Посол США при НАТО Джуліан Сміт чітко заявила, що Вільнюс не стане повторенням Бухаресту, під час якого Україна, м’яко кажучи, пролетіла повз перспективу членства в НАТО. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ також однозначно пообіцяв, що Україну зміцнять і наблизять до Альянсу під час саміту у Вільнюсі. А от видання «Вашингтон пост» пише, ніби Захід досі до кінця не визначився, що саме запропонувати Україні на цьому саміті. Де правда? Невже, попри рішучі заяви, перед самісіньким початком саміту досі немає спільного проєкту?
Якщо говорити про доленосність саміту у Вільнюсі, то в чому вона полягає? Тільки в озвученій прямій перспективі вступу до НАТО, як цього просить президент Зеленський, чи, наприклад, особисті гарантії окремих членів НАТО (США, Британії, Франції) теж можна трактувати як історичний прорив?
Мав місце активний тур президента України перед самітом: він проїхав із зустрічами одразу цілою низкою країн. Чи здатне це турне створити додатковий вплив на рішення окремих країн і їх підтримку? Чи, все таки, візити більше формальні?
Чи може саміт НАТО у Вільнюсі взагалі закінчитися без вагомих рішень?
Раніше Німеччина була головним європейським модератором у внутрішньонатівських зв’язках — між США та Британією з одного боку, та країнами ЄС, з іншого. Нині Польща помітно стає головним партнером і рушієм всередині Євросоюзу. Наскільки важливим і ефективним є тристоронній союз «Велика Британія-Польща-Україна», і як він уже працює?
Під час нинішньої боротьби проти російської агресії ми бачимо тісну співпрацю країн Східної Європи: країн Балтії, Польщі та України. Чи здатне умовне відродження потужного союзу в рамках Великого Князівства Литовського, Руського і Жемантійського, або Речі Посполитої в період розквіту, виправити історичну несправедливість і здолати російську агресію та зруйнувати російську імперськість?
Інтерв'ю можна прослухати в доданому аудіофайлі.
Олексій Стеценко