Олаф Шольц ствердив, що Німеччина є лідером серед країн, які підтримують Україну у військовій сфері. Однак деякі лідери та експерти переконані, що Німеччина могла б зробити значно більше відносно своїх можливостей. Найбільш яскравий приклад — це те, що Олаф Шольц вперто не хоче передавати Україні ракети великої дальності Taurus.
То ж в чому причини такої категоричності і непоступливості у цьому питанні з боку чинного канцлера Німеччини? Та яка реальна військова допомога, котру Берлін надає Києву?
Про це Польське радіо для України поговорило із OSINT-аналітиком Міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm Антоном Павлушком із Мюнхена.
За словами експерта, передусім потрібно подивитися на політичне минуле та молодість Олафа Шольца, коли він був одним із провідних представників німецьких молодих соціалістів й виступав як за обмеження військ НАТО, так і проти американських ракет в Європі.
«Тепер через стільки років випливають ці непрямі зв’язки із східнонімецькими комуністичними колегами, це латентне розуміння російських наративів. Шольц любив їздити у Східну Німеччину і наводити там політичні мости. Ці наведені мости із проросійською позицією через роки тепер випливають нам у неможливість ракетами "Таурус" знести Кримський міст. У Шольца така партія, яка завжди могла або виправдати російські інтереси, або знайти якісь виправдання тому, чому в деяких питаннях вони більше спостерігають за Москвою, аніж за колегами зі Східної Європи. Тобто завжди було латентне бажання товаришувати з росіянами. Шольц нині чи не єдиний західний політик, який продовжує "політику Меркель-Шрьодера" зі спроб зрозуміти російські страхи і через це своє небажання щось робити для України», — пояснює Антон Павлушко.
Аналітик нагадує, що Німеччина завжди любила мати «особливі стосунки» з росіянами. Він зауважує, що частина німецьких політиків думає, що рано чи пізно війна все ж таки закінчиться, і потім цей аргумент про непередачу «Таурусів» Україні, можна буде якось використати у післявоєнних перемовинах з росіянами і нових спробах знову товаришувати з росією.
«Німецькі політики люблять говорити, що вони дуже багато допомагають Україні. Що Німеччина ледь не друга у світі за допомогою Україні військовою технікою. Але тут конкретно треба порахувати, що саме входить у суму цієї допомоги. Німецький уряд дуже любить розказувати про те, скільки мільярдів він виділив Україні, вони це дуже гарно документують і постійно публічно звітують про це. За два роки війни вони допомогли приблизно на 32 мільярди євро. Звучить як велика сума. Але якщо подивитися, що конкретно входить у неї, то приблизно дві третини цієї допомоги — це макроекономічна допомога Україні або допомога на українських біженців у Німеччині. А власне військова допомога — це приблизно 6,5 млрд євро. За два роки війни це не так вже й багато, якщо зважати, що Німеччина — це третя економіка світу. В принципі від економічного локомотива Європи можна було би очікувати більше. Річний бюджет Бундесверу — це приблизно 52 мільярди євро. А тут за два роки війни допомога Україні склала 6,5 млрд євро», — говорить Антон Павлушко.
Аналітик InformNapalm переконаний, що німці намагаються грати у свою геополітичну гру. З одного боку, вони надсилають сигнал Москві, показуючи: «дивіться, ми змушені допомагати Україні, бо на нас давлять певні західні партнери, але навіть тут ми не перебуваємо на перших місцях». «Я не кажу, що Німеччина грає на боці росії, але від Німеччини можна було би очікувати набагато більшої і активнішої допомоги», — зауважує експерт.
Антон Павлушко також звертає увагу на певний антиамериканізм, притаманний частині німецьких виборців, а тому далеко не всі німці підтримують Україну в цій війні.
«У частини виборців, звісно, є певне розуміння геополітичних страхів. Але, можливо, частина виборців досі не може для себе прийняти те, що країни Східної Європи мають свої інтереси і свої страхи перед росією, тому на них треба зважати. Можливо частина виборців ментально, як і Шольц, зупинилася у своєму розвитку у 70-80-их роках і намагається трактувати всі події з погляду тих часів. А з погляду звичайного українця ми не можемо зрозуміти, як так може бути, що коли у нас відбувається "Буча", то німці не передають нам "Леопарди" або передають їх дуже довго», — зазначає він.
Утім, на переконання Антона Павлушка, нинішній канцлер Німеччини — це зараз не найгірший із «путінферштеєрів» серед німецьких урядовців, адже там є «ще більш упороті проросійські кадри».
Говоримо також про ставлення німців до українців, до українських воєнних мігрантів у Німеччині, до допомоги Україні, про проросійські політичні сили в Німеччині, як впливає тема українських воєнних переселенців на німецьке суспільство, і які російські наративи використовуються у цій темі
Тарас Андрухович