В етері Першого каналу Польського радіо колишній посол Польщі в Росії професор Влодзімєж Марціняк прокоментував гарячі події минулих вихідних на Росії за участі терористичної організації ПВК «Ваґнер» та їхнього ватажка Євґєнія Пріґожина, що в результаті виявилися «мильною бульбашкою», що луснула в останню мить:
«По суті, ми спостерігали те, що, використовуючи історичні порівняння, можна назвати заколотом кондотьєрів, які вирішили переглянути раніше домовлені умови служби. Формально Євґєній Пріґожин є засновником та власником групи Ваґнера, але при цьому в Росії ця організація залишається нелегальною. Натомість фактичним творцем і розпорядником групи Ваґнера є військова розвідка. Це одна з форм російського спецназу. Група мала діяти там, де офіційно працювати під російським прапором неможливо. Ваґнерівці мають інакші знаки розрізнення, вони беруть гроші з іншої казни, тобто звісно з бюджету міністерства оборони, але кошти пропускають через приватні компанії. Ці події — це конфлікт всередині системи між різними її частинами. І саме бойовими частинами в умовах війни, що, звичайно, додало цим подіям великого драматизму. Якщо говорити в індивідуальних категоріях, то це конфлікт Пріґожина з міністром оборони Шойґу і начальником Генштабу РФ щодо того, кому має підпорядковуватися це формування. Тобто напряму президенту через Пріґожина або теж безпосередньо командуванню армії. Позиція Пріґожина досить низька в російській системі, але специфічна, що випливає з його діяльності та діяльності групи Ваґнера в Африці. Він здійснював різні важливі та секретні послуги Путіна та його соратників. Наприклад, говорять про розміщення резервів золота на базах Ваґнера в Африці».
Але що насправді може означати інформація про нібито припинення існування групи Ваґнера з 1 липня, чи насправді ваґнерівці, які відмовляться підписувати контракти із Міноборони РФ, переїдуть до Білорусі, де для них, за інформацією ЗМІ, вже будують базу? Та яка доля ватажка російських терористів із «Ваґнера» Пріґожина? Колишній посол Польщі в Росії Влодзімєж Марціняк:
«Ми не знаємо, що таке ліквідація групи Ваґнера, де вона відбувається: в Росії чи за межами Росії, хто її перейме і кому вона підпорядковуватиметься... Ми не знаємо змісту домовленості. Взагалі цей заколот ваґнерівців був досить дивним, адже це формування тісно пов’язане з військовою розвідкою та спецназом, а командири — офіцери або колишні офіцери російської армії. Вони планували і готували цю операцію. Також ми знаємо, що раніше були спроби заарештувати Пріґожина, але він отримував витоки інформації від військової розвідки та вміло виривався зі встановлених йому пасток. Тут є невідоме нам друге дно. Але я не думаю, що Росія вирішила втратити такий ресурс чи резерв, яким є підрозділи Ваґнера».
На переконання професора Влодзімєжа Марціняка, позиція путіна у зв’язку зі спробою заколоту ваґнерівців ослабла, про що свідчить характер цього конфлікту:
«Пріґожина вигадав та створив путін і він виконував послуги для путіна. І путін не був в змозі впоратися з ним. Путін і система були змушені вести перемовини з Пріґожиним. Виявилося, що його неможливо так просто приборкати. Ну а путін не міг вести переговори зі своїм „кухарем”, позаяк це була би вже для нього абсолютна ганьба і приниження. Вирішено скористатися допомогою "президента" сусідньої країни, що забезпечило Пріґожину досить гідний вихід із ситуації, що він нібито домовляється із президентом Білорусі. Є багато інформації, що щонайменше добу путін поводився пасивно, а фактично координацією всіх дій, розмов займалися інші люди, ймовірно, секретар Ради безпеки Патрушев, називаються інші прізвища, але напевно не путін. Це означає, що його позиція ослабла. Можливо, путін теж намагатиметься позбутися Шойґу і Ґєрасімова. Зачекаймо. З погляду культури поведінки такі домовленості — це як з "бандитського Петербургу". По суті, все виглядало як класичний бандитський, вживаючи жаргонну кримінальну лексику, "відкат" — тобто атака, потім відступ і далі перемовини. Але такі домовленості, угоди не є конче тривалими. Можливо зараз відбувається гаряче з’ясування, як розуміти домовленості між Пріґожиним та Лукашенкою».
Професор Даніель Бочковський, експерт з питань безпеки з Білостоцького університету в етері Першого каналу Польського радіо зауважив, що путін під час свого виступу після початку заколоту ваґнерівців підтримав сторону Міністерства оборони, адже у нього не було вибору:
«Він не може сказати, що будь-яка група найманців в РФ може робити те, що захоче. Рішення, яке було прийнято ще раніше, що всі ці неформальні військові групи, створені олігархами, мають перейти під контроль армії, було ключовим елементом забезпечення тилу на випадок, якщо хтось спробує використати ці сили. Пріґожин, як і всі інші, скажімо "підрядники", з великим болем підпорядкувалися. Спочатку він намагався грати дуже різко, переконувати, що його це не стосується, але отримав чіткий сигнал з Кремля, що це його також стосується. Тому він упокорився. Але схоже, що конфлікт між Пріґожиним, Ґєрасімовим і Шойґу вже дійшов до такого стану, що ця група, яка хотіла підпорядкувати Пріґожина, вирішила прискорити, скажімо цей "акт історичної справедливості", і силою поглинути ці підрозділи та змусити їх піти на поступки. На додаток, можливо, шантажувати самого Пріґожина, можливо, звинуватити його в державній зраді. Їм це вдалося».
Чи можна порівнювати заколот ваґнерцвців до відомих теж з російської історії бунтів військових чи найманців. Відповідь професора Данієля Бочковського:
«Пріґожин ніколи не був Корніловим і йому далеко до цього. Він є просто тим, хто за дозволом Кремля організував групу найманців, яка виконувала завдання Російської Федерації за межами країни, там, де офіційно не міг з’явитися солдат регулярної російської армії. У цій грі він є інструментом. Пріґожин любить позувати із молотом, але де-факто для Кремля він є сам собою разом із групою Ваґнера цим молотом. У певний момент він повірив, що є значно сильнішим, аніж йому здавалося, і ця гра почала дедалі більше загострюватися, вона вийшла з-під контролю. Бо, з одного боку, Шойґу і Ґєрасімов підтягували сили, які мали офіційно допомагати у бойових діях [в Україні], але було дуже чітко видно, що вони можуть пацифікувати групу Ваґнера. З іншого боку, у своєму виступі Пріґожин цілковито розбив наратив Кремля, піддав сумніву сенс війни, заявив, що цар насправді не знає, що відбувається, а війна є змовою генералів, які хотіли зробити бізнес на ній. Все це не могло залишитися без резонансу. І дії ваґнерівців стали наслідком того, про що заявляв Пріґожин. Натомість, як це зазвичай буває в Росії, вийшло як вийшло».
Водночас публіцист та журналіст порталу i.pl Ґжеґож Кучинський в етері Третього каналу Польського радіо зазначив, що спроба заколоту на Росії дозволяє говорити про пришвидшення розпаду режиму путінської Росії:
«І скоріше не самого режиму, який створив путін, а радше його особистої влади. Те, що сталося в Росії, дискредитує владу цієї країни, і, перш за все, компрометує самого путіна. Головним наслідком цих подій стане не стільки розвал російського режиму, скільки спроба змінити очільника цього самого режиму. Не забуваймо, що путін ніколи не був абсолютним правителем у Росії. Він був скоріше головою певної ради директорів. У Росії є група людей, яка керує цією країною, і після того, що сталося, вони можуть зробити висновок, що путін більше не гарантує стабільності чи безпеки у фізичному, політичному чи бізнесовому сенсі, і цей процес передачі влади в Кремлі прискориться. Може статися так, що владімір путін не балотуватиметься на майбутніх президентських виборах у 2024 році. В російському інформаційному просторі вже з’являються імена потенційних наступників путіна. Один з них — Алєксєй Дюмін, губернатор Тульської області. Це безпечна людина для путіна. Пригадаймо, що коли Єльцин передавав владу, то мусив мати гарантії безпеки. Путін тоді йому запевнив ці гарантії. А тут Дюмін — це людина, яка була "вирощена" путіним. Він був офіцером його особистої охорони, а потім разом з іншими співробітниками ФСБ був делегований на інші посади. Прізвище Дюміна також фігурує на тлі подій, пов'язаних із заколотом Пріґожина. Це мав бути один із каналів обміну інформацією між путіним і ватажком ваґнерівців. Лукашенка був фігурантом. Посередниками цих переговорів були інші люди».
Причиною спроби заколоту Пріґожина і ваґнерівців профсеор Ґжеґож Кучинський вважає наказ Шойґу підписати усім групам найманців у Росії контракти із Міністерством оборони РФ до 1 липня, тобто де-факто підпорядкувати усі ПВК відомству оборони ерефії:
«Це означає, що до кінця цього місяця Пріґожин втратив би свій головний козир. Це призвело би до його повної маргіналізації, якщо не до чогось гіршого. Це був його акт відчаю. У своїх постійних критичних виступах про Шойґу адресатом насправді був путін, який не реагував на заяви Пріґожина, а тому він пішов на такий відчайдушний крок. І схоже, що завдяки цій спробі бунту та заколоту, йому вдалося отримати якісь гарантії безпеки. Не виключено, що він залишатиметься шефом принаймні частини ваґнерівців. Напевно він не стане цілковито виключеною, маргіналізованою особою, яка нічого не означатиме».
Водночас у четвер директор варшавського Осередку східних досліджень (OSW) Войцєх Кононьчук оцінив, що заколот Пріґожина, ймовірно, неофіційно підтримала частина кремлівської еліти; а режим путіна слабший, ніж можна було припускати. За даними ЗМІ, власник найманців групи Ваґнера Євґєній Пріґожин начебто перебуває у Мінську.
Директор Осередку східних досліджень Войцєх Кононьчук оцінив суботні події як «найсерйознішу політичну кризу з тих пір, як путін став президентом Росії 23 роки тому». Він зазначив, що останніми днями кремлівський диктатор намагається робити вигляд, ніби нічого не сталося, і, лаючись на реальність, намагається перейти до порядку денного. Однак, на думку директора OSW, криза не вирішена, а заколот був і залишається великим викликом для путіна. Експерт OSW підкреслив, що позиції Путіна в Росії останнім часом значно ослабли і ми маємо справу з «певним переполохом у широкому розумінні кремлівської еліти». Він також назвав два основних сценарії, пов'язані з майбутнім президента Росії. Перший — повернення путіним ініціативи та заспокоєння невдоволених кіл правлячої еліти. Другий передбачає, що відчутна слабкість російського лідера, яка проявляється, наприклад, у хаосі прийняття рішень, свідками чого ми були в суботу, зробить його нездатним захистити свою позицію. У такому випадку, за словами Кононьчука, у путіна є кілька місяців, щоб узгодити умови свого відходу.
Водночас директор Осередку східних досліджень Войцєх Кононьчук, говорячи про майбутнє Пріґожина в Білорусі, оцінив, що це тимчасове рішення. На його думку, найближчі тижні повинні показати, яким буде політичне і «фізичне» майбутнє командувача ПВК «Ваґнер».
PR1, PR3/Т.А.