб затремтіла друга лінія і тоді їхня артилерія опинилася б у небезпеці. Це елементи контрнаступальних дій. Але сам контрнаступ, пролам їхньої оборони та вихід на оперативний простір ще не відбулися. Росіяни навіть сьогодні ще не мають жодної гадки, де буде основний удар.
Будь-який напрямок боїв на півдні може стати перспективним з виконання головного завдання – розрізання південного фронту супротивника та вихід на берег Азовського моря, вважає військовий експерт Сергій Грабський. А наразі, за його словами, посилюються обстріли позицій противника, знищується його командна система, знищується логістика й завдаються удари по зосередженню живої сили:
– Завданням цієї літньої кампанії може бути руйнація одного з фронтів противника: чи то східного, чи то південного. Прорив наших військ, як завдання максимум, до берега Азовського моря знищить таке поняття, як «суходільний коридор» й південний фронт. Після виходу наших підрозділів та їх закріплення на узбережжі Азовського моря, хай би де це сталося, визволення Криму стане справою кількох тижнів чи пари місяців. І кримський міст цю проблему не вирішить, бо його пропускна спроможність і наша здатність впливати на цей об'єкт зведе нанівець усі спроби противника налагодити постачання й забезпечення окупаційних військ на цьому напрямі.
Говорити про остаточне звільнення всієї території України під час однієї лише літньої кампанії 2023 року немає сенсу, застеріг Грабський. Війна, на його думку, триватиме й наступного року.
Олександр Савицький