12 серія документальної стрічки журналіста Міхала Рахоня та професора Славоміра Ценцкєвича розповідає про плани тодішньої влади — президента Броніслава Коморовського та прем’єра Дональда Туска — захищати територію Республіки Польща від наступу російських військ щойно на річці Вісла.
Редактор Міхал Рахонь на основі документів та записів показав злам у напрямках зовнішньої політики у галузі оборони щодо Росії після катастрофи літака президента Лєха Качинського 10 квітня 2010 року. Говорить Міхал Рахонь:
— 24 листопада 2010 року, декілька днів до прильоту президента російської федерації Дмітрія Мєдвєдєва до Польщі, Броніслав Коморовський — президент Республіки Польща — скликав засідання Ради національної безпеки. Він зустрівся з колишніми президентами, прем’єрами, міністрами оборони на те, щоб вести переговори про довгий марш.
Марш, про який згадав редактор Рахонь, мав на меті поширити співробітництво між Варшавою та москвою навіть у військовій сфері. Ось що сказав тоді Броніслав Коморовський:
— Ми солідно готуємося до приїзду президента Мєдвєдєва, надіємося не на якийсь одноразовий перелом, але на початок маршу в хорошому напрямку, бо ми починаємо цей марш дедалі наполегливіше.
Символом початку маршу президента Броніслава Коморовського стала постать генерала Войцєха Ярузельського, а про його заслуги для москви нагадав редактор Рахонь:
— День після засідання Ради національної безпеки обвинувачений вже тоді у скоєнні комуністичних злочинів, диктатор воєнного стану — людина, яка в державних кабінетах провела довгі роки свого професійного життя, несучи службу росії та комуністичній Польській Народній Республіці — написав листа, листа до Дональда Туска з подякою за запрошення до участі у настільки шанобливому товаристві.
Диктор фільму «Перезавантаження» читає листа Ярузельського до Дональда Туска:
— З великим зацікавленням я вислухав Ваш дуже вагомий виступ. Це дозволило доповнити моє історичне знання та досвід про оцінку теперішнього становища, а зокрема про переговори, які веде пан прем’єр з російською стороною. Я не гадав, що за теперішніх обставин такий тон можливий. росія — велика країна, вагомий фактор європейської та всесвітньої політики. Добросусідські відносини з нею мають дуже вагоме значення. Зате «ракетні аргументи», про які згадав пан прем’єр, — це приклад «напружування м’язів», який має допомогти у лікуванні комплексів — нагадувати, радше з перебільшенням, статус суперпотуги.
Лист В. Ярузельського до Д. Туска – скріншот «Перезавантаження», Андрій Рибалт
Тодішня опозиція запрошення Ярузельського на засідання Ради національної безпеки визнала скандалом. Говорить лідер тодішньої опозиції Ярослав Качинський:
— Запрошення генерала Ярузельського на це засідання — це своєрідна політична демонстрація. Можна сказати — й це не конче треба визнати дотепом — незабаром на засідання у справах внутрішньої безпеки запросять ген. Кіщака (агент НКВС у сорокових роках ХХ ст.), а у справах свободи слова Єжи Урбана (речника Ярузельського у час воєнного стану 1980-тих років). Відбувається такий поворот в історії, який важко пояснити по-іншому ніж те, що колись сказав ген. Ярузельський — «скласти німб».
Редактор Міхал Рахонь:
— Войцєх Ярузельський — людина, яка все своє життя віддала росії, будучи формально польським офіцером, а опісля польським політиком. Запрошення когось такого на засідання Ради національної безпеки було лише одним із ряду кроків, які виконали Дональд Туск, Броніслав Коморовський та їхнє політичне середовище з метою наближення Польщі та росії, у цьому — наближення у фундаментальній та стратегічній галузі — співробітництва польського війська з російською армією.
Редактор Міхал Рахонь розповів про коріння зміни концепції національної оборони Польщі перед рашистами, що призвела до планів захисту території країни від російських сатрапів щойно на річці Вісла. Відповідно до такої стратегії захисту, половина території Польщі, у момент атаки путіна, стала би жертвою звірств його режиму:
— Ще у жовтні 2010 року в ході засідання комітету польсько-російського співробітництва, польською стороною сформовано концепцію налагодження близького співробітництва з російським відомством оборони в рамках поширення перезавантаження з Москвою та піднесення польсько-російських відносин на вищий рівень. У день, коли Радослав Сікорський та Сєрґєй Лавров вели переговори у Варшаві на балконі палацу із картинами цариці Катерини та царя Алєксандра у парку Королівські Лазєнки, у тому ж місці відбувалося засідання польсько-російського комітету стратегічного співробітництва. В рамках роботи комітету обговорювали справи польсько-російського співробітництва у військовій сфері. У документі Міністерства національної оборони, відправленому до Ярослава Браткєвича з Міністерства закордонних справ читаємо, що самі росіяни ставляться стримано до бажання Польщі наблизитися до росії у військовій сфері.
Не пройшло навіть року від найбільшої трагедії Польщі після ІІ Світової війни — замаху в Смоленську, а у польському відмостві оборони той, хто приймав рішення, писав до відомства закордонних справ наступне:
— Збереження добрих відносин з росією залишається одним з пріоритетів польської політики безпеки. Міністерство національної оборони започатковує дії задля відновлення співробітництва з Міністерством оборони російської федерації. Однак помітні дистанція та стриманість російської сторони щодо польських пропозицій наладнання партнерського співробітництва. Польська сторона започаткувала дії з метою підписати вступну угоду про двосторонне військове співробітництво. Внаслідок того, що російська сторона проявляє зацікавленість співробітництвом дуже вибірково — виключно у галузях, де може отримати наявну вигоду, треба користуватися також нагодою, якщо вона співпадає з інтересом польської сторони й формувати зв’язки та взаємодовіру.
Документ такого змісту в фільмі «Перезавантаження» прочитав диктор. Співавтор фільму Міхал Рахонь називає чергові факти, які становлять доказ ставки кабміну прем’єра Дональда Туска на тісне співробітництво з режимом путіна:
— У грудні 2010 року Польщу відвідав Дмітрій Мєдвєдєв, а наприкінці 2010 року Радослав Сікорський запропонував Дональдові Тускові утворити на постійній основі формат польсько-російських консультацій, що зустріло прихальне ставлення шефа адміністрації прем’єра Туска — Томаша Арабського. Зате у лютому 2011 року, в ході візиту генерала Ніколая Патрушева, в Польщі підписано угоду про співробітницвто. В рамках цього візиту Ніколай Патрушев відбув зустріч з міністром національної оборони Боґданом Кліхом. Із зустрічі написано державну записку, де описано чергові задуми закріплення польсько-російського співробітництва. Боґдан Кліх намагався переконати росіян до двосторонніх зутрічей з міністром оборони російської федерації, а також до спільних консультацій в рамках стратегії реформи збройних сил та закупівлі російського озброєння.
Карта з лекції шефа штабу рф Н. Макарова з 17.11.2011 р. – скріншот «Перезавантаження», Андрій Рибалт
Диктор читає записку тодішнього міністра оборони Боґдана Кліха:
— Я наголошував на необхідності зняти блокаду з двостороннього співробітництва у галузі оборони. Я звернув увагу, що в ході інтенсивних зв’язків між Польщею та росією викликає недостатність непроведення зустрічі за участю міністрів оборони. Водночас, я позитивно поставився до швидкої реалізації контракту з російською стороною на закупівлю п’яти вертольотів Мі-17 для комплектування польського військового контингенту в Афганістані. Я вказав на потенційні галузі, де існує можливість зміцнення співробітництва: морські сили, спільні навчання порятунку на морі, повітряні сили, управління транспортом, обмін інформацією про становище у повітряному просторі, розвиток зв’язків військових частин розташованих у прикордонних смугах та консультації в питанні оновлення збройних сил. Міністр Патрушев сказав, що повідомить Анатолія Сердюковa про пропонову щодо зустрічі міністрів оборони. Він прихильно поставився до можливості провести консультації у справі реформи збройних сил. Однак однозначно критично поставився до планів розташування на території Польщі повітряних сил США для обслуговування тимчасового перебування американських літаків F-16 та C-130 у Польщі.
Професор Славомір Ценцкєвич каже, що росіяни завжди ведуть переговори лише на те, щоб отримати інформацію для своєї вигоди. Так було й за часів перезавантаження Туск-путін:
— Польсько-російське перезавантаження в силу обставин мусило стосуватися питань безпеки. Проте з самого початку такі переговори були діалогом фальшивим з боку російської федерації, тому що росіяни ніколи не були схильні обмінятися будь-якими даними про свою систему безпеки. Вони намагалися зачарувати польську сторону, розповідаючи, що росія хоче реформуватися, російська армія хоче реформуватися, що мусимо ліпше познайомитися, щоб усунути недовіру двосторонніх взаємин. Зате, коли команда Туска настирливо пропонувала поширення співробітництва, росіяни цим скористалися. У 2009 році, а потім — після 10 квітня 2010 року на дуже високих обертах, польське відомство національної оборони, яке очолював Боґдан Кліх та начальство генерального штабу пропонувало підписання двох стратегічних договорів військової галузі. Перша — відновлення Договору 1993 року між відомствами оборони Польщі та росії, а друга Угода — порозуміння генштабів Польщі та росії — дуже небезпечний договір з точки зору інтересів Польщі.
Докази бажання команди Дональда Туска тісного співробітництва з режимом путіна у військовій сфері шокують. Такі напрямки політики тодішня влада у Варшаві визначила після вторгнення рашистів до Грузії, замаху на літак президента Лєха Качинського під Смоленськом, й у час підготовки москвою планів наступу на Україну, якби українці не хотіли підкоритися диктатові Кремля. Українці не захотіли — отже, повномасштабна агресія відбулася й триває по нинішній день.
Андрій Рибалт
