Нещодавно прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан вкотре відзначився скандальною заявою, порівнюючи Європейський Союз із радянською окупацією. Відповідь на необережне висловлювання угорського політика не змусила себе довго чекати. Віктору Орбану нагадали, що ніхто не зобов'язує його країну бути членом ЄС.
Тож чи можливим є HUXIT? І чи дійсно це те, чого прагне Угорщина?
Відповіді на ці питання і не тільки можна почути в інтерв'ю для Польського радіо для України від експертки з Польського інституту міжнародних справ (PISM) Вероніки Юзьвяк, яка спеціалізується на аналізі внутрішньої та зовнішньої політики Угорщини та співпраці в рамках Вишеградської групи.
Пані Вероніко, я розпочну нашу розмову з того, що в четвер, 2 листопада, у Берліні відбулася зустріч очільників дипломатії країн-членів Європейського Союзу, присвячена політиці розширення ЄС та інституційній реформі. Конференція під назвою «Ширший, сильніший Союз — підготовка ЄС до розширення та країн-кандидатів до вступу» була організована в штаб-квартирі Міністерства закордонних справ Німеччини.
Сьогодні, однак, я хотіла б поговорити про цілковито зворотне явище — про вихід країни-члена з Європейського Союзу. Ця потенційна можливість була запроваджена в 2007 році Лісабонським договором.
Нагадайте нам, будь ласка, як виглядає з юридичної точки зору процедура виходу з Європейського Союзу?
— Що ж, ми бачили на практиці, як це виглядає, коли з Європейського Союзу виходила Велика Британія. Ми бачили, що попри те, що були створені юридичні ради, ця процедура була дуже складною, зокрема з точки зору організації майбутніх відносин цієї держави з Європейським Союзом після виходу.
У випадку Великої Британії ми бачили, що такі переговори тривають роками, а тим часом громадська думка у цій країні-члені ЄС змінюється: змінюється ставлення до всієї цієї процедури, до намірів вийти загалом. Тому ця процедура пов'язана як з юридичними, так і внутрішніми труднощами. Весь процес складний, але найважливіше питання завжди полягає у тому, чи дійсно такий намір (виходу з ЄС, — ред.) існує в тій чи іншій країні-члені.
Незважаючи на те, що Європейський Союз є певною мірою унікальною структурою — адже це зона вільної торгівлі, це зона спільних цінностей, — правда, однак, є такою, що не завжди ЄС працює як єдиний організм, який пов'язує між собою багато країн.
І тут, як ви вже зазначали, вперше — і, зрештою, це був єдиний раз — статтею 50 Договору про Європейський Союз (англ. Article 50 of the Treaty on European Union), в якій допускається можливість виходу з Євросоюзу, у 2017 році, як відомо, скористалася Велика Британія.
Зараз я хочу зосередитися на такому потенційному явищі, як HUXIT, тобто виході Угорщини з Європейського Союзу, про який вже говорилося раніше, але нещодавно для обговорень на цю тему з’явився новий привід.
Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, виступаючи у місті Веспрем 23 жовтня з нагоди річниці антирадянської революції в Угорщині 1956 року, порівняв членство в ЄС з «радянською окупацією»... На що отримав відповідь від голови європейської дипломатії Жозепа Борреля, «що ніхто не тримає Угорщину в ЄС».
Отже, чи справді HUXIT є можливим?
— Я вважаю, що цей варіант є неможливим, тому що в нинішніх умовах це повна політична абстракція. І тут я хотіла би послатися на те, про що я вже говорила раніше — про те, що найважливішим питанням у ініціюванні всієї цієї процедури виходу з Євросоюзу є справжні наміри даної країни-члена.
Віктор Орбан не вперше порівнює Європейський Союз з «окупантом». Не применшуючи важливості таких висловлювань, які привертають до себе увагу, я все ж таки вважаю, що це заяви, які не супроводжуються такими конкретними діями, як, наприклад, запуск процедури виходу з Європейського Союзу. Ці висловлювання значною мірою спрямовані на внутрішній ринок, ці слова мають значення у внутрішньому контексті.
Угорщина натомість має великі переваги (перебуваючи в ЄС, — ред.). Йдеться про економіку —Угорщина торгує переважно з Європейським Союзом. Для Угорщини вкрай важливо бути частиною єдиного ринку, і лише з цієї причини це було б повним божевіллям — покинути ЄС і відмовитися від усіх переваг, хоча б матеріальних, які випливають з цього членства.
Отже, беручи до уваги, що підтримка угорським суспільством членства в ЄС є дуже високою, та беручи до уваги всі матеріальні та фінансові переваги, які випливають з членства в ЄС, я вважаю, що за цих обставин HUXIT є абсолютно нереалістичним. Угорщина, всупереч тому, що говорить Віктор Орбан, не хоче залишати Європейський Союз.
Говорячи про спосіб висловлювання Віктора Орбана, мені здається, що харизма не є сильною стороною угорського політика, і він часто, власне, ходить, скажімо, по цьому краю прірви.
Пані Вероніко, як ви згадали, Угорщина, безумовно, користається хоча б матеріальною перевагою, перебуваючи в Європейському Союзі, але чи для когось був би вигідним HUXIT?
— Насправді ні, тому що звуження, зменшення політичного потенціалу, вихід наступних країн, розпад — це не в інтересах Європейського Союзу. І це точно не в інтересах Угорщини, тому що Євросоюз якось би впорався без Угорщини.
Угорщина є відносно невеликою державою-членом із відносно невеликим економічним потенціалом, тому, звичайно, економіка ЄС не впаде, але йдеться про політичні наслідки цього. Це було б серйозним сигналом, який свідчив би про слабкість європейської спільноти. Тож це ні в чиїх інтересах.
Угорська влада, безумовно, для багатьох лідерів, а також громадської думки в багатьох державах-членах ЄС є, так би мовити, дратуючою саме через такі заяви прем’єр-міністра Орбана, але також через дії, які у багатьох випадках обмежують ухваленння спільних рішень в ЄС, коли Угорщина блокує ухвалення рішень з багатьох питань, наприклад, у сфері закордонних справ.
Говорячи про країни Європейського Союзу та внутрішні відносини, я хочу перейти до сучасних угорсько-словацьких відносин.
1 жовтня стало відомо, що на виборах у Словаччині перемогла проросійська партія Роберта Фіцо SMER. Після оголошення остаточних результатів виборів у Словаччині прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що «завжди добре співпрацювати з патріотом».
Яких домовленостей і стосунків можна очікувати між цими двома країнами? І чи варто боятися Євросоюзу?
— Безперечно, буде політичне зближення між Словаччиною та Угорщиною. Як прем’єр-міністр Фіцо, так і прем’єр-міністр Орбан сигналізували про це.
Однак я не думаю, що ця угорсько-словацька співпраця несе якусь загрозу для Європейського Союзу, тому що, як я вважаю, Словаччина більш інтегрована в ЄС, ніж Угорщина. Йдеться хоча б про «єврозону» (валютний союз 20 держав-членів Європейського Союзу, які прийняли євро як свою національну валюту, — ред.). Тож прем’єр-міністр Фіцо радше керуватиметься інтересами Словаччини в ЄС, а не побудовою міцних відносин із Угорщиною та Віктором Орбаном, який певною мірою перебуває в ізоляції в Європейському Союзі. Він подекуди, можна сказати, знаходиться наодинці з цією націоналістичною, проросійською політикою угорського уряду.
Як мені здається, якщо прем’єр-міністр Фіцо буде розважливим, Словаччина не захоче тісно співпрацювати з Угорщиною та припинить послаблювати свою позицію.
Як ви сказали, Роберт Фіцо передусім відстоюватиме інтереси Словаччини в Європейському Союзі, а не керуватиметься відносинами з Угорщиною.
Проте, коли ми говоримо про відносини між цими двома країнами, я не можу не згадати про історичні події — про словацько-угорський конфлікт щодо національних меншин. Чи цей аспект якимось чином впливає на формування сьогоднішньої політики, на побудову відносин між цими двома країнами?
— Так, безсумнівно, це має вплив. З одного боку, для Угорщини, а особливо для уряду Віктора Орбана ця політика щодо угорської меншини в сусідніх країнах є дуже важливою, і внутрішньо підкреслюється, що уряд піклується про свою меншину в сусідніх країнах. Угорська влада також намагається діяти в цих країнах, намагається підтримувати цю меншість, але також переважно для власних політичних цілей, і ця політика, яка реалізується дуже послідовно, часто викликає суперечки з владою країн, де є угорська меншина: зі Словаччиною, з Румунією — останнім часом найчастіше з Румунією, — але також з Україною. Ми знаємо, що впродовж багатьох років існують суперечки щодо угорської меншини між владою України та Угорщини. Для Угорщини це важливий елемент у побудові відносин із сусідами.
Однак у стосунках між Робертом Фіцо та Віктором Орбаном ми бачимо феномен, який трохи суперечить цьому, оскільки прем’єр-міністр Фіцо також є націоналістичним політиком. Роберт Фіцо вже був раніше при владі та не виявився великим прихильником або другом угорської меншини, а навпаки. Це не був уряд, який надавав перевагу цій меншині. Це, однак, не є перешкодою для переговорів угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана зі словацьким прем’єр-міністром Робертом Фіцо. Це також, я б сказала, вказує на те, що політика щодо угорської меншини не є пріоритетом. Пріоритетом є пошук ідейних партнерів у сусідніх країнах і не лише.
Запрошуємо почути розмову у доданому звуковому файлі!
Христина Пічкур