Російська економіка страждає від розв'язаної Москвою неспровокованої війни проти України. Але слабкість і непослідовність західних антиросійських санкцій є недостатньою, щоб змусити агресора припинити найкривавішу після Другої світової війну в Європі, вважають українські експерти. За їхніми даними, головними джерелами доходів, на які Кремль може продовжувати воєнний геноцид українського народу, руйнування критичної інфраструктури та житлового фонду України залишається експорт газу та нафти, а також послуг Росатому.
Економіка росії переживає не найкращі часи, але грошей на фінансування загарбницької війни проти України у Москви ще достатньо, зазначив ексміністр закордонних справ України, керівник київського Центру вивчення Росії Володимир Огризко. Причиною цього він назвав санкційну політику Заходу з поступового придушення російської економіки у сподіванні на результат «тисячі порізів», від якого економіка агресора мала би впасти:
— Згідно з офіційними даними, за минулий рік ВВП Москви виріс на 30,6%. Російська економіка перейшла на військові рейки і майже всі наявні в бюджеті гроші кинуті на військово-промисловий комплекс. Для розвитку самої економіки такі вливання мало що дадуть. Тому, з одного боку, є зростання ВВП, а з іншого — потенційна стагнація економіки вже найближчим часом. Офіційно заявлено, що інфляція у росії лише на рівні 7-8%. З іншого боку, ми бачимо, як голова Центробанку Набіулліна робить все можливе і неможливе для того, щоб затиснути інфляцію, піднімаючи облікову ставку. Очевидна брехня у тому, що інфляція 7-8%. Насправді вона більша. Що тримає сьогодні Московію на плаву, то це бюджетні надходження. Вони переважно йдуть від продажу нафти та газу. Перші місяці цього року говорять про те, що надходження зростають. Причина дуже проста і очевидна — дірки у санкціях, які не дозволяють тримати реальну ціну у заявлені 60 доларів за барель. У нашого голови Нацбанку є один радник і він днями сказав, що є дві країни, які можуть поставити росію навколішки протягом одного року — це Данія та Туреччина. Якщо Туреччина закриє Дарданелли для проходження російських танкерів, а Данія — Балтійське море, то через рік російська економіка зупиниться. На превеликий жаль, ні Данія, ні Туреччина цього не роблять. Але це говорить про те, що ми маємо як мінімум обмежити можливості росії транспортувати свою нафту через так званий «сірий флот».
Наприкінці червня Євросоюз ухвалив уже 14-й пакет антиросійських економічних санкцій. Проте навіть на одинадцятому році війни росії проти України Брюссель ще не зовсім відмовився від імпорту російських вуглеводнів, а Москва успішно переорієнтувалася на їхній експорт до Індії та Китаю. Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар вважає, що тільки тотальне ембарго на енергоносії росії, подібне до санкцій проти Ірану та Північної Кореї, може позбавити агресивну Москву здатності фінансувати масові вбивства мирних жителів України та руйнування української економіки:
— З останнього плану дій 3.0 — це документ робочої групи №19 Макфола — Єрмака — випливає, що «санкції обмежують здатність росії використовувати доходи від торгівлі для фінансування війни, позбавляють її міжнародної підтримки та стримують зростання». Якщо йдеться про «стримування зростання» замість «падіння і штопора», то це означає, що такі санкції не будуть дієвими апріорі. Так, там є констатація, що нинішній режим санкцій недосконалий, але «він наближає нас до мети обмежити здатність росії запровадити війну в Україні». Знову ж таки, «обмежити», а не припинити! Тобто російська армія отримає менше готової техніки, але цього достатньо, щоб продовжувати тиснути на фронті, примушуючи Україну до капітуляції. Росія займається ядерним шантажем. І не лише України, а й цілого світу. І, по суті, виходить так, що інструмент цього шантажу фінансує сам Захід через закупівлі в росії палива, технологій, ядерного сервісу тощо. На Росатом дивляться як на такого собі ядерно-енергетичного гіганта. Але насправді Росатом — це перш за все ядерна зброя. Усі боєголовки тактичної та стратегічної російської ядерної зброї виробляються на підприємствах Росатому. Все це пов'язане в єдиний гордіїв вузол, який можна розрубати тільки під час переходу до нової політики економічної поразки росії.
Запаси озброєнь у росії тануть, її військово-промисловий комплекс вичерпав ресурси для свого зростання і тепер Москва змушена робити ставку на допомогу аналогічних виробників у Китаї та Північній Кореї, про що повідомив директор Мережі нових геополітичних досліджень Михайло Самусь. Однак доходи від зовнішньої торгівлі енергоносіями все ще дозволяють Кремлю стимулювати росіян до участі у війні проти України та утримуватись від вкрай непопулярної примусової мобілізації:
— Вони вже давно мають проводити мобілізацію. У них не вистачає людських та промислових ресурсів. 2024 рік — це ключовий рік цієї війни. 2025 рік взагалі важко прогнозувати. Тому вони не зупиняються у своєму наступі. Але з погляду мобілізації економіки, трудових та кадрових ресурсів для армії вони намагаються вийти зі становища коштом інвестування. Коштом експорту у них вистачає грошей, щоб забезпечувати залучення 30 тисяч контрактників на місяць. І це ще працює. Зламати цю систему можна лише завданням нищівного удару по валютних надходженнях російської федерації. Росія вже вичерпала свої бази зберігання техніки. Зараз її військово-промисловий комплекс працює над ремонтом техніки, яка ще залишається на базах і пошкодженої в боях. За рік вони можуть випускати лише кілька десятків, а не сотень, танків. Цього дуже мало, якщо ми говоримо про ті втрати, яких зазнає російська армія. Зростання російського ВПК стабілізувалося. У них прибутки від експорту нафти та нафтопродуктів зростають, але вони не можуть стартувати з випуском додаткової продукції ВПК, оскільки вже досягли своєї фізичної межі. Тому для них дуже важливе залучення КНДРівського та китайського військово-промислових комплексів, щоб запускати паралельну систему ВПК. Північна Корея може стати основою російського ВПК. Коли росія інвестує в КНДР і вона починає виробляти боєприпаси для Росії, одночасно Росія постачає КНДР ще й ракетні технології для балістичних та крилатих ракет, технології виробництва атомних підводних човнів, а також систем запуску з підводних човнів крилатих та балістичних ракет, чого у КНДР ніколи не було.
Попри це, московському режиму вже зараз доводиться скорочувати соціальні програми задля мілітаризації своєї економіки, зазначають експерти. Але справжні проблеми на росію чекають після завершення війни, коли їй доведеться виплачувати колосальні кошти у вигляді репарацій за завдану Україні шкоду, про що нагадав економічний радник президента України Олег Устенко:
— Наші збитки та втрати просто гігантські. Цифра загальної шкоди, яку Росія завдала Україні, сягає близько 750 мільярдів доларів. А якщо додати туди ще й непрямі збитки, то цифра сягатиме приблизно один трильйон доларів. Не варто обурюватись тією цифрою в 480 мільярдів доларів, яку зараз видають у Європейському Союзі. Її розрахували за методологією Світового банку. Для росії це суттєві суми. Половину власного ВВП вони мають віддати для погашення збитків, завданих Україні. В публічному просторі обговорюються 300 мільярдів доларів заарештованих золотовалютних активів Центробанку російської федерації. Вони були заморожені майже одразу після початку повномасштабного вторгнення росії до України. Але був ще й паралельний процес заморожування активів найближчого оточення Кремля, і ці активи оцінюються сумою від 100 до 150 мільярдів доларів. Україна чітко сказала, що їх слід передати на потреби нашої держави. В серпні 2023 року очікувалися перші надходження цих заморожених активів. А далі є кілька варіантів, які ще активно обговорюються. Але як бути тоді з репараціями та контрибуціями? Було ухвалено рішення Великої сімки, що заморожені кошти залишатимуться в цьому стані, поки росія цілком не розрахується за завдану нею Україні шкоду. Це розуміють і в російській федерації, тому періодично ми з вами й чуємо крики щодо того, що відбувається.
Період накопичення росією економічних проблем добігає свого логічного кінця. Нині ця держава має таку саму неприємну гримасу, як і її попередник, Радянський Союз, перед своїм розвалом, як вважає доктор економічних наук, експрофесор Вищої школи економіки в Москві Ігор Ліпсіц. Водночас, як додав економіст, самі росіяни цього ще не помічають і серед них вже з’явився цілий прошарок тих, хто багатіє на війні і не хоче її закінчення.
Олександр Савицький