У тринадцятій серії документального фільму «Перезавантаження» автори — Міхал Рахонь та проф. Славомір Ценцкєвич — доказали потужний вплив служб путіна на формування політики кабміну Дональда Туска стосовно вільних народів, які після краху Совєтського Союзу мали відвагу зі зброєю у руках боротися за право на вибір. Українці знають, скільки злочинів поневолені режимом путіна кадирівці скоїли проти українського мирного населення. Якби понад двадцять років тому, на зламі дев’яностих та двотисячних років, вільний світ не дозволив москві знищити лідерів вільних чеченців, проект ФСВ та ҐРУ «кадирівці» взагалі не отримав би права на існування.
Міхал Рахонь пояснив, наскільки атаку на Всесвітній центр торгівлі у Нью-Йорку 11 вересня 2001 року режим путіна за допомогою «корисних ідіотів» у західних ЗМІ та конформізму лідерів Заходу зумів використати для заміни понять. Під шумними гаслами змагань з терором росія продовжувала нищити народи, які не бажали жити в її неволі.
– Коли 11 вересня 2001 року два літаки влетіли у дві вишки Всесвітнього центру торгівлі, у світовій політиці була започаткована нова ера — США проголосили свою війну з терором. Владімір путін був тоді понад рік президентом російської федерації, й влада цієї держави визнала, що американська війна з терористами — знаменита нагода для росії задля втілення в життя її інтересів, мовляв, терористи — це не лише ті, хто атакують американців. Росіяни ствердили — маємо терористів, які атакують росію. Під таким виглядом російська федерація визнала, що війна з терором та атаки з 11 вересня і російська буцімто «допомога» стане чудовою нагодою для того, щоб отримати від світу зелене світло для вбивств ворогів російської федерації під виглядом боротьби з терористами.
Автори фільму «Перезавантаження» навели виступ путіна у німецькому Бундестазі з 25 вересня 2001 року. Сам факт запрошення німцями, ще й 12 років не минуло після повалення Берлінської стіни, офіцера КГБ — путіна, який у Дрездені відпрацьовував проти вільних німців злочинні схеми апарату Кремля, й до кінця боровся за продовження совєтської окупації Східної Німеччини, несе потужну символіку. Холодна війна не скінчилася, як твердили найвизначніші інтелектуали та найбільш потужні політики, — холодна війна увійшла на новий етап. Злочинець з КГБ, на запрошення німців, у німецькому парламенті, казав німцям, де є зло, й німці покірно його слухали, а потім понад двадцять років через спільний потужний бізнес допомагали йому виконувати політику злочинів.
– Звісно, зло слід покарати – я згідний. Мусимо, однак, зрозуміти, що контратака не може замінити повної, зосередженої та добре підготовленої боротьби з тероризмом. У цьому сенсі я повністю погоджуюся з американським президентом. Вірю, що бажання наших партнерів об’єднати зусилля у боротьбі з нашими немислимими загрозами показує, наскільки серйозними та вірогідними є наші партнери. Загрози ці можуть вдарити з віддалених кордонів нашого континенту у саме серце Європи. Я казав про це кілька разів, але після подій у США, я вже не мушу цього доказувати.
Р.Сікорський — С. Лавров, Варшава, 10.2010 року — скріншот «Перезавантаження», Андрій Рибалт
ФСБ та ҐРУ путіна взяли на приціл насамперед вільних чеченців, які зі зброєю в руках боролися за своє право на виживання. Ахмед Закаєв, прем’єр Чеченської Республіки Ічкерія, якого путін хотів вбити, як й інших чеченських лідерів, у фільмі «Перезавантаження» пояснив тодішню стратегію путіна.
– Для путіна однозначно очевидним було, що зможе вирішити чеченське питання тільки тоді, якщо зуміє приєднати його до проблеми Заходу, який у той час змагався з ісламським екстремізмом. Коли на Заході виринули проблеми з Аль-Каїдою та іншими екстремістськими організаціями, путін вирішив поєднати чеченську проблему з проблемою, яка непокоїла Захід, — він назвав чеченців терористами. Він проголосив війну з терористами й почав з нами війну. Вголос він це проголосив після нападу на США — 11 вересня.
Відомий британський журналіст Едвард Лукас, експерт з питань спецслужб, у фільмі «Перезавантаження» ствердив, що західні служби не помітили, наскільки агресивними є дії російських спецслужб на території Заходу, а водночас самотужки знешкодили свою пильність.
– Ми настільки були зосереджені на боротьбі з тероризмом після замахів з 11 вересня, що визнали російське шпигунство немодним, — ми втратили знання, втратили інституційну пам’ять, яку мали у 80-их роках, й до 2006, 2007 року не було вже майже нікого у наших державних установах, хто знав би, як проводити різного роду операції проти російських шпигунів та російських убивць. З цього часу, ми намагаємося це відбудувати, але набагато важче відбудувати спроможність, ніж просто її зберегти, а це ми повинні були зробити.
Під приводом боротьби з тероризмом росія путіна пришвидшила геноцид чеченців. Редактор Рахонь нагадав історію змагань чеченців за визволення.
– У 1996 році на Кавказі тривала І чеченська війна. Росіян відштовхнули зі столиці Чечні — Грозного, а у 1997 році президентом Чеченської Республіки Ічкерія став Аслан Масхадов. Цю республіку не визнавала жодна держава світу, але у 1998 році у Палаці на воді у варшавських Королівських Лазєнках, Аслана Масхадова прийняли як главу держави. Чеченці це дуже добре запам’ятали, що Польща була одною з двох держав світу, які в такий спосіб вшанували вибір, вчинений чеченським народом.
Ахмед Закаєв у фільмі «Перезавантаження» доцінив політику Варшави стосовно змагань чеченців за незалежність у другій половині 90-их років.
– Після І чеченської війни відбулися вибори президента, й Польща — це була єдина, а радше друга держава, яка прийняла нашого президента. Першою державою була Грузія. Там відбувся перший візит Аслана Масхадова, а другою країною, де прийняли президента як главу держави, й той візит можна було визнати міждержавним візитом, бо збережено особливі елементи протоколу. Польща не хотіла йти на пряме зіткнення з росією, тому запровадила мало вагомі для міжнародних відносин елементи. Без огляду на це відбувся візит президента Чечні, й Польща його прийняла.
Ахмет Закаєв — скріншот «Перезавантаження», Андрій Рибалт
У фільмі «Перезавантаження» перераховано прізвища всіх чеченських лідерів, яких вбили спецслужби путіна, серед них: Джохара Дудаєва, Зелімхана Яндарбієва, Доку Умарова, Аслана Масхадова. Смерть останнього у 2005 році проголосив соратник путіна Ніколай Патрушев — той самий, з яким польський генерал Станіслав Козєй у час правління уряду Дональда Туска, підписав договір про співробітництво у військовій галузі між Польщею та росією.
Ґжеґож Кучинський, автор книжки «Як вбивають росіяни», у фільмі «Перезавантаження» розповів про операції спецслужб путіна проти вільних чеченців. Редактор Кучинський пояснив операцію знищення Зелімхана Яндарбієва в Катарі.
– Російська військова розвідка, відома як ҐРУ, відправила декількох агентів у Катар, де за підтримки ланки російських спецслужб у місцевому російському посольстві вони підготували та провели, застосовуючи вибухівку, замах на Зелімхана Яндарбієва. Вони підклали вибухівку в його машині у час, коли Яндарбієв перебував на молитві в мечеті. Яндарбієва підірвали в повітря на шляху до його садиби. Катарські спецслужби дуже швидко арештували двох російських агентів. Суд виніс вирок також дуже швидко — росіяни отримали довічне ув’язнення. Проте довго вони в катарській тюрмі не перебували. Росіяни подбали про їх звільнення. Росіяни в заручники взяли катарських спортсменів, а точніше борців, які поверталися з тренування в Білорусі через Москву, де їх заарештували російські спецслужби. Відбувся обмін: невинних катарських спортсменів обміняли на вбивць Зелімхана Яндарбієва — небезпечних агентів ҐРУ. Треба пам’ятати про те, що російські спецслужби великих зусиль доклали задля проникнення у структури чеченських повстанців. Завдяки цьому вони добивалися до чеченських лідерів, таких як Масхадов чи Дудаєв, а також треба пам’ятати, що російські спецслужби скористалися своєю агентурою в рядах чеченських повстанців, наприклад, для провокацій — проведення кривавих спецоперацій, наприклад, у Театрі на Дубровці, чи у школі в Бєслані, — пояснив польський аналітик Ґжеґож Кучинський.
Співавтор фільму «Перезавантаження» Міхал Рахонь звертає увагу на символіку місця — Палац на воді в парку Королівські Лазєнки у Варшаві. Кільканадцять років раніше, у дев’яностих роках, у цьому ж місці офіційна польська влада приймала президента невизнаної Чеченської Республіки Аслана Масхадова, якого у 2005 році вбили російські спецслужби. Кільканадцять місяців після замаху, скоєного росіянами на літак президента Лєха Качинського під Смоленськом, у жовтні 2010 року, міністр закордонних справ в уряді Дональда Туска, а нині євродепутат, Радослав Сікорський вів переговори з правою рукою путіна від міжнародних злочинів — Сєрґєєм Лавровим. Документ, який роздобув Міхал Рахонь показує, що Сікорський усвідомлював потужність операцій російських спецслужб на території члена східного флангу НАТО, тобто Польщі, й намагався спонукати Лаврова до обмеження таких операцій, але той просто насміхався над шефом дипломатії в кабміні Дональда Туска. Зустріч Сікорський—Лавров ред. Рахонь прокоментував наступними словами:
– Той самий Палац на воді — місце, яке виявилося настільки вагомим символічно для чеченської діаспори, що боролася за свою незалежність з російською імперією, після років став місцем, де польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський вів, по суті, компрометуючі переговори зі своїм відповідником з рф Сєрґєєм Лавровим. Одною з тем переговорів, які відбулися у жовтні 2010 року, була висока активність російських розвідувальних служб у Польщі. В ході переговорів Радослав Сікорський вказав, що така активність ускладнює ведення політики «перезавантаження». У відповідь — його просто висміяли.
Диктор читає фрагмент записки з зустрічі Сікорський—Лавров:
– Я звернув увагу, що попри помітний прогрес відносин між нашими країнами, існує ще ряд факторів, які можуть цим відносинам серйозно зашкодити. До цих факторів належить надалі висока активність російської розвідки в Польщі. Я запропонував передумати й узгодити двостороннє обмеження активності розвідувальних служб у наших країнах. Міністр Лавров прямо не висловив думку на тему цієї пропозиції. Він прокоментував її твердженням, що, наприклад, Ізраїль, попри союзницькі відносини зі США, надалі веде розвідувальну діяльність в цій країні.
Зелімхан Яндарбієв — скріншот «Перезавантаження», Андрій Рибалт
Проф. Ценцкєвич вказав, що команда Дональда Туска та Радослава Сікорського усвідомлювала потужну активність російських спецслужб на території близько сорокамільйонної держави східного флангу НАТО.
– Радослав Сікорський в ході переговорів з Сєрґєєм Лавровим на балконі Палацу на воді помітив щось, що для тодішньої еліти влади та спецслужб було, можна сказати, очевидне, тобто помітив понадстандартну активність російських таємних служб. Момент, у якому Сікорський, невипадково, у переговорах віч-на-віч, про що згадано у записці, намагається встановити якийсь баланс такої активності. Але, якщо ти відкрився на відносини з росією настільки широко й заангажував у це всі установи польської держави, а після 10 квітня 2010 року всі польські спецслужби опинилися офіційно у діалозі, зв’язках та співробітництві з російськими спецслужбами, які мали підтримувати польських слідчих, що вивчали смоленську катастрофу, а навіть, у якомусь сенсі, супроводжувати їх присутність на території рф, чи у Смоленську, чи у Москві. Отже, це все мусило влаштувати стан, про який Сікорський сказав Лаврову на балконі Палацу на воді: «Ви дієте заміцно, надто активно». Звісно, Лавров з нього насміхався.
Дональд Туск та Радослав Сікорський свідомо потурали злочинам російських спецслужб на території члена НАТО — Польщі. Все відбувалося у час, коли служби путіна здійснили вже геноцид чеченців, окупували Грузію та замінили в цій державі владу на таку, що буде підкорена російським агентурним впливам, а також у час планування вторгення в Україну або розташування у Києві рашистських маріонеток — на зразок Януковича, Медведчука, Деркача чи Шуфрича.
Андрій Рибалт