На 17 травня в парламенті Грузії заплановане останнє читання законопроєкту «Про прозорість іноземного впливу» («про іноземних агентів» — ред.). Президентка країни Саломе Зурабішвілі ще в середині квітня оголосила, що накладе на нього вето, але додала, що у «Грузинської мрії» достатньо депутатів, аби його подолати. Запропонований грузинський законопроєкт, що є калькою з аналогічного російського, викликав хвилю незадоволення серед жителів країни, які вийшли на протести. Найпіковіший момент припав на кінець квітня, коли силовики Грузії здійснили спробу розгону протестувальників. Про те, чим може завершитися це протистояння, в ефірі Польського радіо для України говорили політолог Тарас Семенюк та професор Грузинського технічного університету, засновник Грузинсько-українського центру Аміран Хевцуріані, який перебуває у Тбілісі.
«Протестує дуже багато людей. В день призначеного протесту вийшло до 110 тисяч осіб. І кожного дня під парламент виходить мінімум від 10 до 15 тисяч людей і переважно це молоде покоління. За моїми спостереженнями, нинішній протест, який триває в Тбілісі й в інших містах, радикально відрізняється від інших, наприклад, від протестів у 2003, 2007, 2008 і 2009 роках. Він більше схожий на протести, які мали місце 2018 року у Вірменії. Але грузинський сценарій протесту більш розвинений, більш удосконалений і на вищому рівні. Що я маю на увазі? По-перше, те, що, на мій погляд, найголовніше, основне ядро протестувальників — це нове покоління, середній вік якого від 17 до 23 років. Ці молоді люди дуже грамотно поводяться, наче вони мають великий досвід проведення протестних акцій. Вони створили акаунти у соцмережах для ефективної боротьби проти режиму. На мою думку, це дуже важливий момент, оскільки грузинське суспільство за останні кілька років зневірилось, що щось можна змінити. Основна частина суспільства, з одного боку, не бачить альтернативи керівній партії, а з іншої — не знають такої політичної сили, яку б можна було їй протиставити. Наприклад, під час соціологічного опитування перед черговими виборами 40% респондентів просто не знали, за кого голосувати. І це дуже погано позначилося на політичній ситуації в Грузії. Результатом цього стало те, що керівна партія "Грузинська мрія" три рази поспіль залишалася при владі. І ще вони дуже сподіваються на четвертий термін. Звісно, це дуже погано для грузинської демократії, оскільки навіть за Шеварнадзе не було такого, що одна політична група чи партія понад двох термінів залишалася при владі. Бачимо, що головна мета керівної партії — це будь-яким шляхом і будь-якими методами залишитися при владі, і заради цього вони підуть на все. Не секрет, що дуже багато і чинних лідерів, і колишніх лідерів цієї партії сильно розбагатіли. Вони стали якось стіною, за якою не чують нічого і не хочуть йти на поступки. І в цей час вони проґавили дуже важливий момент — суспільство почало їх ненавидіти», — розповів Аміран Хевцуріані.
Він додав: «Судячи з усього, протестувальники не збираються зупинятися. Вони вже відчувають свою перевагу і практично на 100% виграли інформаційну війну у провладних медіа і пропагандистів. Протестувальники ведуть гнучку протестну політику і почали децентралізуватися. На мою думку, владі доведеться йти на компроміс. А найголовніший страх влади — піти на компроміс. Може так статися, що якщо вони не відкличуть законопроєкт, це може закінчитися тим, що вони втратять владу взагалі. Вони можуть не дійти навіть до виборів, і вони це дуже добре відчувають. Протестувальники все одно не зупиняться й вимагатимуть знизити бар'єр на парламентських виборах від 5 до 2-3%. Потім вони попросять ще переобрати суддів. А судова система у нас найболючіша тема. І не секрет, що в країні утворився судовий клан. Також протестувальники вимагатимуть прозорого обрання голови ЦВК. Це дуже важливо, оскільки зараз у нас вибори відбуваються в електронному вигляді, і дуже важливо, щоб у ЦВК працювали нормальні порядні люди. А сьогодні на 100% всі, хто займатиметься виборами, є прихильниками керівної партії. Практично у влади не залишається кроку для компромісу. Попри те, що в опозиції теж справи виглядають не зовсім добре, за сьогоднішніми оцінками, влада рухається до катастрофи. А що буде завтра чи післязавтра, це ще дискусійне питання».
У грудні 2023 року Грузія отримала статус кандидата на вступ до ЄС. Законопроєкт «про іноземних агентів» є наступом на свободу слова, а також на права людини, що йде всупереч з європейською практикою. Це, вірогідно, блокуватиме подальшу євроінтеграцію країни. У вівторок, 7 травня, понад 30 депутатів Європарламенту закликали віцепрезидента Єврокомісії й очільника європейської дипломатії Жозепа Борреля призупинити для Грузії статус кандидата на вступ до ЄС.
На думку політолога і журналіста Тараса Семенюка, зараз — дуже хороший шанс для Грузії відвоювати й повернути демократію.
«Сьогодні Грузія показує, що попри проросійську владу, народ кидає виклик проросійським елементам у своїй країні. Знову ж таки, вони користуються нагодою, що росія повністю сфокусувала свою увагу на Україні й не зможе застосувати повноцінно свої сили для придушення цього протесту. Тому зараз доля демократичної Грузії є в руках самих грузинів. Зараз дуже хороший шанс відвоювати й повернути демократію. Наскільки їм вистачить сил, — подивимося, але сподіваємося, що протести на цьому не зупиняться. Якщо критична маса проєвропейських сил буде переважати над проросійськими, звісно, проросійські сили не матимуть великих шансів на те, щоб взяти під контроль всю країну. А "критична маса" в Грузії, однозначно, живе і має шанс. Але, знову ж таки, все залежить від того, як буде відбуватися протестний напрямок», — зауважив Тарас Семенюк.
Запрошуємо слухати аудіоверсію розмови
Христина Срібняк