Росія заздалегідь готувалася до війни із Заходом, але, як вважають українські військові та політичні експерти, першим епізодом цієї війни став її напад на Україну. На їхню думку, країни Заходу не спромоглися вчасно відреагувати на цю загрозу і Україна залишилася наодинці з потужним ворогом. Про те, якою має бути подальша стратегія і політика України з порятунку від російської агресії ,— в матеріалі нашого київського кореспондента.
Державне керівництво України від початку російського нападу 2014 року припустилося кількох критичних помилок, що визначили подальший перебіг подій і, зрештою, призвели до повномасштабної фази війни росії проти України, як зазначив радник секретаря Ради нацбезпеки й оборони України, голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко. Він нагадав, що 5 грудня 1994 року, в Будапешті, між Україною, росією, Великою Британією та США був підписаний меморандум про гарантії безпеки України в обмін на її відмову від третього у світі ядерного арсеналу. Експерт вважає нинішню критику цього документа несправедливою і такою, що виправдовує допущені тогочасним найвищим керівництвом України стратегічні помилки. На думку експерта, вже тоді Києву слід було наполягати на виконанні наданих безпекових гарантій. Не менш помилковим і таким, що спричиниться до тяжких наслідків, Жовніренко вважає і нинішню кампанію з підписання Україною безпекових угод із різними країнами. Натомість він пропонує виправити ці помилки у спосіб відновлення зусиль з набуття Україною членства в НАТО. Бо безпекові угоди замість вступу в Альянс будуть ще менш дієвими, ніж Будапештський меморандум:
— Цей меморандум був підписаний найвищими керівниками трьох ядерних держав. І в ньому йшлося саме про гаранті безпеки. Україна мала не наполягати на одному — на переговорах саме в цьому форматі, а не стрибати в сторони мінського формату, нормандського формату, чи ще якогось двостороннього формату, видумувати щось нове — все це гра в наперстки. Якщо Україна задекларувала, що її метою є членство в НАТО, якщо це навіть внесене до Конституції України, то не треба розглядати інші варіанти. Тим більше, що НАТО за 75 років довело свою ефективність. Оскільки росія без України не може бути імперією, а у вигляді неімперії вона не може існувати, то питання нечленства України в НАТО життєво необхідне для існування росії. Якщо в нас є двосторонні угоди в межах Київського безпекового договору, чи того, що зараз називається «українська формула миру», то цей текст не має жодного стосунку ані до дипломатичного стилю, якщо говорити про зміст, ані до міжнародного права, ані до звичайної логіки. Це штучний набір хотілок авторів, які має реалізувати Захід. Причому зобов'язань України в тексті майже немає. Україна може бути чи не бути членом ЄС. Але якщо Україна не стане членом НАТО, то України просто не буде. Щоб забезпечити собі гарантії безпеки, Україна має виконувати свої функції як держава у внутрішній політиці, а також вперто і наполегливо домагатися членства в НАТО, виконуючи критерії членства. Впертість і послідовність — це якраз наш варіант для того, щоб отримати ці гарантії безпеки. Наша перемога в цій війні — це вихід України на кордони 1991 року, а також вихід НАТО на східний кордон України.
Російська пропаганда стверджує, що перемога України і капітуляція росії неможливі, бо без’ядерна Україна не може перемогти ядерну росію, а ядерна росія не може капітулювати під тиском воєнних успіхів України. Натомість директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак заявив про зменшення ваги ядерної зброї в сучасній війні і збільшенні технологічної переваги як гарантії перемоги на полі бою. Експерт виділив два основних фактори, що здатні забезпечити Україні успіх у відбитті російської агресії і подальшого стримування її спроб здійснити новий напад:
— Сьогодні НАТО переживає пік слабості за всі 75 років свого існування. Тривалий час треба бути жити з цим. Саме Україна насправді могла б посилити НАТО і змінити парадигму ядерної безпеки. Як виглядає неядерна зброя, панування технологій і домінування конвенційної зброї? Ракети противника збиваються на його території, а ядерна ера відходить в історію. Тому що, якщо ракети і будь-які носії ядерної зброї, збиватимуться на території противника, то в противника немає перспектив використовувати їх в ядерному варіанті. На самому полі бою утворюється сіра зона, куди бояться заходити танки. Таке вже було під Авдіївкою. Якщо буде так багато дешевої технологічної зброї, щоб навіть одна людина була повноцінною ціллю, тоді й буде така тотальна сіра зона для всього війська. Україні для оборони необхідні 8 760 ракет. Але в нас зараз їх і тисячі не набереться. А для наступу необхідні 26 тисяч ракет. Переважну більшість угод із західними виробниками передбачає промислову й військовотехнічну співпрацю. Це дуже серйозний момент, що може спричинитися до утворення тих сірих зон. Нам потрібна технологічна перевага. Для чого нам потрібні гарантії? Щоб не допустити зовнішньої агресії. І тут є два шляхи — технологічна перевага й економічний тиск.
Економічний тиск Заходу був би спроможний поставити на коліна агресивний путінський режим за лічені тижні, якби провідні країни світу проголосили тотальне торговельне ембарго щодо росії і туди дозволялося постачання тільки гуманітарних вантажів, вважає чимало українських експертів. Колишній член Комісії з питань ядерної політики та екологічної безпеки та ексміністр охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки Юрій Костенко вважає, що лише рішучі спільні дії України та її західних партнерів спроможні покласти край російській агресії не лише проти України, а й переростання її в реальну загрозу для інших європейських держав:
— Україна мала унікальний військово-промисловий комплекс, який був спроможний випускати ракети будь-якої досяжності, знищувати будь-яку ціль звичайними, навіть не ядерними боєголовками. Все це не фінансувалося і було фактично знищено. До речі, чого путін не напав на Україну в 2014 році? А тому, що склади були ще переповнені звичайними озброєннями. І тільки після знищення шести з восьми складів, путін пішов війною на Україну. Який має бути шлях до глобальної безпеки? Однозначно Заходу слід зрозуміти: все, що вибудовувало людство після Другої світової війни в плані існування різних систем і мирного співіснування росія знищила тотально. Отже, потрібна інша принципова модель світової глобальної безпеки. Безпека, яка об'єднує тих, хто визнає верховенство права, територіальну цілісність держав і неприпустимість використання сили в міжнародних відносинах. А от щодо диктатур, які можуть собі дозволяти все, що собі дозволяє росія, це називається міжнародний тероризм або дикун із ядерною булавою, який постійно загрожує цілому світові. Тому єдина система, яка може стримувати всі ці божевільні амбіції путіна — це сила. Тому Захід має створити систему примусу агресора до миру. Не переговори, а примус — єдина система, яка діяла і діє у всьому світі. І тільки тоді можна сказати, що і ми як Україна, як держава збережемося і відновимо свої кордони, і цілий світ може зітхнути з полегшенням. Якщо цього не трапиться, то той, хто сильніший, той і буде правити світом.
Перемога зараз і безпечний світ у майбутньому, як додав Костенко, має враховувати фактор сили і навернути його на свою користь. Адже росія має на меті не тільки знищення України як держави, а українців як нації, а й зміну цілого світопорядку.
Олександр Савицький