Пане Бартоше, хочу розпочати розмову від питання про доволі гучну статю, що нещодавно з’явилася на шпальтах німецького тижневика Bild, у якій автори, посилаючись на «таємні» документи Бундесверу, описують сценарії нападу росії, зокрема, на країни Балтії. І хоча, як стало відомо, ці документи — це частина сценарію навчання, все ж, на вашу думку, чи можливий у найближчій перспективі напад росії на країни Балтії у будь-якій формі, зважаючи на те, що росія виснажується та знекровлюєтсья на війні в Україні? Чи все ж москва продовжуватиме гібридну війну проти цих країн?
«Починаючи від статті, що була опублікована в „Білді”, то не тільки я, але й цілий ряд експертів, спостергачів, посадовців з країн Балтії, має сумніви, що це були таємні документи Бундесверу. По-перше, якби це були таємні документи, то журналісти, котрі розкрили державну таємницю, понесли би кримінальну відповідальність. По-друге, це, ймовірно, уривки зі сценаріїв військових навчань, в яких військо загалом мусить відпрацьовувати негативні або важкі сценарії, аби могти зібратися у реальних ситуаціях, що загрожують Європі, східному флангу. Щодо наративу про те, чи країнам Балтії загрожує небезпека і чи можна очікувати російської агресії вже цього року, то на мою думку, а також на думку міністрів оборони та чільних військових країн Балтії, — це малоймовірно, це медійна сенсація. Зосереджуючись на темі можливої агресії, варто звернути увагу на заяву командувача збройних сил, командувача сил оборони Естонії Мартіна Херема, який перерахував чотири змінних, здійснення яких може бути ознакою того, що до країн Балтії наближається війна. Однією із цих змінних є завершення війни в Україні. За словами Мартіна Херема, росія не в змозі вести війну одночасно і в Україні, і проти НАТО — в країнах Балтії або на північно-східному фланзі. Тому цей сценарій про те, нібито цього року розпочнеться якесь вторгнення в країни Балтії, є дуже малоймовірним. Якщо говорити про так звані гібридні дії або так звані агресивні дії нижче порогу війни, то країни Балтії з деякими формами такої агресії не від учора стикаються нині, будуть стикатися з ними теж цього року, і будуть також їм протистояти у наступні роки. Йдеться, зокрема, про кібератаки, котрі особливо за останні два роки стали чимось повсякденним, і про це вже не так часто говорять. Якщо говорити про інші форми гібридних дій, то від 2021 року Литва та Латвія, як і Польща, протистоять міграційному тиску з боку Білорусі, який, ймовірно, координує росія. Тепер також Фінляндія зіштовхується із міграційним тиском. Єдиною країною регіону, яка не стикається із міграційним тиском, є Естонія. Але вона до нього готова».
Отже, чи можемо погодитися із таким твердженням, що саме Україна стала тим бар’єром, перешкодою, захисним муром, що не дозволяє росії піти далі? Деякі експерти вважають, що росія планувала відкриту агресію проти країн Балтії ще у 2014 році, а також згодом, вже у 2022 році, із повномасштабним вторгненням в Україну. Втім такий сценарій росіяни розглядали тільки за умови, якби їм вдалося реалізувати їхній уявний план так званого бліцкриґу та втілити «вологі мрії» про захоплення України за три дні.
«Так, напевно війна, яка нині триває в Україні, для безпеки країн Балтії має два наслідки. Перший — це той, про який ми вже згадували: як оцінює більшість експертів та урядовіців з регіону — поки триває війна в Україні, війна в регіоні або на північно-східному фланзі є малоймовірною. Другим питанням є те, що і вибух першої фази російсько-української війни в 2014 році, і тієї фази, що триває вже два роки після 2022 року, став спонукою для країн Балтії. Це був той переломний момент, в який була змінена безпекова політика, розпочалося інвестування у власну оборону, на росію почали дивитися як на реальну загрозу. Наприклад, після 2014 року видатки на оборону дуже швидко сягли рівня двох відсотків ВВП. А сьогодні, через два роки повномасштабної війни в Україні, Естонія цьогоріч, ймовірно, збільшить витрати до понад трьох відсотків ВВП на оборону. І ці три відсотки є новою ціллю для усіх трьох держав регіону. Також пришвидшилася модернізація збройних сил. Купують нові засоби боротьби, нову техніку. Крім того, країни Балтії, як це було внаслідок першої фази війни в 2014 році, коли вони закликали союзників до інвестиції в оборону східного флангу НАТО у вигляді збільшеної присутності там військ, так і тепер, після 2022 року, Таллінн, Рига та Вільнюс хочуть ще більше військової присутності від західних союзників. Звідси пропозиція присутності союзницьких бригад у цих трьох державах. Безумовно, те, що відбувається в Україні, не залишається без впливу на країни Балтії, і певною мірою боротьба українців з росією відтерміновує можливі плани вторгнення».
Говорячи про підготовку країн Балтії до можливого російського вторгнення, три держави анонсували побудову на кордонах з росією спільної Балтійської лінії оборони для зміцнення східного флангу НАТО. Чи такий крок посилить оборонні можливості трьох країн у випадку спроби росії напасти на будь-яку із цих трьох держав? Чи матимуть такі фортифікації стримуючий ефект, аби НАТО встигло перекинути достатню кількість військ для оборони?
«Ця заява про побудову спільної лінії оборони, що складатиметься із мережі бункерів у трьох країнах Балтії на кордоні з росією, що повинна мати гальмівний характер у випадку можливої майбутньої війни, є питанням ще багатьох років. Це багаторічний проєкт. Така мережа фортифікацій, укріплень, оборонної інфраструктури не з’явиться на кордонах з росією ані за рік, ані за два. За словами міністра оборони Латвії Андріса Спрудса, цей проєкт приблизно на десятиліття. Це складне питання, і, ймовірно, ще багато політичних розбіжностей може з’явитися до завершення цього проєкту. На нинішньому етапі це певна форма стратегічної комунікації держав Балтії, що вони хочуть захищатися, хочуть використовувати всі засоби і ресурси для можливої оборони, і що питання власної безпеки є пріоритетом для держави. Натомість, як я вже сказав, сама поява у прикордонній смузі такої інфраструктури — це питання на багато років, перш ніж цей проєкт буде завершений чи навіть розпочатий».
Пане Бартоше, але чому країни Балтії, стільки років дбаючи про власну безпеку, чітко усвідомлюючи загрозу, що становить для них росія, не прийняли рішення про побудову подібної спільної лінії оборони раніше?
«Це певна зміна політики держав Балтії, певна зміна підходу цих країн до питання власної безпеки. Від 2014 року, тобто від першої фази війни, від вторгнення росії в Україну та окупації Криму, говорилося передусім про політику стримування, що позиція країн Балтії, зміцнення власної обороноздатності є політикою стримування. А у випадку війни — ми будемо, ймовірно, рахуватися з тим, що частина нашої території буде захоплена, і за якийсь час спільно із союзниками ми будемо звільняти ці території. Натомість після вторгнення росії в 2022 році, після розкриття різанини у Бучі та в інших українських містах, підхід литовців, латишів та естонців настільки змінився, що вирішенено захищати державу від першого квадратного метра території. Тому зараз почали говорити про побудову цієї спільної лінії оборони у прикордонній смузі з росією».
Багато говориться про загрозу нападу росії на так званий Сувальський коридор чи перешийок. Називається його ключове значення передусім в логістиці та перекиданні союзницьких військ у випадку агресії рф проти країн Балтії. Все ж, на вашу думку, пане Бартоше, яке значення цієї смуги території на кордонах між Кеніґсберзькою областю, Польщею, Білоруссю та Литвою?
«Яке значення так званого Сувальського коридору чи перешийка? Звісно, це важливий елемент логістики не тільки з військових, але й з економічних та соціальних поглядів. Це та невелика частина регіону Сувальщини і залізничної та автомобільної доріг, що пролягають через польсько-литовський кордон, і яка багато років залишається єдиним сухопутним шляхом із трьох держав Балтії до решти країн НАТО та Європейського Союзу. Натомість значно змінилася ситуація у Балтійському морі у зв’язку із вступом до НАТО Фінляндії і з тим, що Швеція все ближче до Альянсу. Шанси пошуку альтернативних шляхів, можливо більш дорогих, але альтернативних логістичних шляхів перекидання війська, обладнання або техніки у країни Балтії існують. Ну хоча би зі Швеції або Фінляндії. Натомість я би трохи повернув це питання. Багато і журналістів, і аналітиків в регіоні часто звертають увагу на те, що країни Балтії можуть бути відрізані у зв’язку із захопленням Сувальського перешийка. Але я все ж задаюся питанням, чи не почати нам дискусію про відрізання російського флоту у Петерсбурзі або в Кеніґсберзі від доступу до Балтійського моря у випадку війни. Оскільки держави басейну Балтійського моря вже є або за мить будуть в одному військово-політичному альянсі, а тому саме росія у дедалі гіршій ситуації на Балтиці, а не у щораз ліпшій».
Пане Бартоше, чи можна вважати регулярні заяви лідерів, військових та політиків країн Балтії, зокрема нещодавню заяву прем’єрки Естонії Каї Каллас про те, що росія може за декілька років відновити свою військову міць, ескалувати ситуацію з новими силами і стати реальною загрозою для країн НАТО, і у зв’язку із цим потрібна постійна підтримка України, аби росія виснажувалася та зазнавала втрат і поразок в Україні, таким способом утримувати пильність та увагу країн передусім заходу Європи про постійну загрозу з боку росії і те, що війна нині триває не тільки за їхнім кордоном, але що вона може прийти у їхні країни?
«Так, у специфічному випадку естонської прем’єрки — це свого роду спосіб спеціального донесення думок до влади союзницьких держав, аби вони були більш активними та реально сприймали російську загрозу. І не тільки розглядали це у контексті війни, що триває в Україні, що, мовляв, може щось і трапиться, але не в країнах Балтії, а тому це їх на стосується. Це такий собі спосіб стратегічної комунікації естонської прем’єрки, але не конче всі аналітичні центри в Естонії погоджуються із ним. Так політики з країн Балтії намагаються певним чином тиснути на держави Заходу. Звісно, такі наративи певною мірою мають дві сторони. Бо, з одного боку, вони можуть мотивувати західні суспільства та політиків до більших зусиль. Але можуть мати теж і протилежний ефект, бо, як кажуть ці політики — якщо все одно не уникнути цієї війни, то, можливо, давайте домовимося з росією, розв’яжемо цю ситуацію дружньо, аби не розпочалася ця війна. Це дуже небезпечний наратив, який деякі політики в регіоні схвалюють. Але початковою ціллю таких заяв є привертання уваги політиків з держав, котрі розшташовані далі від росії, що питання загрози чи небезпеки з боку росії є проблемою для всього Північноатлантичного альянсу та всієї Європи».
Запрошую послухати розмову у прикріпленому звуковому файлі
Тарас Андрухович