Перше масштабне застосування голоду як зброї проти бунтівних народів Російської імперії зафіксоване в історії в першій половині ХХ століття, коли більшовицька Москва спочатку використала неврожай для придушення повстанських рухів, а тоді влаштувала штучний Голодомор 1932-1933 років. Про це заявив кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України Геннадій Єфіменко:
— Ідею вбивства голодом, як методу упокорення України виникла під час 1921-1923 років, коли посуха, що опанувала спочатку Поволжя, потім й Південь України, набула загрозливих масштабів. Але для Москви як метрополії було важливіше рятувати власних підданих, а не тих, які чинили їй спротив. І тому вони вивозили зерно з України. Це не було навмисне вбивство голодом, це було просто виживання метрополії за рахунок колонії. Але вже тоді більшовики побачили, що голодні люди не здатні до спротиву. Коли звідти повстанці намагалися вийти на Полтавщину та в інші регіони, були спеціальні директиви Кремля, щоб заганяти повстанські загони на голодну територію. Зневірившись у можливостях подальшої боротьби, повстанці пішли. І тому після невдачі комуністичного штурму України 1929-1932 років, вже десь було задумано, а пізніше й реалізовано використати голод як метод упокорення України.
Силове запровадження штучного Голодомору в Україні на початку тридцятих років минулого століття стало вимушеним кроком для радянського уряду, бо всі інші способи упокорення бунтівної України не дали жодних результатів, вважає український історик і дослідник Голодомору Віталій Огієнко. На його думку, нинішній путінський режим у Москві просто перебирає геноцидну естафету від своїх комуністичних попередників:
— Порівняння Голодомору і нинішньої російської агресії, воно взагалі дуже багато нам говорить і про саму Росію, і про російське насильство, і геноциди. Геноцид — це крайній спосіб вирішити питання, коли всі інші засоби вже не спрацювали. В першу чергу, їхнє головне завдання — це лояльність, покора й асиміляція. Коли вдається іншими способами, то для них геноцид не варіант. Подивіться на Білорусь. Це працює чудово. Навіщо влаштовувати геноцид білорусів? Але якщо це не вдається, якщо з'являється опір… Янукович був президентом, і здається, в Путіна все було чудово. Але потім знову опір, знову революції, і він нічого не може зробити з цим опором. Згадайте газ, згадайте всі можливі тиски на Україну — і нічого не спрацювало. Потім звичайна, конвенційна війна 2015 року — і також це не спрацювало. Був варіант відступити, але для таких людей, як Сталін і Путін, відступити не варіант. І тому вони вдалися до такого крайнього механізму. Сталін застосував голод, тому що цей інструмент у нього був. Люди вже помирали, це було прекрасно відомо, треба було лише посилити те, що вже було. Це було раціонально. Путін застосував те саме. Російський досвід таких компаній величезний, це Молдавія, це Грузія, це інші країни, де вони зробили, по суті, те саме. Потім його мультиплікували в цій ситуації.
Застосування голоду і проблем із продовольством — це вже звична практика Москви в сучасних війнах по цілому світі, зазначив директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. Надто від цього російського методу вбивства голодом у ХХІ столітті потерпають країни Азії і Африки, додав він:
— Цей метод активно застосовувався у країнах Африки, де відбуваються громадянські війни, той же самий Судан, де активно діють і російські найманці. Там також активно використовувався голод, як зброя, саме для знищення людей, їхнього упокорення і лояльності. В цьому сенсі громадянська війна в Сирії, що спричинилася до інтервенції Хезболи, Росії й Ірану. Там Путін доволі успішно використовував цей метод. Тут ми бачимо повний набір геноцидних практик, які застосовувалися в Сирії 2015-2021 року. Спочатку штурмували регіони, що повставали проти центрального уряду в Дамаску, обмежуючи можливості отримання ними продовольства. Потім вони здійснювали масові депортації, а ті, хто лишався, отримували продовольство в обмін на лояльність цих людей. Сьогоднішній стан, коли Путін також намагається використати фактор голоду, фактор продовольства у війні проти України, це не лише питання зернової оборудки.
Намагання Кремля заблокувати український експорт збіжжя через Чорне море мали на меті не тільки спровокувати більшу поступливість Москві залежних від цього продовольства урядів азійських та африканських держав, а й витіснення України зі світових ринків продовольства, захоплення звільнених ринкових ніш та послаблення можливостей Києва отримувати фінансові ресурси для збройного спротиву російській агресії, зазначив Семиволос.
Останніми десятиліття Москва всіляко намагалася заперечити штучну природу Голодомору в Україні та визнання його геноцидом українського народу у світі. Натомість всі аргументи кремлівських пропагандистів були зруйновані після початку неспровокованого повномасштабного вторгнення РФ в Україну, що прискорило процес визнання геноцидних практик з боку Москви в минулому і тепер, вважає співробітник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Майоров:
— Багато з держав не готові вживати саме поняття «геноцид». Тобто це поняття, деякі держави резервують для буквально кількох випадків світової історії, про які ми всі знаємо. А тут ми бачимо, що ця хвиля визнання Голодомору геноцидом почалася і вона фактично збіглася з повномасштабною російською агресією. І це пов'язані між собою питання, тому що саме повномасштабна російська агресія і геноцидний характер цієї агресії змусив переосмислити події минулого, змусив інакше поглянути на те, що відбувалося в першій половині ХХ століття. Посол США в ООН Лінда Томас-Грінфілт прямо порівняла Путіна зі Сталіним, який вчиняв злочин геноциду Голодомором. І це свідчить, що це розуміння, паралелі й розуміння того, що Росія повернулася до цієї політики, яку провадив сталінський режим в ХХ столітті — це факт.
За два останні роки 17 країн світу визнали Голодомор геноцидом. Це більше, ніж за багато років перед тим, зазначив Майоров. Парламентська асамблея ПАРЄ фактично переглянула своє рішення 2010 року, коли засудила Голодомор, але назвала тоді не геноцидом, а злочином проти людяності. Це свідчить, що геноцидний характер російської агресії проти України змушує переосмислити події минулого, переконаний Максим Майоров.
Олександр Савицький