Палата представників Конгресу США проголосувала за допомогу Україні. 311 — голосів «за»: 210 — від демократів і 111 — від республіканців. Після майже півроку шантажу, заміни спікера, безрезультатних переговорів. Попереду — ще голосування у верхній палаті Конгресу. Воно призначене на вівторок, 23 квітня. Але більшість у Сенаті — за демократами, тому на підтримку законопроєкту можна розраховувати.
Керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко розповів Польському радіо для України про атмосферу і розклад сил у Конгресі США. Та чому, нарешті, спікер Палати представників Майк Джонсон виніс законопроєкти про допомогу Україні, Ізраїлю і Тайваню на голосування. Інтерв’ю було записано перед ухваленням законопроєкту у Палаті представників.
«Це не законопроєкти США. Ми дуже часто говоримо: "От США мають таку позицію". Треба розрізняти — зараз в США рік виборів. І проблема в тому, що є, наприклад, позиція Білого дому. Іноді треба брати до уваги ситуацію в Сенаті, де може бути двопартійна позиція. На даний момент, коли ми говоримо про чотири законопроєкти, — це не законопроєкти США, це — проєкти республіканської більшості і спікера нижньої палати Конгресу США Майка Джонсона, який зараз представляє республіканську більшість у Палаті представників.
Це — їх ініціатива, це — їх відповідь на позицію Білого дому. Але відповідь — компромісна. По суті, останні півроку — ситуація у глухому куті, коли Білий дім, іноді Сенат, намагалися просунути, в тому числі, допомогу Україні. Але республіканська більшість фактично блокувала ці ініціативи, тому що в рік виборів установка Трампа була така — не підтримувати нічого, що просувається Байденом.
Триває конкурентна боротьба на президентських виборах в США. Зараз, нарешті, республіканці запропонували свої власні ініціативи. Це, до речі, була їх позиція. Якщо Байден просував спільний законопроєкт про міжнародну допомогу, де було разом допомога Україні, Ізраїлю, Тайваню й інші питання, то республіканці ще з минулого року виступали за відокремлення допомоги.
Ну, врешті-решт, от вони зараз саме це просувають. Але з'явився додатковий стимул — атака Ірану на Ізраїль. Я думаю, що це підштовхнуло Майка Джонсона і республіканців пошвидше розглянути законопроєкти, запропонувати свій підхід.
Другий важливий момент, який теж спрацював. Майк Джонсон домовився з Трампом. Трамп доволі довго уникав чіткої позиції в ставленні до допомоги Україні і у республіканців всередині нижньої палати Конгресу була дуже суперечлива ситуація. Була група людей, яка виступала за посилення допомоги Україні, і була дуже невеличка, але дуже активна група тих, хто проти підтримки України.
Майк Джонсон тут намагався, грубо кажучи, пропетляти, знайти якісь компроміси, уникнути відставки. Але, коли він заручився підтримкою Трампа (той сказав: "Я підтримую допомогу Україні, але на умовах боргу"), от саме це дало можливість Джонсону винести чотири законопроєкти.
Зазначу важливий момент. Скоріше за все, є якісь компроміси з демократами і з Білим домом. Про це вголос не говориться. Майк Джонсон не хоче ризикувати, але по деяких нормах законопроєктів це помітно. І це важливо, тому що всі чотири законопроєкти мають отримати підтримку і республіканців, і демократів. Це — дуже важливо. Саме тому, все-таки, компроміси є», — зазначає Володимир Фесенко.
Якщо проаналізувати, то про що йдеться конкретно у законопроєкті про допомогу Україні? І чим він відрізняється від того проєкту, за який раніше проголосувала верхня палата Конгресу США?
«Пропонується майже те саме, що пропонував і сенатський законопроєкт. В сенатському законопроєкті передбачалася допомога Україні в шістдесят один мільярд доларів. Приблизно те саме — в законопроєкті Майка Джонсона.
По структурі теж багато подібного. Принципових розбіжностей немає. Фінансова допомога Україні буде в формі кредиту. Не воєнна, а фінансова допомога. Тут теж є компроміс — президент США матиме право половину цього кредиту списати через певний час. Тобто, формально це — кредит, але значна частина буде, як і раніше, фактично безоплатною.
Друга відмінність — республіканці пропонують президенту США постачати Україні далекобійні ракети. Раніше цього не було. Однак там є норма, що остаточне рішення буде за президентом США. Це — також як компроміс. Дві головні відмінності. В іншому — це приблизно те саме, що пропонувалося сенаторами США», — каже Керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента».
Повністю розмову з Володимиром Фесенком можна послухати у доданому файлі.
Лариса Задорожна